Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Справа № 904/6484/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачаФедусової В.М. дов. від 01.01.2014 рокувідповідачаЧобанюк Т.М. дов. від 23.01.2014 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на постановувід 03.02.2014 року Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№904/6484/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо - збагачувальний комбінат"простягнення 28124,28 грн.ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо - збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 7991,40 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2013 (суддя Колісник І.І.) позовні вимоги задоволено.

З Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо - збагачувальний комбінат" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" стягнуто 27121,08 грн. плати за користування вагонами, 1003,20 грн. збору за зберігання вантажу, 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

За апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо - збагачувальний комбінат" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 року (головуючий суддя Чус О.В., судді Орєшкіна Е.В., Прудніков В.В.) скасоване. У задоволенні позову відмовлено.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 року, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2013 року залишити без змін.

Скаржник посилається на те, що апеляційним судом невірно викладені обставини справи, не в повній мірі досліджено і розглянуто по суті докази, не правильно застосовані норми статей 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України, пункти 3, 4, 8, 9, 10, 12 Розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, пункт 8 розділу 7 Правил зберігання вантажів, Розділи, ІІІ, V Тарифного керівництва №1.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи взаємовідносини залізниці щодо подачі та забирання вагонів між ДП "Придніпровська залізниця" та ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" регулюються договором №ПР/М-08-2/11-2476а/НЮдч "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг ДП "Придніпровська залізниця" від 06.11.2008 року.

За накладними №№ 47422027, 47423660, 47422019, 47424825, 47470828, 47470844, 47470869, 47470877, 47470851, 47470836, 47470810, 47422027, 47423660, 47422019, 47424825, 47492228, 47492160, 47492202, 47492111 порожні вагони власності ПрАТ "Укренерготранс" були прийняті залізницею до перевезення на адресу одержувача ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

На шляху прямування дані вагони були затримані через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на свою під'їзну колію, про що складено накази №113 від 24.02.2013 року, №116 від 26.02.2013 року, №117 від 26.02.2013 року відповідно до вимог пункту 9 розділу III Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 року № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за № 165/3458.

За цим фактом станціями затримки Новоблочна, Кривий Ріг - Головний у порядку передбаченому пунктом 10 Правил складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 33 від 24.02.2013 року, №16 від 26.02.2013 року, № 17 від 26.02.2013 року та акти загальної форми ГУ-23 №33 від 24.02.2013 року, №3036 від 26.02.2013 року, №3038 від 26.02.2013 року.

Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення Кривий Ріг представникам комбінату вручено в порядку і строки, визначені, абзацом 4 пункту 10 розділу III Правил користування вагонами та контейнерами.

За час затримки вагонів, згідно до відомостей плати за користування вагонами №15039360, № 15039365, № 02039301, №01039292, №01039294, №01039298, залізницею було нараховано плату за користування вагонами у загальній сумі 27121,08 грн. з ПДВ, та збір за зберігання вантажів, згідно за накопичувальною карткою ф. ФДУ-2 №01039093 від 01.03.2013 року, у сумі 1003,20 грн. з ПДВ.

Відомості плати за користування вагонами та накопичувальну картку працівниками ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" підписано із запереченням: "З сумою за затримку не згодні. ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" готовий був прийняти вагони на під'їзну колію".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив із наступного.

Стаття 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із статтею 908 Цивільного кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

Згідно зі статтею 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата.

Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Порожні власні або орендовані вагони, які перевозяться за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", що залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1.

Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 року №856, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.10.2004 року за №1316/9915 встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділ) 1 Тарифного керівництва №1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (пункт 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 року № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за № 165/3458).

Згідно пункту 9 Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.

Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником) (пункт 10 Правил користування вагонами і контейнерами).

Колегія суддів апеляційного суду погодилась з доводами позивача з приводу того, що підготовка залізницею на коліях станції порожніх вагонів під навантаження, знаходження їх під обробкою - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями договору та ЄТП, у той час як несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог пункту 33 Правил видачі вантажів та статей 46,47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу.

Але, при цьому, із поданого позивачем Положення зайнятості колій станції Кривий Ріг судом встановлено, що останнім допущено численних порушень умов ЄТП щодо часу на здійснення операцій з обробки вагонів, зокрема, з моменту прибуття поїзду №3572 (23.02.2013 року 21 год. 50 хв.) до видання наказу про затримку вагонів №113 (24.02.2013 року 13 год. 20 хв.) колії №№3, 6, 9, 11, 12, 14, 16 були тимчасово вільними, з моменту прибуття поїздів №№3553, 3561 до моменту видання наказів про затримку вагонів №116 (26.02.2013 року 06 год. 30 хв.), № 117 (26.02.2013 року 06 год. 35хв.) були тимчасово вільними колії №№5, 11.

Доказів неможливості подачі спірних вагонів на ці колії у зазначений час позивач не надав. У Положенні про зайнятість колій позивач посилається, що деякі колії певний час використовувались для проведення маневрових робіт, і обгону локомотива, згідно ЄТП роботи під'їзної колії на станції Кривий Ріг, але будь - яких доказів проведення цих робіт суду не надано.

Щодо колії № ІІ, то відповідно до ЄТП роботи під'їзної колії на станції Кривий Ріг вона має таку ж спеціалізацію, як і колія №1б - ця колія також є приймально-відправного призначення, у тому числі для парних та непарних вантажних поїздів.

Крім того, спірні вагони простояли на станції затримки до 3 діб, тоді як згідно з Положенням про зайнятість колій, в цей період залізниця здійснювала подачу відповідачу під завантаження-вивантаження інших вагонів.

Приймаючи до уваги вищезазначені обставини, а також акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника, складені на станції призначення в односторонньому порядку в порушення вимог пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, який передбачає наявність підписів представника станції та вантажовласника на акті загальної форми, складеному на станції призначення, наявність в матеріалах справи відомостей плати за користування вагонами та накопичувальної картки, які підписані представниками ВАТ "Південний ГЗК" із запереченнями, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позивачем у відповідностями із статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено обставин, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 року у справі №904/6484/13 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач