Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року Справа № 908/2603/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скарги комунального підприємства "Водоканал" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014р. у справі господарського суду№908/2603/14 Запорізької області за позовом КП "Водоканал" м. Запоріжжя доКП "Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 631 917,22грн. Лавринець І.П. дов. № 57 від 05.06.2014 не з'явився Розпорядженням №03-05/432 від 23.03.2015р. змінено склад колегії суддів у справі №908/2603/14, призначеної до розгляду колегією у складі головуючого судді Ходаківської І.П., суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б., утворено колегію суддів у складі головуючий суддя Корсак В.А., судді Данилова М.В, Данилова Т.Б.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року комунальне підприємство "Водоканал" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до комунального підприємства "Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області" про стягнення з відповідача на користь позивача 631917,22грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) заборгованості за Договором №5386/4 від 03.01.2012 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.10.2014 (суддя Давиденко І.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014р. (судді Бондаренко В.П., Россолов В.В., Тихий П.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 433147,19грн. заборгованості. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, комунальне підприємство "Водоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права при винесенні рішення і постанови та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 03.01.2012 між комунальним підприємством "Водоканал" м. Запоріжжя та комунальним підприємством "Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області" (далі - Абонент) укладено Договір №5386/4 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації.

Відповідно до вказаного Договору "Водоканал" забезпечує Абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчиках КП "Михайлівський сількомунгосп".

Розділом 2 Договору встановлено строк дії договору з 01.01.2012 до 31.12.2012. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не було письмово заявлено однією зі сторін.

В зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні звернення сторін чи заяви про розірвання Договору, то суди дійшли до висновку, що вказаний Договір був автоматично пролонгований на той саме строк і на тих самих умовах.

Згідно із п.5.1 Договору основним документом на оплату є акт-рахунок. Акти за питну воду та послуги стічних вод виписуються Абоненту представником Водоканалу при наявності особистого посвідчення 29, 30, 31 числа кожного місяця.

Протягом 2-х робочих днів на підставі даних, зазначених у акті, Абоненту виписується акт-рахунок. На протязі 3-х робочих днів з дня виписки акта-рахунку Абонент зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, вказану в акті-рахунку.

Судами встановлено, що комунальним підприємством "Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області" кожний місяць за період з січня 2014 року по червень 2014 року "Водоканалу" надавались покази водолічильників підприємств та населення по КП "Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області", на підставі яких комунальним підприємством "Водоканал" виставлялись акти-рахунки.

За період з 01.02.2014 по 30.06.2014 комунальним підприємством "Водоканал" було надано комунальному підприємству "Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області" послуги з відпуску води та приймання стоків на загальну суму 831749,61грн., що підтверджується актами-рахунками №5386/4: від 28.02.2014р. на суму 141034,16грн., від 31.03.2014р. на суму 151505,57грн., від 30.04.2014р. на суму 160231,87грн., від 31.05.2014р. на суму 198770,03грн., від 30.06.2014р. на суму 180207,98грн.

Зазначені вище акти були підписані з боку обох сторін, крім акту №5386/4 від 31.05.2014р. на суму 198770,03грн.

Судами встановлено, що відповідач вартість отриманих послуг за актами-рахунками №5386/4: від 28.02.2014р., від 31.03.2014р., від 30.04.2014р. від 31.05.2014р., від 30.06.2014р. за період з 01.02.2014р. по 30.06.2014р. не оплатив, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України.

Судами встановлено, що комунальним підприємством "Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області" було здійснено часткову оплату вартості отриманих послуг у розмірі 199832,39грн., що підтверджується банківськими виписками.

Вирішуючи справу по суті, суди виходили з приписів ст.193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею ст.714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.2.1 Договору передбачено, що Абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку та у відповідності з цим Договором та нормативними документами, вказаними в п. 1.1 цього Договору. Згідно з п.6.1 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання зобов'язань у відповідності з чинним законодавством та вказаними в цьому Договорі нормативними документами.

За таких підстав суди дійшли до висновку, що "Водоканалом" правомірно нараховано відповідачу до сплати 433147,19грн. за спожиту воду за лютий 2014 року (акт-рахунок від 28.02.2014р.), березень 2014 року (акт-рахунок від 31.03.2014р.), квітень 2014 року (акт-рахунок від 30.04.2014р.) та червень 2014 року (акт-рахунок від 30.06.2014р.), що підтверджується підписаними без зауважень Актами-рахунками, з урахуванням часткової оплати вартості отриманих послуг у розмірі 199832,39грн., що підтверджується банківськими виписками.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиту Абонентом воду за травень 2014 року в сумі 198770,03грн. на підставі Акту-рахунку від 31.05.2014р., який відповідачем не підписаний, то суди встановили, що п.5.1 Договору передбачено, що якщо Абонент відмовляється підписати акт та акт-рахунок, вони підписуються представником "Водоканалу", а в акті та акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову. Документи пересилаються Абоненту поштою. Оформлений таким чином акт-рахунок є обов'язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за питне водопостачання та водовідведення.

Оскільки відповідач не підписав акт №5386/4 від 31.05.2014р. на суму 198770,03грн., позивачем супровідним листом було надіслано на адресу відповідача зазначений вище акт, що підтверджується фіскальним чеком від 02.06.2014р. з описом вкладення у цінний лист від 02.06.2014р.

Суди попередніх інстанцій в частині вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиту Абонентом воду за травень 2014 року на суму 198770,03грн. відмовили в задоволенні, оскільки вказана сума нарахована позивачем невірно, так-як покази водолічильників підприємств та населення по КП "Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області" за травень 2014 року щодо інших споживачів (5266 м3), зазначені в показах, не співпадають з тими, що були нараховані "Водоканалом" (9510 м3) в акті-рахунку від 31.05.2014р.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджується з висновком судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення 433147,19грн. за спожиту воду за лютий 2014 року (акт-рахунок від 28.02.2014р.), березень 2014 року (акт-рахунок від 31.03.2014р.), квітень 2014 року (акт-рахунок від 30.04.2014р.) та червень 2014 року (акт-рахунок від 30.06.2014р.).

Однак, в частині повної відмови в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиту Абонентом воду за травень 2014 року по Акту-рахунку від 31.05.2014, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись, оскільки судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та не надано належної правової оцінки тим обставинам, що в матеріалах справи( а.с. 101) містяться розрахунок відповідача використання води підприємствами та населенням по КП "Михайлівський сількомунгосп" за травень 2014р. в кількості 33472 м3, тобто відповідач не спростовує, а підтверджує використання питної води у спірний період, але в іншій кількості, ніж визначено "Водоканалом".

Таким чином, спірним є сама кількість використаної питної води та сума коштів, яка підлягає до сплати, а судами попередніх інстанцій не встановлено, по яких позиціях нарахування за водокористування за травень 2014 року у позивача та відповідача немає розбіжностей та в судових рішеннях не зазначено, з яких підстав відмовлено у стягненні боргу в цих частинах.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги комунального підприємства "Водоканал", скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови задоволення позовних вимог про стягнення 198770,03грн. заборгованості, нарахованої за травень 2014р. за актом-рахунком №5386/4 від 31.05.2014р. та направлення справи в скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Водоканал" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014р. у справі №908/2603/14 господарського суду Запорізької області та рішення господарського суду Запорізької області від 07.10.2014р. скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 198770,03 грн. заборгованості за травень 2014 року, нарахованої за актом-рахунком №5386/4 від 31.05.2014р.

В скасованій частині направити справу №908/2603/14 на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 у справі №908/2603/14 господарського суду Запорізької області та рішення господарського суду Запорізької області від 07.10.2014 залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова