Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 916/3324/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу Селекційно - генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, м. Одеса (далі - Інститут),

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014

зі справи № 916/3324/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс", м. Київ, в особі філії "Інфоксводоканал", м. Одеса (далі - Товариство в особі філії),

до Інституту

про стягнення 98 761,21 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Горьової Н.М.,

відповідача - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.02.2014 (суддя Літвінов С.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 (колегія суддів у складі: Колоколов С.І. - головуючий, Разюк Г.П., Петров М.С.): позов задоволено; з Інституту стягнуто на користь Товариства в особі філії заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 98 761,21 грн., а також 1 975,22 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Інститут просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд. Скаргу з посиланням на статті 11, 207, 509 Цивільного кодексу України, статті 32, 179, 181 Господарського кодексу України, статті 42 -44, 32, 36, 103, 109, 1119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано порушенням господарським судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про її невідповідність обставинам справи та про прийняття оскаржуваного судового рішення на підставі норм матеріального і процесуального права, і просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та положень відомчих нормативно-правових актів.

01.11.2000 комунальним підприємством "Одесводоканал" (водоканал) і Інститутом (абонент) було укладено договір № 4059/2 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір), відповідно до якого водоканал надає послуги з надання питної води на об'єкти абонента, а також з приймання стічних вод, скиданих абонентом в систему комунальної каналізації (пункт 1.1).

Згідно з рішенням сесії Одеської міської ради від 17.12.2003 № 2038-XXIV та договором оренди цілісного майнового комплексу назване комунальне підприємство реорганізовано шляхом приєднання до Товариства, яке є правонаступником усіх прав і зобов'язань названого підприємства. Для здійснення господарсько - виробничої діяльності з експлуатації цілісного майнового комплексу водопровідно - каналізаційного господарства було створено філію "Інфоксводоканал", що діє на підставі положення про філію.

За умовами Договору:

- абонент своєчасно оплачує надані йому послуги водопостачання та водовідведення, експлуатує та утримує водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та пристрої на них у належному стані відповідно до встановлених правил, чинного законодавства (пункт 1.2);

- сторони зобов'язуються керуватися чинними Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення міст та селищ України, затвердженими наказом Держжиткомгоспу України від 01.07.1994 № 65, Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення, затвердженим наказом Держжиткомгоспу України від 05.07.1995 № 30, Правилами приймання виробничих стічних вод підприємств, установ та організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими розпорядженням Одеської облдержадміністрації від 09.02.1998 № 87/А-98, чинними держстандартами, іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому законом порядку (пункт 2.1);

- водоканал зобов'язується подавати абоненту воду та приймати стоки у відповідності із станом мереж та споруд (пункт 2.2.1);

- абонент зобов'язується: утримувати в належному технічно справному стані водопровідно-каналізаційні мережі, прилади та пристрої, обладнання та споруди, що знаходяться у нього на балансі; забезпечити економне та раціональне витрачання води, не допускати витікання води; забезпечити безпечний та вільний доступ обслуговуючому персоналу водоканалу до систем внутрішнього водопостачання та каналізації у будь-який час доби для перевірки технічного стану внутрішніх мереж та відбору проб, своєчасно виконувати приписи по усуненню витікання (пункт 2.3);

- абонент зобов'язаний щомісячно за встановленою формою з 1 по 3 число у письмовій формі надавати відомості про своє водоспоживання (підпункт 2.3.9 пункту 2.3) і щомісячно до 8 числа поточного місяця, оформлювати акт бухгалтерської звірки по розрахунках за отримані послуги (підпункт 2.3.10 пункту 2.3);

- облік спожитої води здійснюється за показниками приладів обліку води, встановлених на об'єктах абонента (пункт 3.1);

- оплата послуг здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок водоканалу (пункт 3.2);

- оплата здійснюється за тарифами, затвердженими у встановленому "діючим законодавством" порядку (пункт 3.3).

Договором передбачено також відповідальність сторін (розділ 4) і додаткові умови (розділ 5).

Договір укладений на 5 років і діє з 01.11.2000 по 01.11.2005 та вважається продовженим на наступні 5 років, якщо до спливу місяця після закінчення строку його дії жодна сторона не заявить про зміну або припинення його дії (розділ 5 Договору).

Сторонами також було укладено договір про надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення за державні кошти від 20.02.2012 № 24/12 і договір про надання централізованого водопостачання і водовідведення від 20.11.2012 № 24/12/1 (далі - відповідно Договори № 24/12 і 24/12/1).

Згідно з Договорами №№ 24/12 і 24/12/1 виробник зобов'язується у 2012 році надати послуги споживачеві послуги, зазначені в пункті 1.2 цих договорів, а споживач - прийняти такі послуги.

Товариство в особі філії посилається на те, що з жовтня 2008 року діють нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190.

У Договорі (пункт 2.1) сторони погодили, що вони зобов'язуються керуватися існуючими ДСТУ і іншими нормативними актами.

Формула, за якою проводиться розрахунок об'єму скиду ливневих стоків, використовується відповідно до БНтП (СНиП) 2.04.03-85 і Держстандарту 3013-95 "Гідросфера" "Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", що затверджені наказом Держстандарту України від 23.02.1995 № 58. Даний ДСТУ розповсюджується на правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств. Пункт 7.3 цього стандарту містить формулу для розрахунку загального об'єму дощових вод, що стікає з території водозбірних басейнів.

Рішенням виконкому Одеської міської ради від 25.09.2008 № 1074 "Про удосконалення тарифної політики на послуги водопостачання та водовідведення" погоджено з 01.11.2008 нові тарифи на відповідні послуги, які складають для т. зв. інших споживачів: за послуги водопостачання - 9,64 грн. за 1 м.куб. (з ПДВ), за послуги водовідведення - 6,89 грн. за 1 м.куб. (з ПДВ). Відповідно до постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 № 182 встановлено тариф на водовідведення у розмірі 7,212 грн. (з ПДВ).

Інституту було надано рахунки на суму боргу, однак він надані послуги оплачував не в повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість на суму 98 761,21 грн. за період з 01.12.2010 по 01.01.2013 за Договором і за Договорами №№ 24/12 і 24/12/1. Ці рахунки, а також надіслані Інституту досудові попередження залишено без відповіді.

У матеріалах справи наявний розрахунок скиду ливневих стоків, затверджений в.о. начальника служби по контролю за водокористування 25.11.2014, де міститься детальний розрахунок скиду зазначених стоків (по місяцях) у міську систему каналізації, - відповідно до пункту 3.7 Договору і Договору № 24/12. В актах від 27.06.2001 № 1397 і від 21.05.2003 № 1150, складених представниками комунального підприємства "Одесаводоканал" і абонента, закріплена площа Інституту.

Відповідно до пункту 4.10 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Мінжитлокомунгоспу України і згідно з якими втратили чинність Правила водокористування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 № 65, - у редакції перших з названих Правил, що була чинною до 07.05.2012 (у спірний період), - додатковий обсяг стічних вод, що неорганізовано потрапили у період дощів та сніготанення в мережі водовідведення споживачів або через зливоприймачі і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території споживачів, у мережі водовідведення виробника, приймається на підставі результатів відповідних досліджень. У разі відсутності таких результатів додатковий обсяг стічних вод визначається: при загальносплавній системі водовідведення -відповідно до площі території, що займає споживач, за нормами ДСТУ 3013-95 "Правила контролю за відведенням дощових і снігових стічних вод з територій міст і промислових підприємств" та даними гідрометслужби.

Відтак Товариство в особі філії здійснювало розрахунок скиду ливневих стоків згідно (з наявними в матеріалах справи) довідками Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість опадів за даний період та з урахуванням акта від 27.06.2001 № 1397, згідно з яким закріплена площа Інституту - 1,8689 га, площа удосконалених покриттів - 0,9731 га, та акта від 21.05.2003 № 1150, згідно з яким закріплена площа Інституту - 1,71 га, характер каналізації - загальносплавна.

Формула, за якою проводиться розрахунок об'єму скиду ливневих стоків, використовується відповідно до БНтП (СНиП) 2.04.03-85 і Держстандарту 3013-95 "Гідросфера" "Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", затверджених наказом Держстандарту України від 23.02.1995 № 58. Даний держстандарт поширюється на правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств; пункт 7.3 цього держстандарту містить формулу для розрахунку загального об'єму дощових вод, що стікає з території водозбірних басейнів.

За пунктом 3.7 Договору об'єми стоків, що відводяться від абонента, приймаються рівними об'ємами спожитої води або визначаються за даними приладів обліку стоків у відповідності до пункту 21 Правил водокористування. Об'єм скинутих абонентом ливневих стоків визначається розрахунковим шляхом згідно з пунктом 15.9 Правил водокористування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 № 65, за яким додаткову кількість стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНіП 2.04.03-85 "Каналізація. Зовнішні мережі і споруди" та даними гідрометеослужби.

За пунктом 2.3.13 Договору абонент зобов'язався своєчасно і в повному обсязі оплачувати послуги водопроводу і каналізації, скид ненормативно-очищених стоків тощо.

Відповідно до пункту 1.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 27.06.2008 № 190, ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згідно з пунктом 1.4 тих же Правил приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19.02.2002 № 37 (далі - Правила приймання стічних вод), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

За Правилами приймання стічних вод підприємства скидають стічні води в системи комунальної чи відомчої каналізації та сплачують за послуги водовідведення відповідно до договорів з Водоканалами. Договори укладають на підставі місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації міста, Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37.

Відповідно до пункту 2.2 Правил приймання стічних вод за додаткову кількість стічних вод, що надходить до міської каналізації у період дощів та сніготанення через люки каналізаційних колодязів та приймачі дощової каналізації на території підприємств, останні сплачують згідно з пунктом 15.9 згаданих Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України. За приписами пункту 4.1 Правил приймання стічних вод плата за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів вноситься підприємствами згідно з розрахунками Водоканалів у порядку та в терміни, передбачені договором; у разі прострочення платежів з підприємств стягується пеня згідно з умовами договору.

За Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.06.2007 № 632, стічні води підприємств - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води у всіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.12.2010 по 01.01.2013 Товариство в особі філії надало Інституту обумовлену Договором послугу та на підставі ДСТУ 3013-95, пункту 4.10 згаданих Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України здійснило розрахунок її вартості, який ґрунтується на даних довідок Гідрометеорологічного центру Чорного і Азовського морів про кількість опадів за відповідний період з урахуванням площі водонепроникних поверхонь земельної ділянки об'єкту.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України:

- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (в тому числі з договорів та інших правочинів) (частини перша і друга статті 509);

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526);

- договір є обов'язком для виконання сторонами (стаття 629);

- за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901);

- якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903).

Статтею 193 Господарського кодексу України також передбачено, що: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частини перша і друга).

З огляду на наведені законодавчі приписи і положення відомчих нормативно-правових актів, обов'язкових для сторін, та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи попередні судові інстанції, з'ясувавши існування заборгованості Інституту перед Товариством в особі філії за надані останнім послуги за укладеним сторонами договором дійшли заснованого на законі висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Так, скаржник з посиланням на пункт 5.3 Договору вважає, що (мовою оригіналу) "срок действие договора № 4059/2 от 1.11.2000 г. продлевавшегося один раз на пять лет, окончательно истек 01.11.2010г." Зміст даного пункту Договору з'ясований попередніми судовими інстанціями і полягає у такому: "Договір укладено строком на п'ять років і діє з 01.11.2000 р. по 01.11.2005 р. Договір вважається продовженим на наступні 5 років, якщо до спливу місяця після закінчення строку його дії жодна сторона не заявить про зміну або припинення його дії". З цього випливає (всупереч думці скаржника), що дія Договору автоматично пролонгується на кожні наступні п'ять років, аж поки Договір не буде змінено чи його дію припинено, і, отже, у господарських судів відсутні були підстави вважати, що строк його дії сплив 01.11.2010.

Скаржник також посилається на недостовірність документів (актів від 27.06.2002 № 1397 і від 21.05.2003 № 1150), за якими, на його думку, розраховувалася заборгованість за відведення ливневих стоків. У зв'язку з цим скаржником зазначається, що площа Інституту складає "десятки гектарів землі" та одночасно - про неможливість подання суду доказів інших, ніж зазначено Товариством, розмірів площ через "відсутність нормативної бази", підкреслюючи при цьому (мовою оригіналу): "За истекшие 11 лет ситуация существенно изменилась, и с учетом того, что площадь Института - показатель, который отражается на денежных отношениях (десятки и сотни тысяч гривен) нашего бюджетного учреждения и истца - коммерческой организации, требуется соответствующее урегулирование этого вопроса".

У зв'язку з цими доводами Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити таке.

По-перше, згадані акти прийняті і оцінені попередніми судовими інстанціями як докази у справі. Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права, зокрема, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

По-друге, з огляду на важливість відповідного питання для Інституту, про що він і сам зазначає, вбачається, що саме він як безпосередньо заінтересована особа і мав би ініціювати його вирішення та вжити належних заходів для цього, зокрема й для визначення власної ж площі.

Встановлених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117,1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 зі справи № 916/3324/13 залишити без змін, а касаційну скаргу Селекційно - генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко