Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року Справа № 911/4097/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гончарука П.А.суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідача: Хільчук О.П. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2015 рокуу справі№ 911/4097/14за позовомприватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4про стягнення 50 000, 00 грн

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 50 000,00 грн штрафу за невиконання зобов'язань за договором від 27.08.2013.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.11.2014 (суддя - Лопатін А.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" 25 000,00 грн штрафу та судові витрати.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 (головуючий - Зубець Л.П., судді - Новіков М.М., Мартюк А.І.) рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2014 частково скасовано, позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 50 000, 00 грн штрафу та судові витрати.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015, залишивши в силі рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2014.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 27.08.2013 між ПАТ "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) було укладено договір, за умовами якого виконавець зобов'язувався на виробничих площах замовника виконати сільськогосподарські роботи по збиранню культури сої на пальному замовника - за кількістю, якістю, в строки та на умовах цього договору, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно з п. 2.2. договору планований початок робіт 25.09.2013. За 2 календарних дні до планового початку робіт замовник остаточно уточнює терміни початку робіт із зазначенням дати та місця розташування техніки виконавця.

У п. 2.3. договору сторони погодили, що загальний термін виконання робіт не перевищує 20 календарних днів з дати планованого початку робіт включно, обчислення здійснюється до 24-00 години останнього дня.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна робіт за 1 гектар дорівнює 330,00 грн без ПДВ. Сума договору складає 132 000,00 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця на підставі акту передачі-приймання робіт в термін 10 банківських днів з дати його підписання.

Позивач надсилав на адресу відповідача телеграми від 23.09.2013 та від 30.09.2013 з проханням розпочати зернозбиральні роботи.

30.10.2013 позивач звертався до відповідача з вимогою, відповідно до якої 07.11.2013 було визначено останнім строком для усунення відповідачем недоліків (виконання невиконаних робіт) згідно з договором від 27.08.2013 та в якій позивач зазначав, що у разі невиконання відповідачем робіт, він з 08.11.2013 відмовиться від договору та доручить проведення робіт іншій особі за рахунок відповідача і вимагатиме відшкодування збитків.

17.09.2014 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу щодо сплати 50 000,00 грн відповідно до п. 5.3. договору.

Як встановлено місцевим судом, відповідач не розпочав роботи за договором з причин, що не залежали від його волі (перед початком робіт тяжко захворів комбайнер, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями довідки про хворобу та виписки з медичної картки).

Скасовуючи частково рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позов в повному обсязі, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, чим порушив його умови, а тому прийшов до висновку про наявність підстав для застосування до ФОП ОСОБА_4 відповідальності, передбаченої п. 5.3 договору. Також посилався на те, що відповідачем не було доведено обставин, за наявності яких суд міг зменшити розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції неможливо, виходячи з такого.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтями 193, 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Заходами відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що у випадку відмови від виконання робіт, невиконання мінімального обсягу робіт, або прострочення початку робіт виконавцем, останній сплачує замовнику штраф в розмірі 50 000,00 грн, а також замовник має право залучити до проведення робіт, що є предметом договору, іншого підрядчика за рахунок виконавця.

За умовами ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Отже, надавши належну правову оцінку усім наявним у матеріалах справи документам та доводам сторін, взявши до уваги їх майновий стан та інтереси, а також відсутність доказів спричинення позивачу збитків відповідним невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, місцевий господарський суд, з урахуванням вказаних обставин, обґрунтовано зменшив штраф до 25 000,00 грн.

Таким чином, висновок апеляційного господарського суду про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі є помилковим, а тому постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2014.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України з позивача на користь відповідача необхідно стягнути судовий збір, сплачений останнім за подачу касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2015 року у справі за № 911/4097/14 скасувати, а рішення Господарського суду Київської області від 11 листопада 2014 року залишити в силі.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" (01133, м. Київ, б-р. Л. Українки, буд. 15-А, кв. 7, код ЄДРПОУ 33939991) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 913,50 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

Головуючий, суддя П. ГончарукСуддя І. КондратоваСуддя Л. Стратієнко