Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 902/1643/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б. суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4на рішення та постановуГосподарського суду Вінницької області від 31.01.2014 Рівненського апеляційного господарського суду від 15.04.2014у справі№ 902/1643/13господарського судуВінницької областіза позовомПриватного підприємства "Сьомаківське"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4проповернення попередньої оплати за товар 300 000,00 грн.та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4доПриватного підприємства "Сьомаківське"простягнення 152 937,00 грн. збитківза участю представників сторін (за первісним позовом):

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: ФОП ОСОБА_4, особисто;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 31.01.2014 у справі №902/1643/13 (суддя Яремчук Ю.О.) первісний позов задоволено, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гулова А.Г., судді - Маціщук А.В., Петухов М.Г.) рішення Господарського суду Вінницької області від 31.01.2014 у справі № 902/1643/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Відповідачем, в порядку ст. 1211 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між ПП "Сьомаківське" (Покупець) та ФОП ОСОБА_4 (Продавець) 03.08.2012 укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого Продавець зобов'язався передати належаний йому товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язався прийняти товар (трактор John Deer 8410, 2002 року випуску, реєстраційний НОМЕР_1, заводський НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, об'єм двигуна 8100 см3, маса 9825 кг) та сплатити за нього на умовах договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що перехід права власності відбувається в момент оплати за товар, що оформляється видатковою накладною (актом прийому-здачі).

Ціна за одиницю товару складає 75 000,00 євро (п. 4.1 договору).

Попередня оплата в розмірі 50% від ціни договору має бути перерахована продавцю протягом 01.09.2012. Остаточний термін оплати - до 20.12.2012 (п. 4.2 договору).

Розділом 5 договору визначені права та обов'язки як Продавця, так і Покупця.

На виконання умов договору ПП "Сьомаківське" платіжним дорученням від 22.08.2012 №554 перерахувало ФОП ОСОБА_4 300 000,00 грн. попередньої оплати.

В квітні 2013 року позивач звернувся до Державної інспекції сільського господарства, управління технічного нагляду, охорони праці та пожежної безпеки з проханням повідомити чи перебуває трактор John Deer 8410, 2002 року випуску, реєстраційний НОМЕР_1, заводський НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, об'єм двигуна 8100 см3, маса 9825 кг. у власності відповідача.

Інспекція, в свою чергу, 11.04.2013 надала довідку № 001, що запитуваний позивачем трактор знятий з обліку 22.02.2013 з метою реалізації в межах України.

В подальшому, позивач 05.09.2013 звернувся до відповідача з листом № 9, в якому, посилаючись на ч.1 ст. 665 ЦК України та зазначену вище довідку просив протягом семи календарних днів з моменту отримання цього листа повернути 300 000,00 грн. передоплати, оскільки підприємство вважає, що ФОП ОСОБА_4 відмовився від виконання договірних зобов'язань по передачі трактора. Даний лист залишений відповідачем без відповідного реагування.

Водночас, суди з'ясували, що відповідач 21.02.2013 уклав з ТОВ "Веселинівська автоколона № 3" договір купівлі-продажу, за яким продав зазначені особі трактор John Deer 8410, 2002 року випуску, реєстраційний НОМЕР_1, заводський НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, об'єм двигуна 8100 см3, маса 9825 кг.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати за товар по договору від 03.08.2012, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ст.ст. 525, 526, 530, 655, 692, 693 ЦК України та виконання позивачем умов договору в частині перерахування передоплати у повному обсязі. Надавши оцінку документам, наданим учасниками судового процесу під час розгляду справи, дійшов висновку про обґрунтованість позову. Також, судом стягнуто з відповідача суму витрат, яка підлягала сплаті за послуги адвоката позивача.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Згідно зі ст. ст. 42, 43 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи (ст. 47 ГПК України).

У відповідності зі ст. 82 ГПК України, при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що, згідно зі ст. 43 ГПК України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В силу ст.ст. 626, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В силу приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на лист позивача від 05.09.2013 № 9 та договір купівлі-продажу від 21.02.2013 між відповідачем та ТОВ "Веселинівська автоколона № 3", а також враховуючи положення вищенаведеного законодавства України, суди попередніх інстанцій вірно зауважили про настання строку виконання зобов'язання з повернення відповідачем суми попередньої оплати за договором від 03.08.2012.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, зважаючи на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів про наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог в повному обсязі.

ФОП ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Вінницької області з зустрічним позовом про стягнення з ПП "Сьомаківське" 152 937,00 грн. збитків, які, як стверджує позивач, понесені ним внаслідок порушення відповідачем умов договору від 03.08.2012,а саме - відмови підприємства від виконання умов договору в частині повної оплати за товар.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, позивач зауважив, що він змушений був продати трактор іншій особі (договір купівлі-продажу від 21.02.2013), оскільки після використання цієї машини на підставі усної домовленості ПП "Сьомаківське" протягом певного проміжку часу та після повернення, враховуючи цінову політику ринку, трактор був проданий за меншу ціну, ніж була встановлена договором купівлі-продажу від 03.08.2012. Різниця між сумою, на яку був укладений договір з відповідачем від 03.08.2012 та ціна, за яку проданий трактор по договору від 21.02.2013, а також податок в розмірі 5%, який він сплатив отримавши від відповідача суму попередньої оплати, становить сума збитків, заявлена ним до стягнення.

Під час розгляду зустрічного позову, господарськими судами враховано, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як - то: - протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; - шкідливий результат такої поведінки (збитки); - причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; - вина правопорушника.

За приписами процесуального законодавства, предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, а підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції були розглянуті питання та встановлені відповідні обставини щодо правової природи заявлених збитків, виходячи з предмету та підстав позову, а також приписів ст.ст. 224, 225 ГК України та обґрунтовано зазначено про відсутність підстав для відшкодування збитків, оскільки не встановлено обставин, які б свідчили про наявність в діях відповідача протиправної поведінки.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу, що наявні докази, надані сторонами процесу та зібрані під час розгляду справи по суті спору, підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, керуючись положеннями ст.ст. 99, 101 ГПК України, відхиляючи доводи ФОП ОСОБА_4 (апелянта) та спростовуючи подані останнім докази, у мотивувальній частині судового рішення навів правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи та докази не взято до уваги судом.

Зокрема, суд звернув увагу, що твердження скаржника, викладені в апеляційній скарзі, з посиланням на постанову про закриття кримінального провадження від 13.02.2014 та протоколи допиту свідків, не підтверджують факт передачі трактора John Deere 8410 ПП "Сьомаківське" саме на виконання договору купівлі-продажу від 03.08.2012. При цьому, судами враховано умови договору (п. 5.1.1).

Також, інші документи, додані ФОП ОСОБА_4 до матеріалів апеляційної скарги та долучені до справи згідно зі ст. 101 ГПК України, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, не спростовують висновків, викладених місцевим господарським судом при прийнятті рішення по суті спору. Цим документам дана належна оцінка апеляційним господарським судом у відповідності до вимог ст.ст. 32-34, 36 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення первісного позову та відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст.ст. 1115, 1117 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 31.01.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 у справі №902/1643/13 - без змін.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Т.П. КОЗИР