Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 924/1586/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач)з участю представників: позивача: відповідача: 3-ї особи: Тимченка А.М. не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Станкосервіс"на рішення та постановуГосподарського суду Хмельницької області від 10 лютого 2014 року Рівненського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2014 рокуу справі№ 924/1586/13за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Фосагро-Україна"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Станкосервіс"3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фермерське господарство "К.В.АЗАР-ХХІ"про стягнення 15 666,76 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 р. позивач звернувся в суд з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 15 666,76 грн, яка складається із 13 623,27 грн основного боргу, 2 043, 49 грн. неустойки.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.02.2014 (суддя - Виноградова В.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 (головуючий - Олексюк Г.Є., судді - Гудак А.В., Сініцина Л.М.), позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 13 623,27 грн основного боргу, 2 043,49 грн неустойки та судові витрати.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 14.09.2012 між ТОВ "Фосагро-Україна" (замовник) та ТОВ "Станкосервіс" (виконавець) було укладено договір № 05/ПОС про надання послуг, предметом якого є приймання та переадресування вагонів з мінеральними добривами, вивантаження та фасування добрив, завантаження фасованих добрив у транспортні засоби, замовлення вагонів на станції та відправлення вагонів зі складу на умовах і за цінами, які зазначені в даному договорі. Право власності на добрива, що належать замовнику, до виконавця не переходить.

Відповідно до п. п. 2.1.- 2.3. договору доставку добрив до ст. Деражня (Південно-Західної залізниці) виконує замовник. Добрива зберігаються на складі ТОВ "Станкосервіс": адреса складу - Хмельницька область, м. Деражня, вул. Б. Олійника, 62/3. Приймання-передача добрив відбувається на підставі акту приймання-передачі на відповідальне зберігання, та акту зняття з відповідального зберігання.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що виконавець взяв на себе зобов'язання: прийняти вагони з добривами, забезпечити вивантаження добрив з вагонів та розміщення у складських приміщеннях; прийняти всі необхідні міри для забезпечення зберігання добрив у період дії договору; надати склади (приміщення), придатні для зберігання, забезпечити охорону і не допускати сторонніх осіб до майна що зберігається; зберігати добрива окремо від інших речей, з дотриманням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження добрив замовника; нести відповідальність за втрату, нестачу або погіршення якості добрив (з моменту підписання акту прийому-передачі добрив, до моменту повернення добрив замовнику) у розмірі вартості добрив, за цінами, які будуть діяти на момент відшкодування; повернути добрива замовнику на першу вимогу; забезпечити фасування добрив; провадити завантаження добрив у вагони, піввагони, автотранспорт; забезпечити замовлення планів перевезень і подачу вагонів для вивантаження добрив; передавати добрива третім особам за письмовим наказом замовника.

Відповідно до п. 3.4. договору замовник має право вимагати повернення добрив у виконавця у будь-який момент.

Згідно з п. 4.3. договору замовник сплачує виконавцю виконані послуги за цінами, зазначеними у п. 4.1. договору на підставі виставлених рахунків, у строк 3-х банківських днів з дати отримання рахунку та актів виконаних робіт.

За умовами п. 5.2. договору виконавець несе відповідальність за збереження і цілісність добрив з моменту передання добрив на зберігання і до моменту його повернення замовнику. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, виконавець повинен відшкодувати вартість добрив, за свій рахунок, за цінами, які будуть діяти на момент відшкодування.

Згідно з п. 7.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31.12.2013. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було підписано додаток № 1 до договору, відповідно до якого сторони визначили, що на складське зберігання відповідачу передається, зокрема мінеральне добриво NPK 13:19:19, загальною вагою 1 000,00 т. вартістю 5 000,00 грн. за тонну (адреса складу м. Деражня, вул. Б. Олійника, 62/3 Ст. Деражня ПЗЗ).

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв міндобриво марки NPK 13:19:19 в кількості 1 079,15 т., що підтверджується актами передачі мінеральних добрив.

За актами повернення мінеральних добрив відповідач повернув позивачу міндобрива марки NPK 13:19:19 в кількості 1 076,15 т., однак станом на 31.05.2013, 30.06.2013, 31.07.2013 та на 31.08.2013 залишок на складі відповідача міндобрива марки NPK 13:19:19 склав 3 т., що також підтверджується актами звірки до договору про надання послуг № 05/ПОС та додатком № 1 від 14.09.2012.

Листом № 301/1 від 10.10.2013 відповідач повідомив позивача про те, що за усною вказівкою поклажодавця 27.04.2013 із складу було відвантажено 3 т. добрив марки NPK 13:19:19 на адресу ФГ "Квазор ХХІ" з подальшим зняттям із відповідального зберігання власником товару і просив привести документи у відповідність по залишкам.

Листом № 248/13 від 18.10.2013 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути залишок мінеральних добрив в кількості 3 т, що підтверджується актом звірки № 08 станом на 31.08.2013 або сплатити вартість товару в сумі 18 000,00 грн., у відповідь на який відповідач листом № 317 від 31.10.2013 повідомив позивача, що відповідно до розпорядження керівництва поклажодавця 25.04.2013 із складу було відвантажено 3 т. добрив марки NPK 13:19:19 на адресу ФГ "Квазор ХХІ" з подальшим зняттям із відповідального зберігання власником товару. До листа було додано накладну № 278 від 25.04.2013 на відпуск ФГ "Квазар ХХІ" міндобрив NPK 13:19:19 в кількості 3 т. та витяг із складської книги.

Як вбачається із довідки ТОВ "Фосагро-Україна" № 292/13 від 09.12.2013, підписаної генеральним директором та головним бухгалтером ТОВ "Фосагро-Україна", станом на 08.12.2013 балансова вартість однієї тонни мінеральних добрив типу Нітрамофоска NPK - 13:19:19, які на підставі договору про надання послуг № 05/ПОС від 14.09.2012 зберігаються на складі ТОВ "Станкосервіс", складає 3 784,24 грн. без ПДВ (а.с. 16, т. 1).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що відповідач не повернув на вимогу позивача товар (3 т. добрива), не сплатив за нього кошти, а тому просив стягнути з відповідача 13 623,27 грн. вартості неповернутих мінеральних добрив та 2 043,49 грн. неустойки відповідно до п. 5.4. договору.

Стаття 509 ЦК України визначає зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення встановлені також в ч. 1 ст. 193 ГК України.

Оскільки належних доказів, які б підтверджували відвантаження ФГ "Квазар ХХІ" 3 т. добрива (угоду між власником добрива та покупцем, довіреність на отримання добрив) і відпуску добрив в рахунок здійснення розрахунків за послуги, як визначено п. 4.4. договору надано не було, а відповідачем на вимогу позивача не було повернуто 3 т. добрива чи його вартість, то господарські суди відповідно до умов договору і вимоги ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України правомірно задовольнили вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 13 623,27 грн вартості неповернутих мінеральних добрив.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на лист від 25.04.2013, переданий засобами факсимільного зв'язку, який як зазначає відповідач став підставою для відвантаження 3 т. добрив ФГ "Квазар ХХІ" та пояснення, надані ОСОБА_4 є необґрунтованими і недоведеними у встановленому законом порядку та були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, яким була надана правомірна оцінка.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У випадку неповернення добрив (майна) замовника за першою вимогою, виконавець повинен виплатити замовнику неустойку у розмірі 0,5 % від вартості майна за кожен день затримки (п. 5.4. договору).

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарських судів про стягнення з відповідача 2 043, 49 грн. неустойки є законними та обґрунтованими.

При цьому, є безпідставними доводи скаржника, що ОСОБА_5 станом на 31.08.2013 не був працівником ТОВ "Станкосервіс" і жодних повноважень на підписання акту звірки № 08 від 31.08.2013 у нього не було, оскільки як правильно було встановлено апеляційним судом, відповідно до витягу з ЄДРПОУ - Шмир Л.В. є керівником та уповноваженою особою ТОВ "Станкосервіс" (а. с. 100-102, т. 1) і з 27.03.2012 ТОВ "Станкосервіс" в особі Шмир Л.В. видало на ОСОБА_5 довіреність - терміном дії на 3 роки, відповідно до якої ОСОБА_5 мав право вчинти відповідні дії (а.с. 114-115, т. 1).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Отже, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Станкосервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 10 лютого 2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2014 року у справі за № 924/1586/13 - без змін.

Головуючий, суддяМ.Остапенко Суддя П. Гончарук Суддя Л. Стратієнко