Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 905/3996/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач), Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс", м. Маріуполь Донецької області (далі - ТОВ "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс"),

на рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2013 та

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.02.2014

зі справи № 905/3996/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області (далі - ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь"),

до ТОВ "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" та

товариства з обмеженою відповідальністю "Наір-Сервіс", м. Маріуполь Донецької області (далі - ТОВ "Наір-Сервіс"),

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 01.02.2013, укладеного ТОВ "Наір-Сервіс" та ТОВ "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс".

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь"- Омельченка О.О.,

ТОВ "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс"- Бугая В.М.,

ТОВ "Наір-Сервіс" - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним укладеного ТОВ "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" та ТОВ "Наір-Сервіс" договору від 01.02.2013 про відступлення права вимоги.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на порушення припису статті 516 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ТОВ "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" учинило правочин про передачу прав цього товариства як кредитора за зобов'язаннями позивача без згоди останнього, що суперечить умовам договору, з якого випливає це зобов'язання.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.12.2013 (суддя Сич Ю.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.02.2014 (колегія суддів у складі: суддя Радіонова О.О. - головуючий, судді Зубченко І.В., Марченко О.А.), позов задоволено.

ТОВ "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс", не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, у касаційній скарзі просить ці рішення скасувати та прийняти у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову внаслідок невідповідності висновків господарських судів фактичним обставинам справи та у зв'язку з цим порушенням норм процесуального права, що регулюють питання визнання правочинів недійсними.

ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" у відзиві на касаційну скаргу ("додаткових поясненнях") просить у задоволенні скарги відмовити з наведених у даному відзиві мотивів.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши повноту встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

- 01.08.2009 відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь"), правонаступником якого є позивач у справі - ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" (замовник), та ТОВ "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" (виконавець) уклали договір № 7 про надання послуг із забезпечення персоналом (далі - Договір про надання послуг від 01.08.2009 № 7);

- у пункті 12.3 Договору про надання послуг від 01.08.2009 № 7 зазначено, що сторони не можуть передавати третім особам права та обов'язки за цим правочином без письмового дозволу контрагента;

- додатковою угодою від 01.11.2009 № 1 до Договору про надання послуг від 01.08.2009 № 7 строк цього правочину встановлено до 31.12.2014;

- у справі наявна додаткова угода від 13.04.2011 № 8, згідно з якою Договір про надання послуг від 01.08.2009 № 7 вважається розірваним з 15.04.2011;

- рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2012 у справі № 5006/16/97/2012 задоволено позов ТОВ "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" про стягнення з ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання за Договором про надання послуг від 01.08.2009 № 7 інфляційних втрат у сумі 7 968,77 грн. за період з вересня 2011 року по березень 2012 року та трьох процентів річних у сумі 18 636, 81 грн. за період 17.06.2012-24.04.2012; цим рішенням також стягнуто на користь позивача судовий збір у сумі 1 581, 20 грн., тобто всього стягнуто 28 186, 78 грн.;

- 01.02.2013 ТОВ "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" та ТОВ "Наір-Сервіс" уклали договір відступлення на користь останнього право вимоги "виконання наказу господарського суду Донецької області від 25.09.2012 у справі № 5006/16/97/2012" в обсязі 28 186, 78 грн. (далі - Договір від 25.09.2012);

- за текстом листа від 04.04.2011, підписаного директором з персоналу та адміністрації ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", адресованого ТОВ "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс", останнє отримало згоду на відчуження третім особам права вимоги виконання грошового зобов'язання з оплати послуг за Договором про надання послуг від 01.08.2009 № 7;

- даний лист виготовлений на бланку підприємства, але не містить печатки підприємства;

- згідно з посадовою інструкцією директора з персоналу та адміністрації ВАТ "МК "Азовсталь" (із змінами станом на 25.11.2009) цей директор має право, зокрема, представляти інтереси та здійснювати дії від імені та в інтересах ВАТ "МК "Азовсталь" за довіреністю генерального директора.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

У прийнятті оскаржуваних судових рішень господарські суди виходили з того, що досліджений у справі лист від 04.04.2011 за підписом директора з персоналу та адміністрації О.В.Любого не є належним та допустимим доказом письмової згоди ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" на укладення договору щодо передачі третій особі особистих прав та обов'язків даного товариства за Договором про надання послуг від 01.08.2009 № 7.

Вищий господарський суд України з наведеними висновками не погоджується, тому що попередні судові інстанції не здійснили юридичну оцінку досліджених ними фактичних обставин щодо розірвання з 15.04.2011 Договору про надання послуг від 01.08.2009 № 7 відповідно до умов додаткової угоди від 13.04.2011 № 8 до цього правочину. При цьому слід зазначити, що за загальним правилом припинення правочину припиняє й визначені ним зобов'язання сторін, отже, ймовірно й зобов'язання, що випливають з пункту 12.3 Договору.

Крім того, господарські суди з посиланням на припис статті 512 ЦК України зазначили, що відповідач у справі неправомірно передав за Договором від 25.09.2012 право вимоги виконання наказу господарського суду Донецької області від 25.09.2012 у справі № 5006/16/97/2012 на суму 28186,78 грн., оскільки наказ є виконавчим документом а не правочином.

Цей висновок не може братися до уваги, оскільки господарські суди вийшли за межі позовних вимог.

Позовні вимоги щодо недійсності Договору від 25.09.2012 мотивовано порушенням статті 516 ЦК України.

Відповідно ж до частини другої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Таким чином місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.02.2014 зі справи № 905/3996/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко