Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 910/304/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Мачульського Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016у справі№ 910/304/16 Господарського суду міста Києваза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства "Платинум Банк"простягнення заборгованості

за участю представників: позивача ОСОБА_5- предст.дов від 09.11.2015; відповідача Гамей В.В. - предст. дов. від 13.09.2016;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" про стягнення 98440,25 грн. заборгованості (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог). Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати суборендних платежів за договором суборенди нежитлових приміщень за період вересень-грудень 2014 року та обґрунтовано приписами статей 193, 218 Господарського кодексу України, статей 525, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи про те, що за приписами частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, а відповідач не міг з вересня 2014 року використовувати приміщення за цільовим призначенням. Так, відповідач вказав, що суборендоване приміщення знаходиться на території проведення антитерористичної операції, а відповідно до постанов правління Національного банку України робота банківської системи в Донецькій області здійснюється в надзвичайному режимі; обставини щодо неможливості використання приміщення засвідчено Сертифікатом Торгово-промислової палати України № 649 від 30.09.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2016 (суддя Селівон А.М.) у справі № 910/304/16 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 98440,25 грн. основного боргу та 1476,60 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 (судді: Тищенко О.В. - головуючий, Іоннікова І.А., Гончаров С.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу (з додатковими поясненнями), в якій просить скасувати постанову та рішення у даній справі у повному обсязі та прийняти нове рішення, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з мотивів порушення та неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права. Заявник зазначає, що суди не надали оцінку наданим ним доказам та наведеним доказам щодо наявності підстав для застосування приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, не врахували, що проведення антитерористичної операції на території міста Донецьк є загальновідомим фактом, а також ту обставину, що відповідач об'єктивно не міг повідомити позивача про настання форс-мажорних обставин у обумовлений строк з причин порушення діяльності відділень Укрпошти на відповідній території і в таких умовах надіслання відповідачем електронного листа є належним повідомленням про настання форс-мажорних обставин; Національний банк України в межах наданих йому повноважень постановив призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою, у зв'язку з чим наказом відповідача припинено діяльність відділення банку в спірний період; суди залишили поза увагою, що відповідні обставини щодо неможливості використання відповідачем приміщення відділення № 6, яке розташоване за адресою м. Донецьк, АДРЕСА_1, встановлено рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/305/16 та за приписами частини другої статті 35 Господарського кодексу України не потребують повторного доказування в межах даної справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 01.05.2011 Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк" (суборендар) та ОСОБА_4 (орендар) уклали договір суборенди нежитлових приміщень № 1-ДА, за умовами пункту 1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування 1/2 частину нежитлового вбудованого приміщення, а саме: 69,6 кв.м, загальною площею 139,2 кв.м, що знаходиться на першому поверсі у будівлі за адресою: АДРЕСА_1, а суборендар приймає у строкове платне користування зазначене нежитлове приміщення. Приміщення знаходиться у користуванні орендаря на підставі договору оренди № А-1 від 01.05.2011, укладеного ПП "Елітдизайн" та ОСОБА_4, орендар засвідчує, що має письмовий дозвіл власника на передачу приміщення в оренду (пункт 1.2 договору суборенди нежитлових приміщень № 1-ДА від 01.05.2011). Пунктом 4.1 вказаного договору визначено, що строк суборенди складає 2 роки 11 місяців з дати підписання сторонам акта приймання - передачі відповідно до пунктів 2.1, 2.2 цього договору. Після закінчення терміну дії цього договору в силу вступає договір суборенди нежитлових приміщень № 2-ДА від 01 травня 2011 року.

Суди також встановили, що 01.05.2011 Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк" (суборендар) та ОСОБА_4 (орендар) уклали договір суборенди нежитлових приміщень № 2-ДА, за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування 1/2 частину нежитлового вбудованого приміщення, а саме: 69,6 кв.м, загальною площею 139,2 кв.м, що знаходиться на першому поверсі у будівлі за адресою: АДРЕСА_1, а суборендар приймає у строкове платне користування зазначене нежитлове приміщення.

Згідно з пунктом 1.4 Договору вказане нежитлове приміщення передається суборендарю для провадження статутної діяльності.

Відповідно до пункту 3.1 Договору за користування Приміщенням суборендар сплачує щомісяця орендарю орендну плату, яка розраховується у відповідності до підпунктів 3.1.1-3.1.4. а саме: орендна плата за березень 2014 року вважається базовим розміром сплати за суборенду. Розмір орендної плати за квітень 2014 року нараховується шляхом коректування базового розміру плати за суборенду на офіційний індекс інфляції за березень 2014 року, розрахований Держстатом України (пункт 3.1.1.1). Базовий розмір сплати за суборенду не підлягає зменшенню протягом усього строку оренди (пункт 3.1.2). Розмір плати за кожен послідуючий місяць нараховується шляхом коректування розміру плати за суборенду за попередній місяць на офіційний індекс інфляції попереднього місяця, розрахований Держстатом України (пункт 3.1.4).

Орендна плата сплачується Суборендарем у національній валюті України у безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря авансом щомісяця на підставі наданих орендарем рахунків протягом 5 банківських днів після їх отримання від Орендаря, але не пізніше 15 числа поточного місяця. (пункт 3.3 Договору).

При цьому сторони погодили те, що плата за суборенду сплачується суборендарем щомісяця за період фактичного користування орендованим приміщенням, починаючи з дати підписання Акта прийму-передачі (абз. 4 пункту 3.1.4 Договору). Тобто у відповідності до умов договору орендна плата за користування приміщенням нараховується з 01 квітня 2014 року та до моменту повернення приміщення за Актом.

За умовами пункту 9.1 договору, жодна сторона даного договору не несе відповідальності перед іншою стороною за невиконання або за несвоєчасне чи неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором, якщо таке невиконання чи несвоєчасне або неналежне виконання є виключним наслідком форс-мажорних обставин, таких як наприклад стихійні лиха, катастрофи, аварії, заворушення, дії суб'єктів природних монополій чи військові дії, які є поза можливим контролем з боку сторони даного договору, яка заявляє про форс-мажорні обставини.

31.03.2014 сторони уклали додатковий договір до договору суборенди нежитлових приміщень № 2-ДА від 01.05.2011, згідно з яким домовились вважати орендарем фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, суборендарем - Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк".

Позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване у місті АДРЕСА_1 та складається з приміщень площею 69,6 кв.м, що підтверджується змістом підписаного обома сторонами акта прийому-передачі нежитлового приміщення від 01 квітня 2014 року. У орендованому приміщенні відповідач розмістив відділення № 6 Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" у м. Донецьк.

Разом з тим, як встановили суди та не заперечує відповідач, з вересня 2014 року відповідач припинив сплачувати суборендні платежі, розмір заборгованості станом на день розгляду спору за період з 01.09.2014 по 31.12.2014 складає 98440,25 грн.

Позивач направив відповідачу претензію щодо погашення заборгованості з орендної плати, у відповідь на яку відповідач листом від 28.12.2015 повідомив, про неможливість задоволення претензії позивача, оскільки банківське відділення, що здійснювало свою діяльність в орендованому приміщенні, починаючи з 24.07.2014 фактично свою діяльність не здійснює, а сплата орендної плати без можливості використання об'єкту суборенди за призначенням призведе до збитків та порушить майнові права банку, як суборендаря; в підтвердження відповідних обставин покликався на Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, постанову Правління Національного банку України № 466 від 06.08.2014 "Про призупинення здійснення фінансових операцій", частину шосту статті 762, частину першу статті 617 Цивільного кодексу України, пункти 9.1 та 9.4 договору.

Також відповідач надав до матеріалів справи на підтвердження факту настання обставин непереборної сили (форс-мажору) при виконанні Договору суборенди № 2-ДА Сертифікат № 649 від 30.09.2014 про настання обставин непереборної сили, виданий Торгово-промисловою палатою України, до якого Торгово-промислова палата України внесла відповідні зміни, про що повідомила листом № 1543/05.1-7.1 від 26.02.2016. Сертифікатом Торгово-промислової палати України № 649 від 30.09.2014 (з внесеними змінами) про настання обставин непереборної сили встановлено, що за інформацією Служби безпеки України (лист від 13.06.2014 № 33/2117) 07 квітня 2014 року згідно з вимогами чинного законодавства України (статті 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом") прийнято рішення щодо проведення антитерористичної операції (далі - АТО) в Донецькій, Луганській і Харківській областях. У проведенні АТО в установленому законом порядку задіяні сили (особовий склад, спеціалісти) і засоби (зброя, транспортні, спеціальні та інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом та інших суб'єктів, відповідно до законів України. При цьому в ході проведення АТО уповноваженими правоохоронними органами виявляються та розслідуються численні кримінальні правопорушення, які мають ознаки терористичних актів, диверсій, умисних вбивств, захоплень будівель і споруд, незаконного заволодіння транспортними засобами, незаконного позбавлення волі, захоплення заручників, блокування і пошкодження об'єктів транспортної системи тощо. Зазначені правопорушення, вчинювані озброєними організованими злочинними угрупованнями та окремими фізичними особами, створюють загрозу життю і здоров'ю людей, збереженню їх майна, обмежують свободу пересування територією зазначених областей. За інформацією Служби безпеки України, заходи з проведення АТО тривають (лист від 21.08.2014 № 16/4076). Даним сертифікатом Торгово-промислова палата України підтвердила, що вищевказані події в м. Донецьку, які спричинили невиконання обов'язків за договором суборенди нежитлових приміщень № 2-ДА від 01 травня 2011 року та додатковим договором до Договору суборенди від 31 березня 2014 року, укладеними сторонами, є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Торгово-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01 серпня 2014 року, які продовжують діяти по теперішній час. Дату закінчення терміну дії форс-мажорних обставин на момент видачі даного сертифікату встановити неможливо.

За результатами дослідження наявної в матеріалах справи електронної переписки суд встановив, що, відповідач повідомив про настання обставин форс-мажору з 01.08.2014 електронним листом 15.08.2014 ОСОБА_9, тобто, з порушенням визначеного умовами Договору строку та за відсутності доказів належних повноважень вказаної вище особи на представництво інтересів позивача та ведення відповідного листування з банком; повідомлення позивача як орендаря за Договором про вказані обставини листами від 02.10.2014 та 28.12.2015, також здійснено відповідачем з порушенням строку, визначеного пунктом 9.2 договору.

За змістом електронного повідомлення відповідача від 04.02.2015 № 41-114/6893 "Про внесення записів до Державного реєстру банків", копія якого міститься в матеріалах справи, новим місцезнаходженням відділення № 6 ПАТ "Платинум Банк" є: 20300, м. Умань, вул. Жовтневої революції, 11а, затверджені нові редакції положень про відділення, назва вказаного відділення змінена на Відділення № 1 ПАТ "Платинум Банк" в м. Умань.

27 листопада 2015 року відповідач надіслав позивачу лист № 50-02-01/23903 від 27.11.2015 про намір щодо дострокового розірвання Договору № 2-ДА з 21 березня 2016 року; при цьому суд встановив, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що сторони підписали акт приймання-передачі орендованого майна з оренди, на час проведення судового засідання 06.04.2016.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати, місцевий господарський суд вказав, що матеріали справи не містять доказів дострокового припинення договору суборенди та звільнення приміщення відповідачем, що зумовлює його обов'язок здійснювати оплату використовуваного приміщення; наявність форс-мажорних обставин не виключає використання відповідачем спірного майна поза своєю статутною діяльністю, його фактичної присутності у спірних приміщеннях та не звільняє відповідача від виконання зобовязань з оплати за користування майном за договором; відповідач не надав доказів належного та своєчасного повідомлення позивача про настання обставин форс-мажору.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду та відхилив доводи апеляційної скарги з тих підстав, що відповідач не довів підстав для звільнення його від господарсько-правової відповідальності до приписів статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України.

Судова колегія відзначає, що положення як статті 218 Господарського кодексу України, так і статті 617 Цивільного кодексу України стосуються випадків звільнення особи від відповідальності у випадку порушення нею зобов'язання.

Разом з тим, як встановили самі суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, даний позов подано про стягнення заборгованості за невиконаним зобов'язанням, а не про застосування відповідальності за його невиконання.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суди встановили, що між сторонами виникли правовідносини, регулювання яких здійснюється відповідно до положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України про найм (оренду) приміщень.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Дана норма кореспондується із статтею 283 Господарського кодексу України, якою визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). При цьому за частиною шостою статті 283 цього Кодексу до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Згідно з приписами статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частина шоста вказаної вище статті передбачає, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає. Обставини, що є причиною неможливості використовувати найняте наймачем майно, можуть бути пов'язані як з діяльністю наймодавця, так і з певними об'єктивними обставинами (дія непереборної сили або простого випадку).

При цьому законодавець не передбачає наслідків у вигляді припинення договору найму у випадку виникнення обставин, викладених у зазначеному вище положенні.

За змістом статутних документів відповідача предметом його діяльності є здійснення банківських та інших операцій і угод згідно з наданих Національним банком України ліцензій, а також надання повного спектру комерційних, банківських та корпоративних, фінансових послуг, а також здійснення іншої діяльності, яка не обмежена законодавством України, але не обмежуючись цим, з метою отримання прибутку.

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 ,,Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Постановою Правління Національного банку України № 436 від 23.07.2014 визнано, що на території Донецької, Луганської областей та Автономної Республіки Крим склалася ситуація, яка унеможливлює роботу банківської системи у звичайному порядку. З метою забезпечення фінансування потреб держави та життєдіяльності населення, на виконання вимог Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 22.07.2014 № 435, запроваджено, починаючи з 24.07.2014, надзвичайний режим роботи банківської системи в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим.

06.08.2014 Правління Національного банку України прийняло постанову № 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій", якою банкам України постановлено призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

За змістом Сертифікату № 649 від 30.09.2014 про настання обставин непереборної сили, виданий Торгово-промисловою палатою України, наявні форс-мажорні обставини, які спричинили невиконання відповідачем обов'язків за договором суборенди нежитлових приміщень № 2-ДА від 01 травня 2011 року та додатковим договором до Договору суборенди від 31 березня 2014 року.

Досліджуючи порядок та обставини направлення відповідачем позивачу повідомлення про форс-мажорні обставини, дотримання положень пункту 9.2 договору суди не врахували, що даний спір не стосується застосування відповідальності за невиконання зобов'язання, а, посилаючись на приписи частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був довести належними та допустимими доказами саме настання передбачених у цій нормі обставин та відповідне повідомлення позивача про застосування приписів цієї норми, а не порядку повідомлення позивача про форс-мажор.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами першою, другою статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Викладене свідчить, що господарські суди попередніх інстанцій, зробивши висновок про недоведеність обставин щодо неможливості користування відповідачем орендованим майном, неповно дослідили обставини, які свідчать про зворотне і не надали їм належної оцінки.

Обмежившись посиланням про неналежне повідомлення про настання форс-мажорних обставин, суди не звернули уваги на те, що відповідач заперечував можливість використання орендованого майна за метою договору та не з'ясували наявності або відсутності обставин щодо неможливості використання наймачем такого майна в спірний період, не надали цим обставинам правової оцінки відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, незважаючи на те, що саме приписами вказаної норми відповідач обґрунтовував своє право на звільнення від сплати орендних платежів упродовж розгляду спору. Відтак, в порушення приписів статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України всі доводи та заперечення відповідача належним чином не розглянуті.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Постанова апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду вказаним вимогам не відповідають з вище зазначених підстав.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 у справі №910/304/16 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2016 у даній справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Г.Мачульський