Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Справа № 908/2220/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої Л. Рогачза участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачаІгнатьєв Д.П. - довіреність від 20.02.2014 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради на постановувід 04.12.2014 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 908/2220/14 господарського суду Запорізької областіза позовомВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Бердянського міського району електричних мереж до Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської радипроврегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні додаткової угоди № 5 до договору про постачання електричної енергії № 120 від 01.06.2011 р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.01.2015 р. у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, суддів: Волковицької Н.О., Рогач Л.І. касаційна скарга КП "Бердянськводоканал" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 р. у даній справі прийнята до розгляду та призначена на 10.02.2014 р., з відкладенням розгляду справи на 24.02.2015 р.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/251 від 23.02.2015 р. у зв'язку із перебуванням судді Волковицької Н.О. у відпустці, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дроботова Т.Б., судді: Алєєва І.В., Рогач Л.І. про що повідомлено присутнього у судовому засіданні представника відповідача. Відводів складу суду не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

У червні 2014 р. ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Бердянського міського району електричних мереж звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до КП "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради про викладення пункту 5.5 договору додаткової угоди № 5 про внесення змін до договору про постачання теплової енергії № 120 від 01.06.2011 р. та доповнення додатку № 4 до договору пунктом 17 в редакції, викладеній позивачем у позовній заяві (том 1 а.с. 6-7).

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 181 Господарського кодексу України, підпункт 11 пункту 5.5 Правил користування електричною енергією № 28 від 31.07.1996 р. (ПКЕЕ) (зі змінами та доповненнями) обґрунтовані тим, що при внесенні змін до договору про постачання теплової енергії № 120 між сторонами виникли розбіжності, усунути які можливо лише у судовому порядку, в той час, як у запропонованій позивачем редакції пункту 5.5 договору за редакцією додаткової угоди № 5 обумовлено порядок визначення, узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності, що не суперечить пункту 5.5 Типового договору, який є додатком № 3 до ПКЕЕ та пункту 4.4 вказаних Правил, в якому обумовлено право споживача по зверненню до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом та розписано порядок коригування договірної величини споживання електричної енергії.

КП "Бердянськводоканал" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що відповідач є підприємством житлово - комунального господарства, яке створено з метою надання послуг з водопостачання, водовідведення населення та іншим споживачам м. Бердянська. При цьому, запропонована позивачем редакція спірної угоди про викладення в новій редакції пункту 5.5 договору та доповнення додатку № 4 пунктом 17, яким передбачається здійснення попередньої оплати додатково заявлених обсягів споживання електричної енергії, матиме негативні наслідки для відповідача у разі недотримання цієї умови, а вимоги позивача, на думку відповідача, не відповідають ПКЕЕ, зокрема, пункту 6.6.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.08.2014 р. (суддя Попова І.А.) позовні вимоги задоволені, умови пункту 5.5 договору № 120 від 01.06.2011 р. та пункт 17 додатку № 4 до договору № 120 від 01.06.2011 р. узгоджено в редакції, викладеній ВАТ "Запоріжжяобленерго" в додатковій угоді № 5 від 03.02.2014 р. про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 120 від 01.06.2011 р.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

За апеляційною скаргою КП "Бердянськводоканал" Харківський апеляційний господарський суд (судді: Бородіна Л.І, Гетьман Р.А., Лакіза В.В.), переглянувши рішення господарського суду Запорізької області від 21.08.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 04.12.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.

КП "Бердянськводоканал" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи касаційну скаргу залишенням судами поза увагою доводів відповідача стосовно того, що сторонами договору врегульований порядок оплати отриманих від позивача послуг, який не передбачає авансових платежів.

Скаржник також зазначає, що судами не взяті до уваги його доводи стосовно того, що КП "Бердянськводоканал" є підприємством житлово - комунального господарства, а згідно пункту 6.6 ПКЕЕ підприємства житлово - комунального господарства, які надають послуги щодо забезпечення комунально - побутових потреб населення, в межах наданих населенню послуг, установи та організації, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання або купівлю - продаж електричної енергії. При цьому, як зазначає скаржник, вказаним пунктом ПКЕЕ передбачено, що за наявності фінансової можливості та за погодженням з постачальником електричної енергії зазначені підприємства, установи та організації можуть здійснювати попередню оплату вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії, але не зобов'язані.

Заявник касаційної скарги вказує, що висновки судів не відповідають пунктам 4.4 та 6.6 ПКЕЕ, оскільки ці норми передбачають, що вимоги попередньої оплати додатково заявлених обсягів споживання електричної енергії не розповсюджуються на підприємства житлово - комунального господарства, а запропонована позивачем редакція пункту 5.5 договору та пункту 17 додатку № 4 договору № 120, містять умови про попередню оплату додатково заявлених обсягів електричної енергії.

Крім того, на думку скаржника, позивачем не доведено, а судами не з'ясоване питання стосовно того за поновленням якого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.

ВАТ "Запоріжжяобленерго" у запереченнях на касаційну скаргу просило залишити судові рішення у справі без змін, вказуючи на правомірність висновків судів та безпідставність доводів касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 01.06.2011 р. між ВАТ "Запоріжжяобленерго" (постачальник електричної енергії) та КП "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради (споживачем) укладений договір про постачання електричної енергії №120, за умовами пункту 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №1 "Обсяги постачання електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 5.5 даного договору встановлено, що споживач, надавши обґрунтування, має право протягом поточного розрахункового періоду звернутись (письмово) до постачальника електричної енергії за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії. Коригування договірних величин споживання електричної енергії та потужності проводиться постачальником електричної енергії відповідно до діючого законодавства. У разу коригування договірних величин споживання електричної енергії та потужності, скориговані договірні величини доводяться споживачу постачальником електричної енергії письмовим повідомленням.

Згідно з пунктом 9.4 даного договору, він набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2011р. Договір вважається щорічно пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін.

У пункті 5 додатку 4 до договору від 01.06.2011р. № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" зазначено, що споживач не пізніше 14-00 год. 2-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою споживача та скріплених його печаткою: "Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію" за формою Додатку № 5.1"; "Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу "за формою додатку № 5.5". Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає споживачу (а.с.62).

У пунктах 4, 7 цього додатку до договору зазначено, у разі відсутності попередньої оплати споживач має право протягом розрахункового періоду здійснити планові платежі за спожиту електричну енергію. Сума планових платежів розраховується споживачем самостійно, як сума добутків рівнів тарифів відповідного класу на розмір обсягу електричної енергії, що сплачується при плановому платежі. За підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифу на активну електричну енергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого споживачем "Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію" з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача.

Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що 27.05.2014 р. листом ВАТ "Запоріжжяобленерго" надіслано КП "Бердянськводоканал" примірник додаткової угоди від 03.02.2014 р. № 5 про внесення змін до договору про постачання електричної енергії від 01.06.2011 р. № 120, у відповідь на яке КП "Бердянськводоканал" 02.06.2014 р. направило позивачу підписану та скріплену печаткою підприємства додаткову угоду від 03.02.2014 р. № 5 про внесення змін до договору про постачання електричної енергії від 01.06.2011р. № 120 з протоколом розбіжностей до додаткової угоди про внесення змін до договору про постачання електричної енергії від 01.06.2011р. № 120.

Листом від 11.06.2014 р. ВАТ "Запоріжжяобленерго" повідомило КП "Бердянськводоканал", що визначені спірні положення додаткової угоди не суперечать вимогам чинного законодавства та, розглянувши протокол розбіжностей, направив на його адресу протокол узгодження розбіжностей по додатковій угоді № 5 про внесення змін до договору про постачання електричної енергії від 01.06.2011р. у двох екземплярах.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ВАТ "Запоріжжяобленерго" про визнання укладеним пункту 5.5 додаткової угоди № 5 про внесення змін до договору про постачання електричної енергії від 01.06.2011р. №120 та пункту17 додатку № 4 до додаткової угоди № 5 про внесення змін до договору про постачання електричної енергії від 01.06.2011 р. № 120 в редакції позивача, у зв'язку з не врегулюванням між сторонами розбіжностей при укладенні вказаної додаткової угоди № 5.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статей 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами частини 1 статті 275 Господарського кодексу України окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Згідно із частинами 1, 2 статті 276 вказаного Кодексу загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди. Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника.

Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 р. № 910) та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за № 417/1442 регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Згідно з пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

У пункті 5.5 вказаних Правил зазначено, що договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей, зокрема, договірні величини споживання електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності (помісячно).

Згідно з пунктом 4.4 ПКЕЕ споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Споживач, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, та/або споживач постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

У разі коригування за заявою споживача договірної величини споживання обсягу електричної енергії здійснюється відповідне коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності.

Датою коригування вважається дата попередньої оплати додатково заявлених обсягів активної електричної енергії. У разі, якщо договором про постачання електричної енергії попередня оплата не передбачена, датою коригування вважається дата прийняття постачальником електричної енергії рішення про коригування договірних величин на підставі письмового звернення споживача. Для споживача, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, та/або споживача постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, за дату коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності приймається дата отримання постачальником електричної енергії звернення від споживача.

Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування.

За результатами розгляду споживачу надсилається повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин або обґрунтована відмова здійснення коригування. Повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин обсягу споживання та електричної потужності є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 6.6 ПКЕЕ передбачено, що оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Споживачі за взаємною згодою сторін (постачальника електричної енергії та споживача) можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що провадиться за фактично відпущену електричну енергію.

Підприємства житлово-комунального господарства та підприємства, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення, в межах наданих населенню послуг, установи та організації, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання або купівлю-продаж електричної енергії. За наявності фінансової можливості та за погодженням з постачальником електричної енергії зазначені підприємства, установи та організації можуть здійснювати попередню оплату вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії.

Споживачі, які користуються об'єктами (електроустановками) на підставі договорів оренди, здійснюють повну попередню оплату прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період.

Початок та тривалість розрахункового та/або планового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, форма та порядок оплати, терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між постачальником електричної енергії та споживачем.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було зазначено, що з наведеного пункту 6.6 ПКЕЕ вбачається, що підприємствам житлово-комунального господарства та підприємствам, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення встановлений особливий порядок здійснення оплати за спожиту електричну енергію.

При цьому, як встановлено судами, в абзаці 4 пункту 5.5 додаткової угоди від 03.02.2014 р. № 5 про внесення змін до договору про постачання електричної енергії від 01.06.2011р. № 120 зазначено, що вимоги попередньої оплати додатково заявлених обсягів споживання електричної енергії не розповсюджуються на підприємства житлово-комунального господарства та підприємства, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення, в межах наданих населенню послуг, установи та організації, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету.

Згідно з частиною другою статті 43, статтями 33, 34 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Проте, дійшовши висновку, що в абзаці 4 пункту 5.5 додаткової угоди від 03.02.2014 р. № 5 про внесення змін до договору про постачання електричної енергії від 01.06.2011р. №120 зазначено, що вимоги попередньої оплати додатково заявлених обсягів споживання електричної енергії не розповсюджуються на підприємства житлово-комунального господарства та підприємства, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення, в межах наданих населенню послуг, установи та організації, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету, судами першої та апеляційної інстанції не наведено обґрунтування відхилення доводів відповідача - КП "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради щодо невідповідності спірної додаткової угоди, укладення якої є предметом даного спору, положенням пункту 6.6 ПКЕЕ, як й не з'ясоване судами питання наявності, чи навпаки, підстав для укладення спірної додаткової угоди про внесення змін до договору про постачання електричної енергії у судовому порядку.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлені підстави для зміни або розірвання договору, зокрема передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначено статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 9.3 договору про постачання електричної енергії № 120 від 01.06.2011 р., спірні питання та розбіжності щодо виконання умов цього договору, щодо яких сторонами не буде досягнуто згоди, вирішуються у порядку, встановленому законодавством України.

При цьому, статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції не з'ясоване питання стосовно того, ким та яке право позивача, за захистом якого він звернувся до господарського суду, було порушено та чи буде таке право відновлено шляхом внесення змін до пункту 5.5 договору № 120 від 01.06.2011 р. та доповнення додатку № 4 до договору №120 від 01.06.2011 р. пунктом 17 в редакції, викладеній ВАТ "Запоріжжяобленерго" в додатковій угоді № 5 від 03.02.2014 р. про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 120 від 01.06.2011 р., з урахуванням, зокрема, приписів статті 651 Цивільного кодексу України.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 р. у справі № 908/2220/14 та рішення господарського суду Запорізької області від 21.08.2014 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач