Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року Справа № 20/5005/746/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого, суддіОстапенка М. І.суддівГончарука П.А., Стратієнко Л.В.,розглянувши касаційну скаргу приватного науково-виробничого підприємства фірми "Алтей"нарішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 червня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2013 рокуу справі№ 20/5005/746/2012за позовомприватного науково-виробничого підприємства фірми "Алтей"до- відділу державної виконавчої служби Індустріального району Дніпропетровського міського управління юстиції; - товарної біржі "Біржа нерухомості "ДААТ"; - товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого підприємства "Укрспецторг"; - суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачівОСОБА_5; публічне акціонерне товариство "Альфа Банк"про за участю представ-ників позивача: відповідачів: 3-іх осіб:визнання договорів недійсними не з'явився не з'явилися не з'явилисяВСТАНОВИВ:

24.01.2012 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсними договорів про реалізацію арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах від 03.12.2002 р. та від 15.01.2003 р. № 4-17/210, укладених між відділом ДВС Індустріального району Дніпропетровського міського управління юстиції та, відповідно, товарною біржею "Біржа нерухомості ДААТ", ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Укрспецторг", а також протоколу №1 проведення прилюдних торгів з продажу арештованого майна товарною біржею "Біржа нерухомості ДААТ" від 19.12.2002 р., акту від 19.12.2002 р., складеного відділом ДВС Індустріального району Дніпропетровського міського управління юстиції про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, протоколу про проведення прилюдних торгів №1 від 31.01.2003 р., акту прилюдних торгів від 31.01.2003 р.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.13 р. (суддя:Суховаров А.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 р. (головуючий -Сизько І.А., судді - Герасименко І.М., Кузнєцова І.Л.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено господарськими судами, позивач звернувся з позовною заявою визнання недійсним договору, укладеного 03.12.2002р. між відділом державної виконавчої служби Індустріального району Дніпропетровського міського управління юстиції та товарною біржею "Біржа нерухомості ДААТ" про реалізацію нерухомого майна на прилюдних торгах - виробничого приміщення по АДРЕСА_1; протоколу №1 проведення прилюдних торгів про продажу арештованого майна товарною біржею "Біржа нерухомості ДААТ" від 19.12.2002 р. виробничого приміщення літера А-2 , площа 1193 кв.м., площа надбудови 709,09кв.м.; акту від 19.12.2002 р., складеного відділом державної виконавчої служби Індустріального району Дніпропетровського міського управління юстиції про проведення прилюдних торгів реалізації арештованого майна, договору № 4-17/210 від 15.01.2003р. укладеного між відділом державної виконавчої служби Індустріального району Дніпропетровського міського управління юстиції та товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Укрспецторг", про реалізацію сараю-Б, сараю-Ж, ангару-В, огорожі-4, що знаходяться по АДРЕСА_1, протоколу №1 від 31.01.2003р. про проведення прилюдних торгів сараю-Б, сараю-Ж, ангару-В, огорожі-4, що знаходяться по АДРЕСА_1, акту прилюдних торгів від 31.01.2003р. затвердженого відділом державної виконавчої служби Індустріального району Дніпропетровського міського управління юстиції по реалізації сараю-Б, сараю-Ж, ангару-В, огорожі-4, що знаходяться по АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що конкуренти з участю державної виконавчої служби позбавили шляхом злочину директора та засновника ПНВП фірми "Алтей" права власності, щодо господарського використання свого майна та права участі в управлінні приватним підприємством.

На час виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області про стягнення боргу з підприємства на користь кредитора у сумі п'ятдесят тисяч гривень, державним виконавцем було допущено порушення і дії державного виконавця були оскаржені до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Приватне науково-виробниче підприємство фірма "Алтей", код ЄДРПОУ -19430909, було зареєстровано 14.02.1993р., засновником та керівником фірми є ОСОБА_7 (стор. 18-20).

Відповідно до реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна які належать юридичним особам, яке видано 01.04.1999р., БТІ м. Дніпропетровська за приватним науково-виробничим підприємством фірма "Алтей" було зареєстровано виробничі будівлі літ А-2 з підвалом , сараї літ Б,Ж. за адресою. АДРЕСА_1.

В грудні 2002 року - січні 2003року зазначене майно було реалізоване з прилюдних торгів державною виконавчою службою Індустріального району м. Дніпропетровська.

26.05.2003р. спірне майно було зареєстровано за ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів /ВАС № 623685, реєстр № 6036 від 24.12.2002р / посвідчене приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8

Зараз власником виробничої будівлі літ А-2 з підвалом, сараїв літ Б, Ж. за адресою м. АДРЕСА_1 відповідно договору купівлі-продажу /ВЕО №580905 реєстр 4107/27.04.2007р. /посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9:рішення суду (б/н) від 26.10.2007р) є ОСОБА_5, яка 17.12.2007р. уклала з ЗАТ "Альфа-Банк"було договір іпотеки № SMERS00411/2 щодо нерухомого майна - виробничої будівлі літ. А-2 , сараю-Б, сараю-Ж, ангару-В, огорожі-4, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20.10.2008 р. у справі за № 1-346/08, який вступив в законну силу 04.11.2008 р. (а.с.8-10,т.1) колишній державний виконавець ОСОБА_10 був визнаний винний у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 365 КК України саме у зв'язку порушеннями вимог Закону України "Про виконавче провадження", допущеними ним в ході виконавчих дій з реалізації спірного майна.

У 2010 р. позивач та його учасник ОСОБА_7 звернулися до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська з позовними вимогами, серед яких були і аналогічні цьому позову.

Рішенням суду від 30.06.2010 р. позов було частково задоволено і спірні правочини визнані недійсними (а.с. 11-13,т.1), проте рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.02.2011 р. рішення місцевого суду в цій частині було скасовано і провадження закрите у зв'язку з тим, що ці вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с.14-17,т.1).

Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20.10.2008 р. було визнано незаконними дії державного виконавця ОСОБА_10, з поновлення виконавчого провадження та реалізації з прилюдних торгів частини майна, належного позивачу, то це свідчить про вчинення державним виконавцем дій без необхідного обсягу цивільної дієздатності, тобто всупереч вимогам ч.2 ст. 203 ЦК України, але вимоги про визнання недійсним договорів на реалізацію майна на прилюдних торгах не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском позовної давності без поважних причин.

Проте погодитися з такими висновками неможливо, адже суди дійшли до них внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зокрема, незаконне поновлення виконавчого провадження свідчить про порушення державним виконавцем вимог Закону "Про виконавче провадження", а не відсутність належного обсягу цивільної дієздатності.

При цьому суд не з'ясував чи стосуються ці дії державного виконавця правил проведення прилюдних торгів, чи мали на час їх вчинення самостійний спосіб оскарження, адже в такому випадку вони самі по собі не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Відповідно до ст. 11112 ГПК України вказівки, які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

При скасуванні попередніх судових рішень в постанові Вищого господарського суду України від 03.04.2013 р., серед іншого, було зазначено на необхідність з'ясування суті і правової природи спірних правовідносин, для вирішення питання про визнання прилюдних торгів недійсними, встановити чи мало місце при їх проведенні порушення вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого Міністерством юстиції України від 27.10.1999 р. № 68/5 та інших норм при проведенні прилюдних торгів, чи вплинули ці порушення на результати торгів, чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, а також питання недійсності оспорюваних договорів про реалізацію арештованого майна на прилюдних торгах та які права і законні інтереси позивача були порушені внаслідок їх укладення.

Проте судом ці вимоги виконані не були, не вирішено питання про наявність чи відсутність порушення вимог Тимчасового положення.

В матеріалах справи відсутні матеріали виконавчого провадження, на підставі якого необхідно було перевірити доводи позовної заяви щодо порушення при проведенні торгів пунктів 3.11, 3.14 Тимчасового положення.

Слід зазначити, що відмова у позові з підстав пропуску позовної давності може мати місце тоді, коли судом встановлено порушення суб'єктивних прав позивача.

В порушення вимог ст. 11112 ГПК України суду не визначив та не вказав які права позивача були порушені внаслідок укладення договорів про реалізацію арештованого майна на прилюдних торгах.

Крім того, вирішуючи питання про відсутність поважних причин пропуску позовної давності, суди не звернули увагу на те, що злочинність дій державного виконавця була встановлена вироком суду, який набрав чинності лише 04.11.2008 р., після чого в межах позовної давності позивач звернувся до загального суду з аналогічним позовом, часткова непідвідомчість якого загальному суду була встановлена апеляційним судом лише 03.02.2011 р., тобто в даному випадку мало місце порушення судом вимоги п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України і перекладення негативних наслідків помилки суду на позивача було б несправедливим.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, для чого дослідити матеріали виконавчого провадження з метою встановлення наявності чи відсутності наведених у позовній заяві фактів порушення вимог Тимчасового положення та впливу їх на результати торгів, ретельно з'ясувати причини пропуску позовної давності, а вже потім визначити їх поважність чи не поважність, адже суд апеляційної інстанції зазначив про їх неповажність, але не вказав самі причини пропуску, а місцевий господарський суд вказав лише про відсутність підстав для переривання перебігу позовної давності.

В залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.

У зв'язку з тим, що при подачі касаційної скарги позивачем було сплачено судовий збір не в повному обсязі, з позивача необхідно стягнути 49,7 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу приватного науково-виробничого підприємства фірми "Алтей" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 червня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2013 року у справі за № 20/5005/746/2012 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Стягнути з приватного науково-виробничого підприємства фірми "Алтей" на користь державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211254700007, код класифікації доходів бюджету 22030004, символ звітності банку 254, 49,70 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Головуючий, суддя М.Остапенко Суддя П. Гончарук Суддя Л. Стратієнко