Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року Справа № 925/1977/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"на рішення та постановуГосподарського суду Черкаської області від 25.12.2014 Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015у справі№ 925/1977/14 Господарського суду Черкаської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 4616896,39 грн.за участю представників сторін:

позивача: Сидоренко Ю.А., дов. від 16.06.2015 № 10/00-59

відповідача: ОСОБА_6, дов. від 29.07.2013

ОСОБА_7, дов. від 20.06.2015 б/н

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в розмірі 4616896,39 грн., з яких: 4000000,00 грн. простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 568986,32 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентам, 47910,07 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.12.2014 у справі № 925/1977/14 (суддя Скиба Г.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Пономаренка Є.Ю., суддів Дідиченко М.А., Баранця О.М.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 25.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 у справі № 925/1977/14, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно застосували до спірних правовідносин положення ст. 606 Цивільного кодексу України та не врахували, що задоволення вимог кредиторів банку здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 13.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено генеральний договір банківського вкладного (депозитного) рахунку № 1-4000/067419, предметом якого є відкриття банком вкладнику вкладного (депозитного) рахунку і розміщення на платній основі тимчасово вільних коштів.

На підставі вказаного договору сторонами 13.12.2013 було укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Строковий" № 1-4000/067419 - 1, відповідно до умов якого вкладник (відповідач) розміщує на депозитному рахунку тимчасово вільні грошові кошти в сумі 8500000,00 грн. строком з 13.12.2013 до 18.12.2014.

16.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - позичальник) було укладено кредитний договір № 1-0030/13/40-KL (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію в розмірі 8075000 грн. з кінцевим терміном погашення кредиту до 03.11.2014 (п.п. 1.1, 1.2, 1.4 кредитного договору).

Пунктом 3.1 кредитного договору визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти у валюті відповідної вибірки, що нараховуються на суму фактичної заборгованості за кредитом з періодичністю, визначеною в п. 3.3. Кредитного договору. При розрахунку процентів враховується день надання Кредиту та не враховується день повного погашення заборгованості за Кредитом, використовується річна процентна ставка в розмірі, зазначеному в п. 3.2 Кредитного договору, та приймається рік, що складається з фактичної кількості календарних днів у відповідному році - 365 або 366 днів.

Як передбачено п. 3.2 договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою, яка встановлюється на весь період дії Кредитного договору в розмірі 22% річних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти згідно з його заявками, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивач листом від 30.09.2014 № 8599/3.4 звернувся до відповідача з вимогою про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором.

Невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором стало підставою звернення позивача з позовом до суду про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 4616896,13 грн., з яких 4 000 000,00 грн. - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, 568 986,32 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 47910,07 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату процентів.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 1 Закону України "Про заставу" встановлено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 23 Закону України "Про заставу" встановлено, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 16.12.2013 сторонами укладено Договір застави № 1-0531/13/40-ZS, предметом застави за яким є право вимоги отримання грошових коштів в сумі 8500000,00 грн., розміщених на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Форум" за договором банківського вкладу "Строковий" № 1-4000/067419 - 1 від 13.12.2013.

Пунктом 3.4.6 договору застави визначено, що заставодержатель має право задовольнити свої вимоги шляхом використання норм цивільно-правового інституту відступлення права вимоги у порядку, передбаченому п. 5.3 договору застави.

Так, відповідно до п. 5.3 договору застави сторони домовились про відступлення заставодавцем (відповідачем) права вимоги, що витікає з заставленого права, на користь заставодержателя (банку), зокрема, в разі невиконання позичальником хоча б одного із зобов'язань, передбачених кредитним договором, якщо тільки заставодержатель не направить заставодавцю письмову відмову від отримання права вимоги; заставлене за договором застави право вимоги (в розмірі фактичних вимог заставодержателя) вважається відступленим заставодержателю без необхідності укладання будь-яких додаткових договорів між сторонами щодо такого відступлення з 31-ого календарного дня, що слідує за днем, в який мала відбутися, але не відбулася, оплата за кредитним договором (а); в наступний день після спливу строку, встановленого у вимозі заставодержателя щодо дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором (е).

При цьому, п. 5.3.2 договору застави передбачено, що з моменту відступлення права вимоги на користь заставодержателя останній самостійно здійснює списання сум грошових коштів з вкладного рахунку з метою задоволення своїх вимог.

Таким чином, позивач після настання обумовлених договором застави обставин (неповернення кредиту та несплату процентів за його користування) набув право вимоги отримання грошових коштів за договором банківського вкладу (депозиту) "Строковий" № 1-4000/067419 - 1 від 13.12.2013.

За змістом пункту 5.3 договору застави умовою переходу права вимоги за Договором банківського вкладу (депозиту) до позивача (банку) є, зокрема, невиконання відповідачем (позичальником) хоча б одного із зобов'язань, передбачених Кредитним договором, а єдиним застереженням такого переходу права вимоги до банку є письмова відмова позивача від отримання права вимоги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач не направляв відповідачеві (заставодавцю) письмову відмову від отримання права вимоги за Договором банківського вкладу (депозиту).

Відповідно до ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Врахувавши вищезазначені обставини, надавши правову оцінку умовам укладених між сторонами договорів та оцінивши інші наявні в матеріалах справи докази, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем було фактично реалізовано право застави шляхом переходу права вимоги грошових коштів на користь позивача за Договором банківського вкладу, що призвело до задоволення вимог позивача за кредитним договором.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання скаржника на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції ст. 606 Цивільного кодексу України є необґрунтованими і відхиляються колегією суддів, оскільки, як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень, висновок судів про припинення зобов'язань у зв'язку із поєднання боржника та кредитора в одній особі стосувався припинення зобов'язань за Договором банківського вкладу (депозиту), право вимоги коштів за яким перейшло до банку відповідно до договору застави, а згідно із п. 1.3 договору застави саме банк був боржником по відношенню до заставодавця.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 6-34гс15 як на приклад невірного застосування судами попередніх інстанцій Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки обставини справи, що розглядається, суттєво відрізняються від обставин, викладених у вказаній постанові Верховного Суду України, про що обґрунтовано було зазначено судом апеляційної інстанції.

З огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 25.12.2014 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 у справі № 925/1977/14.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 25.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 у справі № 925/1977/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Л. Іванова

Судді Л. Гольцова

О. Кролевець