Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 910/1895/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА", м. Запоріжжя,

на рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016

у справі № 910/1895/16

за позовом приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (далі - ПрАТ "УАСК АСКА"), м. Запоріжжя,

до дочірнього підприємства "САВСЕРВІС СТОЛИЦЯ" (далі - Підприємство), м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - ПрАТ "СК "Українська страхова група"), м. Київ,

про стягнення 5 352,88 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ "УАСК АСКА" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства про стягнення 5 352,91 грн. - невідшкодованої частини виплаченого ПрАТ "УАСК АСКА" страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.03.2016 у справі № 910/1895/16 (суддя Турчин С.О.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 (судді Лобань О.І. - головуючий, Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПрАТ "УАСК АСКА" просить судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "СК "Українська страхова група" просило: залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення; судове засідання провести без участі представника третьої особи.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Від ПрАТ "УАСК АСКА" одержано клопотання про розгляд касаційної скарги за відсутності представника скаржника.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 26.11.2012 о 18:40 год. в місті Донецьку по вул. Артема, 151 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки "Daewoo", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля марки "Toyota", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6;

- згідно з довідки № 91115241 про ДТП та постанови Київського районного суду міста Донецька від 17.12.2012 ДТП відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_6 Правил дорожнього руху України;

- постановою Київського районного суду міста Донецька від 17.12.2012 ОСОБА_6, який на момент ДТП перебував у трудових відносинах з власником автомобіля "Toyota", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - ТОВ "САВСЕРВІС СХІД", визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу;

- на момент ДТП, на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу від 07.08.2012 № 2992301, укладеного ТОВ "Тануки-Донецьк" (страхувальник) та ПрАТ "УАСК АСКА" (страховик), майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу "Daewoo", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, були застраховані ПрАТ "УАСК АСКА";

- згідно договору страхування від 07.08.2012 № 2992301 ПрАТ "УАСК АСКА" було виплачено страхове відшкодування ТОВ "Тануки-Донецьк" в розмірі 14 041,74 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 28.01.2013 № 4094, від 31.01.2013 № 4046, та від 01.02.2013 № 4085;

- на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що керують транспортним засобом марки "Toyota", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована в ПрАТ "СК "Українська страхова група" відповідно до полісу НОМЕР_3 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (термін дії з 11.08.2012 по 10.08.2013 з обумовленими франшизою у розмірі 510,00 грн. та лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 50 000,00 грн.);

- 22.05.2013 ПрАТ "УАСК АСКА" звернулося до ПрАТ "СК "Українська страхова група" із заявою вих. 1179-17/1 про відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою на користь ТОВ "Тануки-Донецьк" страхового відшкодування у розмірі 14 041,74 грн.;

- згідно із калькуляцією ПрАТ "СК "Українська страхова група" від 14.06.2013 № ДКЦВ-6522 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Daewoo", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 9 198,86 грн.;

- ПрАТ "СК "Українська страхова група" здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт від 25.06.2013 № ДКЦВ-6522, відповідно до якого розмір страхового відшкодування для виплати за претензією ПрАТ "УАСК АСКА" від 22.05.2013 № 1179-17/1 становить 8688,86 грн. (виходячи із суми 9198,86 грн. за мінусом 510,00 грн. франшизи);

- відповідно до платіжного доручення від 26.06.2013 № 10816 ПрАТ "СК "Українська страхова група" перераховано ПрАТ "УАСК АСКА" суму страхового відшкодування у розмірі 8688,86 грн.;

- ПрАТ "УАСК АСКА" звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи ОСОБА_6, винного у скоєнні ДТП, про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 5352,91 грн. в порядку регресу (що складає різницю між виплаченою позивачем сумою страхового відшкодування та сумою, яка відшкодована ПрАТ "СК "Українська страхова група" на користь ПрАТ "УАСК АСКА");

- рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.04.2014 у справі № 308/3057/14-ц у задоволенні позову ПрАТ "УАСК АСКА" до фізичної особи ОСОБА_6 відмовлено, з огляду на те, що власником транспортного засобу на момент ДТП було ТОВ "САВСЕРВІС СХІД", із яким фізична особа ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах;

- згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "САВСЕРВІС СХІД" з 27.12.2013 року припинило свою діяльність; правонаступником даної юридичної особи є Підприємство (відповідач у справі);

- ПрАТ "УАСК АСКА" звернулося до Підприємства з претензією від 14.09.2015 № 282-17/1з про виплату страхового відшкодування у розмірі 5352,91 грн. в порядку регресу;

- у відповіді від 09.10.2015 № 18/2015 на претензію Підприємство відмовило у виплаті страхового відшкодування з посиланням на те, що ПрАТ "УАСК АСКА" не зверталося до ТОВ "САВСЕРВІС СХІД" з вимогою протягом строку, встановленого для заявлення кредиторами своїх вимог, а особою, яка має здійснювати виплату відповідної суми страхового відшкодування у повному обсязі є ПрАТ "СК "Українська страхова група", яким було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Підприємства на користь ПрАТ "УАСК АСКА" 5 352,88 грн., які не були відшкодовані позивачу ПрАТ "СК "Українська страхова група". При цьому, сума франшизи у розмірі 510,00 грн. позивачем в розрахунок заявленої до стягнення суми не заявлена.

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.

Приписами статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Зважуючи на викладене, положення статті 993 ЦК України та статі 27 Закону України "Про страхування" регулюють правовідносини щодо переходу права кредитора до страхової компанії у випадку сплати нею страхового відшкодування потерпілому за договором страхування, які слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями статті 1191 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Отже, у даному випадку виникли відносини суброгації, а саме перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. При суброгації нове зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

При цьому, особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього. Страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страхового відшкодування (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.11.2014 зі справи № 910/17223/13 та від 23.12.2015 зі справи № 6-2587цс15)

Згідно з приписами пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, у вирішенні даного спору обґрунтовано виходив з того, що особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього, і право вибору особи, до якої слід звернутися з вимогою про стягнення коштів у розмірі виплаченого страхового відшкодування (до заподіювача шкоди чи до страхової компанії, яка відповідальна за останнього) належить страховику, який виплатив страхове відшкодування. Отже, ПрАТ "УАСК АСКА" може реалізувати своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги як до ПрАТ "СК "Українська страхова група", так і до Підприємства. Наведене не було враховано у вирішенні спору місцевим господарським судом.

Проте, встановивши, що сума у розмірі 14 041,74 грн., яка виплачена позивачем у якості страхового відшкодування, є непідтвердженою (оскільки позивачем надано суду нечитабельні копії документів [самі ж документи знаходяться у м. Донецьку]: страховий акт, документи про огляд та дослідження завданих пошкоджень застрахованого транспортного засобу, калькуляцію необхідних відновлювальних робіт та суми страхового відшкодування, які, у зв'язку з неможливістю їх дослідити, не можна вважати належними та допустимими доказами), натомість відповідачем на підставі калькуляції від 14.06.2013 № ДКЦВ-6522 здійснено власний розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт від 25.06.2013 № ДКЦВ-6522, відповідно до якого розмір страхового відшкодування для виплати за претензією ПрАТ "УАСК АСКА" від 22.05.2013 № 1179-17/1 становить 8688,86 грн. (виходячи із суми 9198,86 грн. за мінусом 510,00 грн. франшизи), - апеляційний господарський суд дійшов заснованого на законі висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача різниці у сумі виплаченого страхового відшкодування.

Посилання скаржника на те, що обставини щодо виплати позивачем суми страхового відшкодування на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу від 07.08.2012 № 2992301 та згідно із страховим актом від 15.01.2013 № 40 були встановлені рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.04.2014 у справі № 308/3057/14-ц, відповідно, в силу приписів частини третьої статті 35 ГПК України, мають преюдиціальне значення у даній справі, заслуговують на увагу, проте, скаржником не враховано, що страховий акт, у даному випадку, складено на підставі висновку автотоварознавчого дослідження та калькуляції, що міститься в ньому, однак дослідити вказані документи суди не мали можливості (внаслідок непридатності наданих позивачем копій документів до читання).

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду, якою змінено мотиви відмови в позові, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2015 зі справи № 910/1895/16 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя І. Васищак

Суддя В. Селіваненко