Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Справа № 903/683/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 25.12.2014 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі№903/683/14 господарського суду Волинської областіза позовомПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доДержавного комунального підприємства "Луцьктепло"простягнення 1 549 310,13 грн.за участю представників:

позивача: Кость О.Г., дов. від 18.04.2014 №14-105;

відповідача: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 09.10.2014 (суддя С. Костюк), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 (судді Л. Бригинець, О. Тимошенко, О. Демидюк) позов задоволено, стягнуто з ДКП "Луцьктепло" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 769 078,58 грн., з них 465 320,22 грн. пені, 253 929,47 грн. відсотків річних, 49 828,89 грн. інфляційних, а також 29 341,18 грн. витрат на оплату судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами в частині зменшення пені, ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - позивач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 09.10.2014, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 в частині зменшення пені, та в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі вимоги позивача в цій частині. Вважає, що судами неправильно застосовано приписи ст.ст. 42,43,83,84 ГПК України та ст. 233 ГК України.

До Вищого господарського суду України надійшло заперечення ДКП "Луцьктепло" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

28.12.2012 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (надалі Продавець) та Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" (надалі Покупець) укладено Договір № 13/2684-БО-2 купівлі-продажу природного газу (а.с. 17-22).

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 19 520,4 тис. куб. м. (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.3. Договору за розрахункову одиницю газу приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов: (t) = 20 градусів Цельсія, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа).

Згідно з п. 5.5. Договору загальна вартість цього Договору на дату його укладення становить 75 832 459,51 грн., крім того ПДВ - 15 166 569,99 грн., разом з ПДВ - 90 999 029,50 грн.

Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Пунктом 11.1 Договору визначено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

10.07.2013 р. між Національною компанією "Нафтогаз України" та Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" укладено Додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу природного газу №13/2684-БО-2 від 28 грудня 2012 року, згідно якої з 01 липня 2013 року пункти 5.2. і 5.5. статті 5 вказаного договору виклали в новій редакції (а.с. 23).

Договір №13/2684-БО-2 купівлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012 року та Додаткова угода № 1 до договору купівлі-продажу природного газу №13/2684-БО-2 від 28 грудня 2012 року підписані повноважними представниками та скріплені відтисками печаток сторін.

На виконання умов договору Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передав, а Державне комунальне підприємство "Луцьктепло" прийняло імпортований природний газ на загальну суму 81 785 723,01 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 26.09.2013 року за газ спожитий у січні 2013 року, від 26.09.2013 за газ спожитий у лютому 2013 року, від 26.09.2013 року за газ спожитий у березні 2013 року, від 26.09.2013 року за газ спожитий у квітні 2013 року, від 26.09.2013 року за газ спожитий у травні 2013 року, від 26.09.2013 року за газ спожитий у червні 2013 року, від 26.09.2013 року за газ спожитий у липні 2013 року, від 26.09.2013 року за газ спожитий у серпні 2013 року, від 30.09.2013 року, від 31.10.2013 року, від 30.11.2013 року, від 31.12.2013 року за спожитий газ у вересні-грудні 2013 року (а.с. 24 - 35).

Враховуючи порушення Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" термінів виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1193380,38 грн. інфляційні втрати в розмірі 102000,27 грн. та 3% річних в розмірі 253929,47 грн. (розрахунок а.с. 9-16).

Посилаючись на приписи ст.ст. 509,625,629,692,712 ЦК України та враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе по договору поставки природного газу зобов'язань з оплати поставленого товару, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення суми основного боргу.

Здійснивши перерахунок пені, з врахуванням днів фактичної сплати суми боргу, колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що сума пені, яка підлягає стягненню складає 1163300,55 грн. Водночас, судами вказана сума була зменшена на 60% та задоволено вимогу про стягнення пені в розмірі 465320,22 грн.

Судами також було здійснено перерахунок втрат від інфляції та 3 % річних. Суди дійшли висновку, що позивачем неправильно було пораховано відповідні суми. Відтак, судами було задоволено позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних у розмірах 253929,47 грн. та 49828,89 грн. відповідно.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в частині зменшення суми пені колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 193, 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч.1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п.3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (Постанова Верховного суду України від 03.12.2013 у справі №908/43/13-г).

Судами встановлено, що відповідач - ДКП "Луцьктепло" є комунальним підприємством, яке створене і функціонує з метою задоволення потреб у його послугах (роботах, товарах) та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів територіальної громади міста Луцька, яка є власником майна підприємства.

Згідно бухгалтерської довідки Державного комунального підприємства "Луцьктепло" від 19.09.2014 р. № 4847/05 дебіторська заборгованість перед ДКП "Луцьктепло" за послуги по теплопостачанню бюджетних установ, організацій та інших споживачів на 01.01.2013 р. становила 14 389 882,58 грн., на 01.01.2014 р. - 10 485 979,91 грн. (а.с. 81).

Враховуючи вищезазначене, а також те, що розрахунки за газ відповідачем повністю проведено, сума пені є значною, крім пені стягується відсотки річних та інфляційні, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення судами клопотання відповідача щодо зменшення суми пені та стягнення її в розмірі 40 відсотків від суми 1 163 300,55 грн., що становить 465 320,22 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про порушення судами приписів ст. 233 ГК України. Не знайшли свого підтвердження і доводи скаржника про недотримання судами вимог ст.ст. 42,43,83,84 ГПК України, так як висновки судів про майновий стан відповідача базуються на доказах, наявних в матеріалах справи. Судами також було враховано інтереси позивача, оскільки суди зменшили розмір заявлених штрафних санкцій на 60%.

Колегія суддів зауважує, що зменшення розміру пені є правом суду. При цьому, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів. У касаційній скарзі, ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить надати іншу правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, що виходить за межі компетенції Вищого господарського суду в силу вимог ст. 1117 ГПК України, якою встановлено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, колегія суддів констатує, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням до них діючих норм матеріального права. Суди повно та всебічно дослідили наявні в матеріалах справи докази та прийняли обґрунтовані та законні рішення. Підстави для їх скасування в частині зменшення розміру пені та прийняття нового рішення у справі в цій частині - відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 у справі №903/683/14 - без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є.Чернов В. Цвігун