Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 910/13868/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:С.Могил Є.Борденюк, І.Вовка,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"на постановувід 26.02.2014Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/13868/13за позовомПублічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 63 190,40 грн та зобов'язання вчинити діїВ судове засідання прибули представники:позивачаКниш М.Б. (дов. 24.12.2013 № 00187/0/14-13),відповідачаОСОБА_6 (дов. від 22.04.2014 № 1289) та ФОП ОСОБА_4 (особисто)Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 63 190,40 грн заборгованості та зобов'язання звільнити нежитлове приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФОП ОСОБА_4 не виконав свої зобов'язання за договором оренди нежитлових приміщень № 37 від 15.08.2011 щодо сплати орендної плати у період з січня по червень 2013 року та повернення орендованого приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 (суддя Т. Ващенко) у задоволені позовних відмолено з огляду на наступне.

15.08.2011 між Дочірнім підприємством "Екос" (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладений договір № 37 оренди нежитлових приміщень (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 127,4 кв.м.

Пунктом 4.1 Договору визначений термін його дії до 31.12.2012.

На виконання умов Договору 15.08.2011 між Дочірнім підприємством "Екос" та відповідачем підписаний акт приймання-передачі орендованого приміщення.

Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд", звертаючись до суду, посилається на передавальний акт № 1 від 28.02.2013 та витяг № 11 з протоколу засідання правління від 28.02.2013 № 7, відповідно до яких в лютому 2013 року ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" та ДП "Екос" погодили, що правонаступником щодо всього майна, усіх прав та обов'язків ДП "Екос" за відповідним передавальним актом є ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" (зокрема, відповідно до додатку № 1 до передавального акту, таким майном є і об'єкт АДРЕСА_1).

Позивач стверджує також про те, що він є власником будівлі спорткомплексу площею 655,10 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (літера Б) відповідно до свідоцтва від 19.10.2012.

Водночас зміни в Договір щодо зміни орендодавця не внесені.

Доказів укладання нового договору оренди щодо орендованого приміщення між відповідачем та позивачем матеріали справи не містять.

Відповідачем наданий лист № 1781 від 08.10.2012, направлений орендодавцем відповідачу, з якого вбачається, що останньому повідомлено про передачу житлового фонду орендодавця до комунальної власності територіальної громади міста Києва та запропоновано звернутись до районної адміністрації міста Києва для підписання додаткової угоди про заміну сторони. Відповідача не було попереджено про заміну сторони в Договорі на позивача.

Крім зазначеного вище, місцевий господарський суд вказав на відсутність у матеріалах справи доказів фактичного користування відповідачем приміщенням та на те, що питання укладення чи не укладення нового договору оренди спірного приміщення не є предметом розгляду даної справи, а позивач не позбавлений права звернутись до суду з позовом про спонукання укласти договір оренди за наявності умов, передбачених ч. 1 ст. 187 ГК України.

З урахуванням зазначеного, суд визнав необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати.

Разом з цим, судом зазначено, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення є необґрунтованими, оскільки позивачем лише вказано, що позовні вимоги в цій частині випливають з Договору оренди майна.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про те, що вимоги про звільнення нежитлового приміщення ґрунтуються на невиконанні відповідачем умов Договору, а тому є похідними від вимог про стягнення грошових коштів, які суд визнав необґрунтованими, а отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог і в частині звільнення приміщення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 (колегія суддів: Р.Самсін, Ю. Власова, О. Хрипун) рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 залишене без зміни, з огляду на наступне.

Орендар, після закінчення терміну дії оренди 31.12.2012, у випадку звільнення орендованого приміщення не мав можливості виконати зобов'язання належному кредитору, і зазначені обставини ним доведені (його було повідомлено про передачу приміщення до комунальної власності територіальної громади міста Києва, а попередній орендодавець уникав вирішення з ним питань по приміщенню при зверненнях підприємця).

Умовами договору в частині виконання зобов'язання щодо повернення приміщення з оренди у п. 8.2 передбачено, що повернення приміщення здійснюється двосторонньою комісією, що складається з уповноважених представників сторін і оформляється актом приймання-передачі; у випадку ухилення орендаря від підписання акту приймання-передачі, орендодавець має право в односторонньому порядку підписати вказаний акт, при цьому приміщення буде вважатись переданим з оренди.

Наведені положення договору, надають орендодавцю право на підписання акту приймання-передачі з оренди в односторонньому порядку у випадку ухилення орендаря від його підписання, в свою чергу, право вимоги доказів того, що обов'язок виконується належним боржником (право вимагати доказів повернення приміщення з оренди) прямо обумовлене приписами ст. 527 ЦК України, а тому саме позивач несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги відповідачу після закінчення терміну дії договору оренди.

Таким чином, виходячи з підстав заявленого позову та враховуючи встановлений факт закінчення терміну дії Договору, та те, що позивачем обставин здійснення користування приміщенням в періоді з січня по червень 2013 року не доведено, а також, посилаючись на відсутність доказів, які б вказували на ухилення орендаря від виконання обов'язку щодо повернення орендованого приміщення, та на наявність доказів неможливості такого виконання відповідачем у порядку та строк передбачений п. 8.1, 8.2 після закінчення терміну оренди, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення орендної плати.

З приводу позовних вимог в частині звільнення приміщення, апеляційний господарський суд зазначив, що наведені обґрунтування позивача свідчать про обрання відповідного способу захисту права власності, зокрема шляхом звернення з віндикаційним позовом до суду.

Спосіб захисту, передбачений ст. 387 ЦК України, застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Належність позивачу права власності на будівлю спорткомплексу за адресою: АДРЕСА_1, в якій знаходиться приміщення, яке орендувалось відповідачем відповідно до Договору підтверджена відповідними правовстановлюючими документами наявними у справі, зазначене право власності не заперечується та визнається відповідачем.

Відсутність акту повернення приміщення з оренди за Договором не позбавляє позивача реалізації його повноважень як власника вказаного майна, окрім того, умовами договору прямо передбачено можливість підписання такого акту в односторонньому порядку самим позивачем.

Отже, подання віндикаційного позову в даному випадку не відповідає визначеному законом способу захисту порушеного права.

Належних доказів порушення відповідачем права власності позивача на приміщення, яке було об'єктом оренди, перебування відповідача у цьому приміщенні станом на час розгляду спору, наявність його майна у цьому приміщенні чи інших обставин які б свідчили про порушення у реалізації прав позивача як власника приміщення, матеріали справи не містять.

А тому, з урахуванням зазначеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність відмови місцевим господарським судом у задоволенні позову.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.

Зміна власника майна, що передане в оренду, яким став позивач, підтверджене судами попередніх інстанцій і підтримується колегією суддів Вищого господарського суду України.

Відповідно до положень ст. 770 ЦК України, на яку посилаються суди попередніх інстанцій, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі, договір найму припиняється.

Здійснюючи тлумачення зазначеної норми, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що необхідною підставою переходу до нового власника прав та обов'язків наймодавця є підписання сторонами відповідного договору. Такий висновок не випливає із положень ст. 770 ЦК України, а тому оцінюється колегією суддів касаційної інстанції як неправильне застосування норм права. Позивач є наймодавцем переданого в оренду майна.

За договором оренди закінчення строку його дії визначене датою: 31.12.2012. На час звернення позивача з вимогою про сплату орендних платежів та застосування неустойки за час прострочення повернення майна (ст. 785 ЦК України) за період з січня по червень 2013 року, орендоване майно повернутим не було.

Посилання судів попередніх інстанцій на умови договору щодо права орендодавця в односторонньому порядку підписати акт приймання-передачі майна з оренди, є неправильним застосуванням положень ст. 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб. Акт приймання передачі-майна є документом, що підтверджує вчинення сторонами дій з фактичного повернення (передачі) майна.

Помилковим є і посилання судів попередніх інстанцій на обов'язок доказування позивачем обставини користування відповідачем орендованим майном після закінчення строку дії договору. Обов'язок доказування (ст. 33 ГПК України) у цьому випадку лежить на орендареві.

Однак колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує посилання відповідача на те, що позивач не повідомив його про перехід права власності, а додані до позовної заяви листи про вимогу сплати орендної плати не містять доказів їх направлення у визначеному законом порядку, що унеможливлює покладення на відповідача відповідальності за прострочку повернення майна з оренди.

Незалежно від мотивів, викладених у судових рішеннях попередніх інстанцій, позовна вимога про сплату орендних платежів та неустойки задоволенню не підлягає.

Так як позивач є орендодавцем майна, правові підстави користування відповідачем орендованим майном припиненні, вимога позивача про зобов'язання відповідача звільнити нежитлові приміщення підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 звільнити нежитлові приміщення, які були предметом оренди. Прийняти нове рішення. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 звільнити нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які були предметом оренди за договором № 37 від 15.08.2011 шляхом усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном орендодавцем (власником).

У решті рішення та постанову залишити без зміни.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" 1147,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 573,50 грн - за подання апеляційної скарги та 852,60 грн - за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Судді: С. Могил

Є. Борденюк

І. Вовк