Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року Справа № 912/1668/13 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Корнілова Ж.О., Чернов Є.В.за участю представників: Тов "Компанія "ГІДРОС" Тов "Розвиток альтернативного опалення - теплові енергетичні системи" розглянув касаційну скаргу Круглий Р.М., Ковальчук С.М. Глухов І.А. товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток альтернативного опалення - теплові енергетичні системи"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від14 січня 2015 рокуу справі№ 912/1668/13 господарського суду Кіровоградської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГІДРОС"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток альтернативного опалення - теплові енергетичні системи"простягнення коштівВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2014 року (суддя Кабакова В.Г.) позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток альтернативного опалення - теплові енергетичні системи", смт. Новгородка, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГІДРОС", м. Київ, заборгованість у розмірі 386786,00 грн., 7735,72 грн. судового збору, а також 3867,95 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 3867,95 грн. судового збору за подання касаційної скарги, а також 38678,60 грн. витрат на послуги адвоката.

Прийнято відмову товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГІДРОС" від позову в частині припинення дії договору поставки обладнання від 17.05.2013 року № 1705/1 та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток альтернативного опалення - теплові енергетичні системи" пені в розмірі 9437,28 грн., 3% річних в сумі 1934,70 грн. та суми інфляції в розмірі 1547,14 грн. та припинено провадження у справі в цій частині.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 року (судді: Чус О.В., Березкіна О.В., Дармін М.О.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2014 року залишено без зміни.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити.

Скаржник доводить, що позивачем не доведено який саме товар отримувався та особу, яка його отримала, надані позивачем копії видаткових накладних не є належними доказами у справі та не можуть братися до уваги, документи, які оформлені відповідно до вимог законодавства на підтвердження обставин поставки товару не надано, а надані таким вимогам не відповідають, тому висновки судів не обгрунтовані, не відповідають вимогам ст.ст. 32, 34 ГПК України, ст.ст. 202, 203, 207, 215 ЦК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Позивач у відзиві доводи касаційної скарги заперечив, вважає висновки судів належно обґрунтованими та вмотивованими, обставини щодо поставки обумовленого договором товару та належного виконання позивачем зобов'язань з договору поставки судом встановлено, а відповідачем не спростовано, тому просить оскаржувані постанову та рішення у справі залишити без зміни, в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Відповідно до розпорядження секретаря четвертої судової палати від 23.03.2015 р. № 05-05/287 у зв'язку з відпусткою судді Цвігун В.Л. для розгляду касаційної скарги у справі сформовано колегію суддів Овечкін. В.Е., Корнілова Ж.О., Чернов Є.В..

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, відзиву, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГІДРОС" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Розвиток альтернативного опалення - теплові енергетичні системи" (покупець) укладено договір поставки обладнання № 1705/1 від 17.05.2013р.

Відповідно до п.1.1. вказаного договору, постачальник зобов'язався в строки та на умовах, викладених в договорі, поставити та передати у власність покупця насосне обладнання та комплектуючі вироби (продукцію) у відповідності з рахунками-фактурами, специфікаціями та видатковими накладними, які являтимуть собою невід'ємну частину цього договору, а покупець зобов'язався своєчасно прийняти продукцію та оплатити її вартість, вказану в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Згідно з п.4.1. договору покупець зобов'язаний здійснити оплату за продукцію в строки та в розмірі, вказаному в рахунках-фактурах, специфікаціях постачальника. Датою оплати є день зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Продукція постачається покупцю на умовах попередньої оплати або з відстроченням платежу, про що вказується покупцем в замовленні на продукцію та підтверджується постачальником в рахунках-фактурах, специфікаціях (п.4.2. договору).

Пунктом 4.4. договору поставки за № 1705/1 передбачено, що ціною договору є сумарна вартість всієї продукції, що передається покупцю, протягом терміну дії цього договору, яка вказана в рахунках-фактурах, видаткових накладних.

В той час, відповідно до п. 5.2. договору поставки за № 1705/1, поставка продукції здійснюється в строк, вказаний в рахунках-фактурах, специфікації та за умови своєчасного та повного виконання покупцем вимог пунктів 4.1. цього договору. Сторонами погоджено, що моментом передачі продукції вони вважають підписання уповноваженою особою покупця видаткової накладної на підставі довіреності (п.5.3. договору).

Як передбачено до п.10.1. договору, отримання продукції покупцем здійснюється по видатковим накладним, оформленим постачальником на підставі довіреності покупця. Підпис покупця у видаткових накладних є підставою вважати, що покупець отримав відповідну продукцію по кількості, якості та комплектності і ризик втрати продукції переходить до покупця.

17.05.2013 року сторонами укладений додаток до договору №1 специфікація № 01, згідно до якої позивач зобов'язується в оговорені строки передати у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов'язується прийняти та сплатити її (т. 1 а.с. 72). Специфікація підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

Як погоджено сторонами в специфікації № 01 вартість продукції складає 280120,00 грн., строки оплати по вказаній специфікації наступні: 03.06.2013 року має бути сплачено покупцем 35000,00 грн., 09.09.2013 року - 20000,00 грн., 29.10.2013 року - 20000,00 грн., 29.11.2013 року - 80000,00 грн., 26.12.2013 року - 125000,00 грн.(п.3 додатку до договору №1).

17.07.2013 року сторонами складено додаток № 2 до договору поставки - специфікація №02, за якою позивач зобов'язується в оговорені строки передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язується прийняти продукцію та сплатити її вартість у розмірі 201786,00 грн. Умовами оплати є авансовий платіж в розмірі 65000,00 грн. Специфікація № 02 скріплена печатками сторін, однак не підписана зі сторони ТОВ "РАО-ТЕС".

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки для оплати: № 394 від 17.05.2013р. на суму 280120,01 грн. та № 629 від 17.07.2013 року на суму 273786,00 грн..

Як стверджує позивач, сторонами погоджено, що котли зазначені у рахунку № 629 від 17.07.2013 року на загальну суму 72000,00 грн. з ПДВ поставлятись не будуть, тому у специфікації № 02 їх не було зазначено, та за ствердженням позивача - у рахунок внесено помилково.

Зі змісту положення п. п. 1.1, 4.1., 4.2., 4.4., 5.2. договору поставки за № 1705/1 випливає, що специфікації не є єдиними документами, що містять істотні умови необхідні для підтвердження факту укладання в цій частині договору поставки, а натомість є лише одним із таких документів, поряд з рахунками-фактурами, відповідно до яких сторонами узгоджується перелік та комплектацію насосного обладнання, що поставляється і передається у власність відповідача, та порядок проведення оплати.

Відповідачем було сплачено передоплату по договору на користь позивача 95120,00 грн.: 21.05.2013р. - 35120,00 грн. (призначення платежу: передоплата згідно рахунку №394 від 17.05.2013р. за обладнання у сумі 29266,67 грн., ПДВ - 20% 5853,33 грн.); 31.07.2013р. - 10000,00 грн. (призначення платежу: передоплата за обладнання згідно рахунку № 629 від 17.07.2013р. у сумі 8333,33 грн., ПДВ - 20% 1 666,67 грн.); 06.08.2013р. - 20 000,00 грн. (призначення платежу: часткова сплата за обладнання згідно рахунку № 629 від 17.07.2013 року у сумі 16666,67 грн., ПДВ - 20% 3 333,33 грн.); 15.08.2013р. - 15000,00 грн. (призначення платежу: часткова сплата згідно рахунку № 629 від 17.07.2013 року у сумі 12500 грн., ПДВ - 20% 2 500 грн.); 16.08.2013р. - 5000,00 грн. (призначення платежу: матеріали згідно рахунку № 629 від 17.08.2013 року); 27.08.2013р. - 10000,00 грн. (призначення платежу: часткова оплата за матеріали згідно рахунку від 17.07.2013 року №629 у сумі 8333,33 грн., ПДВ - 20% 1666,67 грн.).

Вказане підтверджується листом Дарницького відділення публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" №301.5-10/291013 від 29.10.2013 року.

У зв'язку з неоплатою у зазначені строки заборгованості за поставлене обладнання у розмірі 386786,00 грн. позивач просить стягнути з відповідача вказану суму боргу.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки договором поставки не передбачено спосіб доставки обладнання до складу покупця, тому частину обладнання було доставлено відповідачу через оператора ринку експрес-доставки ТОВ «Нова пошта» на ім'я особи, якій було видано довіреність на одержання продукції згідно із договором поставки - директора ТОВ «РАО-ТЕС» Сачівкина О.Р., а інша частина товару була доставлена перевізником ПП Голубовського О.Є.

Вищевказане підтверджується видатковими накладними, довіреностями та товарно-транспортними накладними.

Після отримання продукції, відповідач направив на адресу позивача оригінали довіреностей виданих директору ТОВ "РАО-ТЕС" Сачівкіну О.О., на зворотній стороні яких міститься найменування продукції, яку належить отримати, видаткові накладні та Специфікацію № 02 від 17.07.2013. Вказані документи містять лише печатку ТОВ "РАО-ТЕС".

На підтвердження постачання насосного обладнання та комплектуючих на загальну суму 481906,00 грн. відповідно до договору поставки, позивачем надано видаткові накладні та довіреності: видаткова накладна № 169 від 07.06.2013 року на суму 19400,00грн. та довіреність 12ААД № 084202 від 07.06.2013 року, видаткова накладна № 180 від 14.06.2013 року на суму 6450,00 грн. та довіреність 12ААД № 084206 від 14.06.2013 року, видаткова накладна № 208 від 01.07.2013 року на суму 15300,00 грн. та довіреність 12ААД № 084214 від 27.06.2013 року, видаткова накладна № 223 від 09.07.2013 року на суму 9100,00 грн., видаткова накладна № 225 від 10.07.2013 року на суму 9100,00 грн. та довіреність 12ААД № 084227, видаткова накладна № 233 від 16.07.2013 року на суму 38799,98 грн. та довіреність 12ААД № 084232 від 15.07.2013 року, видаткова накладна № 255 від 01.08.2013 року на суму 17620,02 грн. та довіреність 12ААД № 084236 від 31.07.2013 року, видаткова накладна № 268 від 07.08.2013 року на суму 145000,00 грн. та довіреність 12ААД № 084243 від 07.08.2013 року, видаткова накладна № 287 від 15.08.2013 року на суму 19350,00 грн., видаткова накладна № 288 від 15.08.2013 року на суму 7250,00 грн. та довіреність 12ААД №084249 від 15.08.2013 року, видаткова накладна №289 від 16.08.2013 року на суму 5136,00 грн. та довіреність 12ААД № 084250 від 16.08.2013 року, видаткова накладна № 307 від 23.08.2013 року на суму 145000,00 грн., видаткова накладна № 310 від 27.08.2013 року на суму 44400,00 грн. та довіреність 12ААД №084219 від 22.08.2013 року.

Доводи відповідача відносно того, що надані позивачем накладні не можуть бути доказом поставки обладнання, оскільки не містять підпису уповноваженого представника відповідача на отримання товару, а довіреність не є документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі чи прийняттю товару, правомірно та обґрунтовано спростовано висновками суду першої інстанції.

Господарський суд дослідивши письмові докази у їх сукупності та надавши їм відповідну оцінку, дійшов правильних та обґрунтованих висновків про те, що виставлення позивачем рахунку-фактури №629 від 17.07.13р., який є невід'ємною частиною договору поставки, його одержання відповідачем, а також вчинення останнім дій, які свідчать про схвалення умов, викладених в рахунку-фактурі, шляхом проведення оплати за поставлений товар згідно цього рахунку, підтверджує досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов в цій частині поставки за договором та підтверджує його отримання.

Також за наявності проставленої відповідачем печатки на специфікації №2, суд обґрунтовано дійшов висновку про його участь у здійсненні господарської операції з постачання-придбання відповідно до спірного договору поставки, оскільки відповідач під час судового розгляду не заперечував проти автентичності відтиску печатки, проставленої на специфікації №2, доказів її втрати, підроблення чи неправомірного використання печатки третіми особами в супереч волі відповідача суду не надано, як і будь-яких обґрунтованих пояснень на підтвердження чи спростування цього факту.

Також господарським судом обґрунтовано враховано як докази на підтвердження отримання котлів відповідачем наявність офіційної інформації з сайту райдержадміністрації про встановлення ТОВ "РАО-ТЕС" в котельні центральної районної лікарні котлів твердопаливних, виробником яких є ТОВ "Коростенський завод теплотехнічного обладнання", відсутність доказів придбання відповідачем котлів у інших контрагентів, не виконання вимоги суду щодо сприяння проведення дослідження доказів у місці їх знаходження, пояснення заводу та ПП Голубовского О.Є. про доставку котлів безпосередньо в котельню лікарні та прийняття їх Сачівкіним О.О., надання довіреностей на отримання котлів та видаткових накладних.

Враховуючи встановлені судом обставини, висновок суду про отримання відповідачем обладнання ґрунтується на оцінці доказів, які в сукупності свідчать про взаємовідносини сторін щодо постачання обладнання та комплектуючих до нього на загальну суму 481906,00 грн. в межах договору поставки обладнання від 17.05.2013 року № 1705/1, тому суд правомірно визнав наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 386786,00 грн. заборгованості за поставку обладнання.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання скаржника до уваги не приймаються, оскільки встановлених судом обставин не спростовують, зводяться до вимог їх переоцінки, що виходить за межі касаційного перегляду справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд вирішив спір відповідно до вимог статей 4-2, 34, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, тому законних підстав для скасування постанови та рішення господарського суду не має.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2014 року у справі № 912/1668/13 господарського суду Кіровоградської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Ж. Корнілова

Є. Чернов