Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 910/9247/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спільного українсько-російсько-англійського товариства з обмеженою відповідальністю "Славсант"на рішення та на постановуГосподарського суду міста Києва від 02.07.2015 Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015у справі№ 910/9247/15Господарського судуміста Києваза позовомСпільного українсько-російсько-англійського товариства з обмеженою відповідальністю "Славсант"доПублічного акціонерного товариства "Банк Форум"провизнання правовідносин припиненимиза участю представників:

позивача: Галкін М.Г., дов. від 01.10.2015;

відповідача: Сова Н.В., дов. від 16.06.2015;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 у справі № 910/9247/15 (суддя - Головатюк Л.Д.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Агрикова О.В., судді - Чорногуз М.Г., Рудченко С.Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 у справі № 910/9247/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ПАТ "Банк Форум" (Кредитор) та Спільним українсько-російсько-англійським ТОВ "Славсант" (Позичальник) 08.11.2013 укладено кредитний договір № 1-0021/13/22 - KL, за умовами якого Кредитор зобов'язався на умовах, визначених даним договором надавати Позичальнику кредитні кошти окремими частинами на засадах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах визначеної договором граничної суми коштів, а Позичальник зобов'язався вчасно погашати Кредитору заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь Кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених договором.

Згідно з додатковим договором від 22.01.2014 №3 до кредитного договору, сторони визначили, що починаючи з 22.01.2014 максимальна заборгованість Позичальника не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 15000000,00 грн.

У відповідності до п. 1.4 договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) здійснюється надання кредиту та має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 29.08.2014.

З метою погашення вимог за цим договором Позичальник доручає Кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з поточного рахунку Позичальника, а також з будь-яких інших рахунків (поточних, вкладних) Позичальника, що будуть відкриті у Кредитора (п. 4.2 договору).

Такі доручення можуть бути реалізовані Кредитором за умови настання терміну виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо погашення заборгованості за кредитом та/або сплати процентів та/або комісій з моменту настання такого терміну і в сумі, яка дорівнює сумі заборгованості Позичальника перед Кредитором, включаючи можливу неустойку (штра, пеню), а у випадку недостатності коштів для повного виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором - кошти в наявній (доступній) сумі.

Згідно з п. 4.2.1 договору, договірне списання здійснюється на підставі кредитного договору з оформленням Кредитором відповідного розрахункового документу (меморіальний ордер тощо) без будь - яких додаткових погоджень з боку Позичальника. При договірному списанні на підставі кредитного договору Кредитор одночасно виступатиме і отримувачем коштів і банком отримувача.

29.08.2013 між ПАТ "Банк Форум" (Банк) та Спільним українсько-російсько-англійським ТОВ "Славсант" (Клієнт) укладений договір банківського рахунку №1- 62200/259777, за умовами якого Банк відкрив Клієнту поточний рахунок для здійснення розрахунково-касових операцій та зберігання коштів на ньому.

Пунктом 3.1.11 договору банківського рахунку передбачено, що Банк має право здійснювати на свою користь договірне списання коштів з рахунку Клієнта з метою здійснення розрахунків (погашення вимог Банка) за договором банківського рахунку та/або будь - якими іншими договорами про надання банківських послуг, укладеними або такими, що будуть укладені між сторонами. Зазначене право на договірне списання коштів може бути реалізоване Банком за умови настання терміну виконання Клієнтом своїх відповідних зобов'язань (обов'язків) щодо здійснення розрахунків (платежів) в сумі, яка дорівнює розміру таких зобов'язань (обов'язків) за договором банківського рахунку та/або будь-якими іншими договорами про надання банківських послуг, укладеними або такими, що будуть укладені, між сторонами, а у випадку недостатності коштів для здійснення розрахунків в повному розмірі - кошти в наявній (доступній) сумі.

У відповідності до п. 4.5 договору банківського рахунку, Клієнт доручає Банку здійснювати договірне списання заборгованості Клієнта перед Банком за надані послуги/проведені операції за договором банківського рахунку та/або іншими договорами, укладеними між Банком та Клієнтом. Сторони домовились, що сума такої заборгованості списується у першочерговому порядку.

Як встановили попередні судові інстанції, позивач, звертаючись з позовом зазначив, що оскільки станом на 06.03.2014 його заборгованість за кредитним договором складала 25108737,13 грн, а на його поточному та депозитному рахунках разом на 06.03.2014 знаходилося 27845400,50 грн, то зобов'язання за кредитним договором мають бути припиненими внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, на підставі відповідної заяви від 06.03.2014 №242/02-24.

Однак, відповідачем не здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, суди зазначили, що матеріалами справи не підтверджений розмір заборгованості позивача станом на 06.03.2014; позивачем не надано доказів наявності у нього на рахунках грошових коштів в зазначеній ним сумі; обов'язок по сплаті процентів за кредитним договором виник лише 31.03.2014, тоді як зустрічний обов'язок по поверненню депозиту виник 14.10.2014; з огляду на чинне законодавство та договірні положення, твердження позивача про здійснення договірного списання саме як зобов'язання відповідача є таким, що не відповідає дійсності.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

В силу ст. 626, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1071 ЦК України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.

Аналогічна за змістом норма передбачена також п. 6.5. постанови Національного банку України № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті".

З наведених положень законодавства, а також з аналізу договірних правовідносин між сторонами, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій вбачається, що здійснення договірного списання коштів з рахунків відповідача у разі неналежного виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором є правом, а не обов'язком банку. До того ж, суди, як вже зазначалось вище, звернули увагу, що матеріалами справи не підтверджено наявність повної суми коштів станом на 06.03.2014 для здійснення договірного списання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

З огляду на вимоги законодавства України, а також зважаючи на матеріали справи та встановлені попередніми судами обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції і фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 1115, 1117 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спільного українсько-російсько-англійського товариства з обмеженою відповідальністю "Славсант" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 у справі № 910/9247/15 - без змін.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Т.П. КОЗИР