Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № 903/638/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргуПідприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ"на постанову та ухвалуРівненського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 року господарського суду Волинської області від 05.06.2014 рокуу справі господарського суду№ 903/638/13 Волинської областіза позовомПідприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ"до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сентез чагри меркезі, тахсілат, дагитим лімітед шіркеті" в особі ліквідатора Дорошенка Ярослава Валерійовичапро стягнення 22 206, 09 грн.у судовому засіданні взяли участь представники:

Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ": Грабєжов О.Е. (довіреність від 10.01.2014 року),Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк":не з'явилися,Товариство з обмеженою відповідальністю "Сентез чагри меркезі, тахсілат, дагитим лімітед шіркеті": не з'явилися.ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Волинської області від 27.06.2013 року порушено провадження у справі №903/638/13 за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" (далі - позивача) до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (далі - відповідача) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентез чагри меркезі, тахсілат, дагитим лімітед шіркеті" в особі ліквідатора Дорошенка Ярослава Валерійовича про стягнення грошових коштів в розмірі 22 206, 09 грн., які не були перераховані відповідачем, як уповноваженим банком третьої особи, на користь позивача, як конкурсного кредитора боржника, на підставі поданого ліквідатором третьої особи Дорошенком Я.В. платіжного доручення про перерахування спірної суми (том 1, а.с. 1).

Рішенням господарського суду Волинської області від 31.07.2013 року у задоволенні позову відмовлено (том 1, а.с. 84-85).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2014 року, рішення місцевого господарського суду від 31.07.2013 року у справі скасовано та прийнято нове про задоволення позову, стягнено з відповідача на користь позивача грошові кошти на суму 22 206, 09 грн., 1 720, 50 грн. судових витрат за подання позовної заяви та 860, 25 грн. витрат за подання апеляційної скарги (том 1, а.с. 159 - 161, 201 - 205).

07.04.2014 року ПАТ "Західінкомбанк" в особі його Київської філії звернулося до господарського суду зі скаргою за вих. №124 від 02.04.2014 року на дії органу державної виконавчої служби, в якій просило визнати неправомірними дії державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва Стельмах О.О. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 41604975 від 28.01.2014 року з примусового виконання наказу господарського суду Волинської області №903/638/13-1 від 27.12.2013 року та визнати недійсною оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження (вх. №01-40/23/14) (том 1, а.с. 234 - 244).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 05.06.2014 року (суддя Костюк С.В.) зазначену скаргу задоволено, визнано неправомірними дії державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва Стельмах О.О. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 41604975 від 28.01.2014 року з примусового виконання наказу господарського суду Волинської області №903/638/13-1 від 27.12.2013 року, визнано недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 41604975 (том 2, а.с. 33-34).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення, провадження у справі припинити, обґрунтовуючи неповнотою дослідження судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Василишин А.Р., судді: Філіпова Т.Л., Демидюк О.О.) апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Волинської області від 05.06.2014 року у даній справі - без змін (том 2, а.с. 99 - 102).

Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 19.08.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 05.06.2014 року, провадження у справі припинити, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 55, 64, 124 Конституції України, статей 80, 83, 95 Цивільного кодексу України, статей 55, 62 Господарського кодексу України, статті 20 Закону України "Про виконавче провадження", статей 1, 4, 54, 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржник доводить, що звертаючись до ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва зі заявою про примусове виконання наказу господарського суду Волинської області №903/638/13-1 від 27.12.2013 року про стягнення з відповідача грошових коштів на загальну суму 24 786, 84 грн., позивач, як стягувач, скористався передбаченим статтею 20 Закону України "Про виконавче провадженням" правом вибору місця здійснення виконавчого провадження щодо юридичної особи-боржника між двома органами державної виконавчої служби, компетенція одного з яких поширюються на територію місцезнаходження постійно діючого органу боржника, а іншого - на територію, на якій знаходиться майно боржника (його філія). Відтак, стягувач правомірно пред'явив судовий наказ до виконання до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням філії банку-боржника у м. Києві по вул. Тургенєвській, 15. Також, на думку позивача, Київська філія ПАТ "Західінкомбанк" не вправі оскаржувати дії органу державної виконавчої служби щодо відкриття спірного виконавчого провадження, оскільки не є юридичною особою та здійснює свою діяльність від імені банку-відповідача, який не уповноважував зазначену філію на представництво його інтересів в суді під час розгляду даної справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 19.08.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 05.06.2014 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника позивача Грабєжова О.Е., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", судові накази є виконавчими документами, які відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Частинами 1, 2 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Пунктом 4 частини 1 та частиною 2 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення, про що виносить постанову.

Відповідно до статті 1212 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання Постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року у даній справі про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів на суму 22 206, 09 грн., 1 720, 50 грн. судових витрат за подання позовної заяви та 860, 25 грн. витрат за подання апеляційної скарги місцевим господарським судом видано наказ про примусове виконання рішення за №903/638/13-1 від 27.12.2013 року, в якому, як стягувача, зазначено Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ", а боржником визначено ПАТ "Західінкомбанк" (43005, м. Луцьк, просп. Перемоги, буд. 15, код ЄДРПОУ 19233095) (том 1, а.с. 177).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 28.01.2014 року за заявою стягувача від 21.01.2014 року старшим державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва Стельмах О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання судового наказу №903/638/13-1 від 27.12.2013 року, в якій боржником зазначено ПАТ "Західінкомбанк" (01054, м. Київ, вул. Тургенівська, 15, код ЄДРПОУ 19233095) (том 1, а.с. 243).

Судами встановлено, що на виконання вимог статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем надіслано боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2014 року, однак, 31.01.2014 року її було одержано не ПАТ "Західінкомбанк", яке є боржником згідно судового наказу, а Київською філією ПАТ "Західінкомбанк", адреса місцезнаходження якої була зазначена органом державної виконавчої служби як адреса боржника у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП 41604975 від 28.01.2014 року.

Суди встановили, що не погодившись із зазначеною постановою про відкриття виконавчого провадження, Київська філія ПАТ "Західінкомбанк" 07.02.2014 року вперше звернулася до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця органу державної виконавчої служби щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 41604975 від 28.01.2014 року, яку ухвалою суду першої інстанції від 10.02.2014 року було повернено скаржнику без розгляду (том 1, а.с. 215).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 07.04.2014 року Київська філія ПАТ "Західінкомбанк" повторно звернулася до господарського суду зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби, в якій просила визнати неправомірними дії державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва Стельмах О.О. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 41604975 від 28.01.2014 року з примусового виконання наказу господарського суду Волинської області №903/638/13-1 від 27.12.2013 року та визнати недійсною оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження (том 1, а.с. 234 - 244).

Зазначена скарга обґрунтована тим, що в порушення положень чинного законодавства України про виконавче провадження державний виконавець відкрив виконавче провадження з виконання наказу місцевого господарського суду №903/638/13-1 від 27.12.2013 року, пред'явленого стягувачем до виконання до органу державної виконавчої служби не за місцем виконання рішення, тоді як державному виконавцю належало відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Розглянувши скаргу Київської філії ПАТ "Західінкомбанк" на дії органу державної виконавчої служби у судовому засіданні від 05.06.2014 року, суд першої інстанції задовольнив зазначену скаргу, визнав неправомірними дії державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва Стельмах О.О. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2014 року з примусового виконання наказу місцевого господарського суду №903/638/13-1 від 27.12.2013 року та визнав недійсною оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що державний виконавець, на дії якого подано скаргу, в порушення положень чинного законодавства про виконавче провадження відкрив виконавче провадження на підставі виконавчого документа, пред'явленого стягувачем до виконання до органу державної виконавчої служби не за місцем виконання рішення, та зазначив в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження невірну адресу місцезнаходження боржника і, в подальшому, надіслав копію зазначеної постанови на адресу Київської філії ПАТ "Західінкомбанк", яка не є стороною спірного виконавчого провадження.

Переглянувши справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції за результатами розгляду скарги Київської філії ПАТ "Західінкомбанк" на дії органу державної виконавчої служби та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали від 05.06.2014 року у даній справі.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що Київська філія ПАТ "Західінкомбанк", адресу місцезнаходження якої, як адресу боржника, було зазначено державним виконавцем в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження, не є юридичною особою, тому не може бути стороною виконавчого провадження в розумінні частини 2 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження". Разом з тим, у випадку знаходження майна, в тому числі й грошових коштів, банку-боржника у його філії у місті Києві, орган державної виконавчої служби не позбавлений можливості надати доручення на вчинення виконавчих дій іншому органу виконання судового рішення, компетенція якого поширюється на територію місцезнаходження такого майна юридичної особи-боржника.

Доводи позивача про відсутність в Київської філії ПАТ "Західінкомбанк" права на подання скарги на дії органу державної виконавчої служби апеляційний суд відхилив як необґрунтовані, зазначивши про те, що чинним господарським процесуальним законодавством та законодавством про виконавче провадження не передбачено обмежень щодо кола осіб, які можуть оскаржувати дії чи бездіяльність державного виконавця в ході виконавчого провадження з виконання рішення суду, яке набрало законної сили, а згідно з дорученням представник філії Кратенко Ю.О. уповноважена вести від імені банку справи у всіх судових органах України з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, кредитору (том 1, а.с. 241).

З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів про наявність правових підстав для задоволення скарги ПАТ "Західінкомбанк" в особі представника Київської філії Кратенко Ю.О. на дії органу державної виконавчої служби, визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів на загальну суму 24 786, 84 грн. та визнання недійсною оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Доводи касаційної скарги про неналежну оцінку обставин справи з посиланням на докази, прийняті до уваги судами першої та апеляційної інстанцій та спростовані судами, зводяться до намагання переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 1117 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані постанова апеляційного суду від 19.08.2014 року та ухвала суду першої інстанції від 05.06.2014 року у даній справі прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 року та ухвалу господарського суду Волинської області від 05.06.2014 року у справі №903/638/13 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський