Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 50/82

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Гольцової Л.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес парк" на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 25.03.2014у справі Господарського суду№ 50/82 міста Києваза позовомОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес парк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Командитне товариство "Д-Груп"провизнання пункту статуту недійсним у судовому засіданні взяли участь представники:- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача - третьої особи Мірошніченко В.Г.; Пархомчук Р.І.;

ВСТАНОВИВ:

22.01.2010 ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес парк" про визнання підпункту 13 пункту 10.2 статті 10 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес парк" недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2010 у справі № 50/82 (суддя Головатюк Л.Д.) визнано недійсним з моменту затвердження підпункт 13 пункту 10.2 статті 10 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес парк", що був затверджений рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес парк" від 09.01.2008 (протокол № 3) та зареєстрований Державним реєстратором Шпилько Валентиною Федорівною 29.01.2008, номер запису 10731050003001536.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 у справі № 50/82 (колегія суддів у складі: Тищенко А.І. - головуючий суддя, судді Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.), скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2010 у справі № 50/82, та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено .

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес парк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 у справі № 50/82, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного позову є вимога позивача визнати недійсним підпункт 13 пункту 10.2 статті 10 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес парк".

Обґрунтовуючи підстави звернення з відповідним позовом до суду, позивач посилається на те, що спірний пункт статуту суперечить ч. 3 ст. 145 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" та п. 10.11 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк".

Відповідно до ст. 145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: 1) визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; 2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; 3) створення та відкликання виконавчого органу товариства; 4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; 5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства; 6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; 7) виключення учасника із товариства; 8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства. Черговість та порядок скликання загальних зборів встановлюються статутом товариства і законом.

Згідно із ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, пунктом 10.2 статті 10 статуту ТОВ "Бізнес Парк" передбачено, що загальні збори учасників вправі приймати рішення з будь-яких питань діяльності Товариства внесених до порядку денного.

Підпунктом 13 пункту 10.2 статті 10 статуту визначено, що до виключної компетенції Загальних зборів учасників належать питання надання повноважень директору на укладення від імені товариства договорів, сума яких перевищує 100 000, 00 грн.

Згідно з п. 10.11 ст. 10 статуту встановлено, що виконавчим органом товариства є директор. Директор товариства здійснює керівництво поточною діяльністю товариства. Директор обирається на посаду зборами учасників з числа учасників, або призначається зборами учасників із числа осіб, які не є учасниками товариства. Директор без довіреності, на підставі цього Статуту представляє інтереси товариства, виступає від його імені в органах державної влади та місцевого самоврядування, усіх судах, у межах компетенції, визначеної цим Статутом вирішує всі питання фінансово-господарської діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, має право першого підпису фінансових та платіжних документів, укладає договори, угоди, контракти, в тому числі зовнішньоекономічні, видає довіреності, формує апарат управління товариством та очолює його, приймає на роботу і звільняє з роботи найманих працівників товариства, видає накази, розпорядження і дає вказівки для виконання усіма працівниками товариства. Рішенням зборів учасників частина повноважень, яка належить їм, може бути віднесена (делегована) до компетенції директора товариства, крім тих, що відносяться до виключної компетенції зборів учасників.

Відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК, статей 57, 82 ГК, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства, статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: - на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; - порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; - відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача. Положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються. (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

При прийнятті постанови у справі суд апеляційної інстанції, на відміну від господарського суду першої інстанції, згідно з приписами наведених норм на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дослідивши умови статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес парк", встановивши, що спірний підпункт статуту відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ч. 3 ст. 145 ЦК України, ч. 2 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства"; п. 10.11 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк" не суперечить спірному п. п. 13 п. 10.2 ст. 10 статуту та є логічним продовженням, оскільки п. 10.2 ст. 10 статуту визначено питання, які відносяться до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, в той час як п. 10.11 статуту визначено компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства; беручи до уваги те, що позивачем не доведено, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, одночасної наявності таких умов: - на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; - порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; - відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача; дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції, прийнявши до розгляду апеляційну скаргу, порушив положення ст. 93 ГПК України (чинної на момент прийняття рішення судом першої інстанції) щодо можливості відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги протягом трьох місяців з дня прийняття оскаржуваного рішення не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції до уваги, оскільки це правило не поширюється на апеляційне оскарження прийнятих до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" судових рішень місцевих господарських судів особами, які не брали участі у справі і стосовно яких господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, у зв'язку з тим, що ГПК України до набрання чинності названим Законом відповідним особам не надавалося право апеляційного оскарження судових рішень і щодо них не застосовувався присікальний тримісячний строк подання апеляційної скарги. (така правова позиція викладена у п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України"); при цьому, рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2010 у справі № 50/82 оскаржувалось особою, яка не брала участі у справі.

Не приймаються також до уваги посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 27 ГПК України, залучено Командитне товариство "Д-Груп" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача без винесення ухвали про це та не зазначено підстав його залучення, оскільки відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін; норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого статтею 24 ГПК права залучати до участі у справі іншого відповідача, здійснити за згодою позивача заміну первісного відповідача належним відповідачем та зазначеного у статті 27 ГПК права залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (така правова позиція викладена у п. 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України"); як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 у справі № 50/82 (а. с. 110-111) Командитне товариство "Д-Груп" залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, на підставі його клопотання.

Крім того, посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 105 ГПК України, не спростував висновків суду першої інстанції відхиляються колегією суддів суду касаційної інстанції, оскільки судом апеляційної інстанції у постанові зазначено доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції (а. с. 125-126); водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що скаржником у касаційній скарзі не зазначено які саме висновки суду першої інстанції не спростовано апеляційним господарським судом.

Отже, постанова апеляційного господарського суду у справі відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес парк" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 у справі № 50/82 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.А. ГОЛЬЦОВА