Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Справа № Б-2264/2-23

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

Короткевича О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу УПФ України в Фрунзенському районі міста Харкова

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.11.2014 по справі № Б-2264/2-23 за заявою ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" до ВАТ "Харківський завод тракторних двигунів" про визнання банкрутом, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.02.2002 порушено провадження по справі № Б-2264/2-23 про банкрутство ВАТ "Харківський завод тракторних двигунів".

Постановою Господарського суду Харківської області від 14.04.2005 по справі № Б-2264/2-23 боржника - ВАТ "Харківський завод тракторних двигунів" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора боржника - Бринь В.С.

До Господарського суду Харківської області УПФ України в Фрунзенському районі м.Харкова 03.09.2014 подало заяву визнання грошових вимог до боржника в сумі 152 804,37 грн., що є заборгованістю боржника на виплату та доставку пільгових пенсій (наука) за березень, квітень та травень 2014.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.11.2014 по справі № Б-2264/2-23 /суддя : Усатий В.О./ відмовлено УПФ України в Фрунзенському районі м.Харкова у визнанні кредиторських вимог до боржника в сумі 152 804,37 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 по справі № Б-2264/2-23 /судді : Фоміна В.О., Крестьянінов О.О., Шевель О.В./ ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.11.2014 залишено без змін.

В касаційній скарзі УПФ України в Фрунзенському районі м.Харкова просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.11.2014, посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення по справі, яким визнати кредиторські вимоги пенсійного фонду до боржника в сумі 152 804,37 грн.

Ліквідатор ВАТ "Харківський завод тракторних двигунів" у відзиві на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції без змін, посилаючись на те, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Провадження по даній справі про банкрутство ВАТ "Харківський завод тракторних двигунів" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19 січня 2013 р.

Як вбачається із матеріалів справи, кредиторські вимоги, які зазначені в заяві УПФ України в Фрунзенському районі м. Харкова в сумі 152 804,37 грн. складаються із заборгованості, яка виникла, у зв'язку з несплатою ВАТ "Харківський завод тракторних двигунів" фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за березень, квітень та травень 2014, включно, за списком №1 та списком №2 (а.с.1-2 т.52).

Оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції від 04.11.2014 мотивована тим, що зобов'язання боржника, які складається із заборгованості на виплату і доставку пільгових пенсій за березень, квітень та травень 2014, виникли у ВАТ "Харківський завод тракторних двигунів" в ліквідаційній процедурі, що виключає їх визнання, відповідно до ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Харківський апеляційний господарський суд погодився з висновками господарського суду першої інстанції та залишив ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.11.2014 без змін.

Згідно ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається із матеріалів справи, кредиторські вимоги УПФ України в Фрунзенському районі м. Харкова в розмірі 152 804,37 грн. у ліквідаційній процедурі боржника - ВАТ "Харківський завод тракторних двигунів".

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства (розпорядження майном та санації), можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Також, згідно вимог даної статті Закону, у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Відтак, виходячи із положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Стосовно платежів до Пенсійного фонду України, то відповідно до встановленого в п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" порядку формування джерел (коштів, призначених на оплату праці), з яких підприємства та організації здійснюють внесення до Пенсійного фонду України плати, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій та враховуючи, що згідно вимог п. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, а фонд оплати праці саме із метою оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування.

Таким чином, в ліквідаційній процедурі у банкрута не з'являється ніяких додаткових поточних зобов'язань із сплати обов'язкових платежів, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів, у порядку ст.ст.14, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"- є спеціальним Законом і в справах про банкрутство має перевагу серед інших нормативно-правових актів, в тому числі і пов'язаних із застосуванням норм податкового права.

Господарські суди як першої, так і апеляційної інстанції, перевіривши належним чином матеріали справи, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам, прийшли до обґрунтованого висновку, що кредиторські вимоги УПФ України в Фрунзенському районі м.Харкова в сумі 152 804,37 грн до боржника задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 та ухвала Господарського суду Харківської області від 04.11.2014 по справі про банкрутство ВАТ "Харківський завод тракторних двигунів" постановлені у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу УПФ України в Фрунзенському районі міста Харкова

залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.11.2014 по справі № Б-2264/2-23 залишити без змін.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Катеринчук Л.Й.

Короткевич О.Є.