Постанова ВГСУ від 23.12.2015 року у справі №5027/929/2011

Друк

Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 5027/929/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"на ухвалуГосподарського суду Чернівецької області від 13.08.2015та на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 28.09.2015у справі№5027/929/2011за позовомЗаступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна Українидо1.Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" 2.Чернівецької обласної ради профспілоктреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1. Федерація професійних спілок України 2. Пансіонат з лікування матері і дитини "Зелені пагорби"провизнання права власностіза участю представників сторін:

від прокуратури: Романов Р.О. - посв.;

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: Лисенко Я.О. - за довіреністю;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи-1: Хоменко А.В. - за довіреністю;

від третьої особи-2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

20.07.2015 року ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулося до Господарського суду Чернівецької області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2013 року по справі №5027/929/2011, в якій просить вказане рішення скасувати, посилаючись на те, що додані до листа Чернівецької обласної ради профспілок №01-14/110 від 22.06.2015 року, документи 40-50 років минулого століття, які не були і не могли бути відомі заявникові, свідчать про те, що оспорюване нерухоме майно побудовано пансіонатом "Зелені пагорби" за власні кошти та з власних матеріалів.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13.08.2015 року по справі №5027/929/2011 відмовлено у задоволенні заяви ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2013 року по справі №5027/929/2011.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 у справі №5027/929/2011 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 13.08.2015 року по справі №5027/929/2011 змінено, викладено її резолютивну частину в наступній редакції:

"Відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2013 року по справі №5027/929/2011.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2013 року по справі №5027/929/2011 залишити без змін".

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2015 скасувати, прийняти нове рішення, яким заяву про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013 за нововиявленими обставинами задовольнити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2013 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року, позов заступника прокурора Чернівецької області, заявлений в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задоволено: визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: на будівлі пансіонату з лікування матері та дитини "Зелені пагорби" в с. Виженка по вул. В. Виженка, 329А, загальною площею 8,1 кв. м.

Приймаючи рішення у справі, суди виходили з того, що постановою Ради Міністрів УРСР №606 від 23.04.1960 року "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" зобов'язано Міністерство охорони здоров'я УРСР передати до 01.05.1960 року Українській республіканській Раді профспілок всі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних), будинки відпочинку, санаторні пансіонати, курортні поліклініки, згідно з додатками №1, 2 до зазначеної Постанови, з метою дальшого поліпшення організації відпочинку і санітарно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок.

Згідно з ст.1 ЗУ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10.09.1991 року №1540-ХІІ майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю України.

Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 року №3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" визначено, що тимчасово до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 року №506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна (постанова втратила чинність з дня затвердження Верховною Радою України Державної програми приватизації на підставі постанови ВР №2164-ХИ від 04.03.1992 року). Зазначеною постановою також передбачено, що до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, Фонд державного майна здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

На виконання вимог постанови Верховної Ради України від 01.11.1996 року №461/96-ВР "Про проект постанови Верховної Ради України про тлумачення постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" Фондом складено Перелік лікувально-оздоровчих організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 року знаходились у віданні Федерації незалежних профспілок України (колишньої Укрпрофради). До вказаного Переліку включено і Пансіонат з лікування матері і дитини "Зелені пагорби", що розташований за адресою: Чернівецька область, Вижницький район, с. Виженка.

Таким чином, пансіонат з лікування матері і дитини "Зелені пагорби", який передано у відання профспілкам згідно постанови Ради Міністрів УРСР №606 від 23.04.1960 року є державною (загальнодержавною) власністю, а ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" не ставши власником майна, не мало права без згоди Фонду державного майна України передавати державне спірне майно - пансіонат "Зелені пагорби" у власність Чернівецькій обласній раді професійних спілок України.

Звертаючись до суду з заявою, відповідач-1 в якості підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, вказував на те, що спірне нерухоме майно Пансіонату з лікування матері і дитини "Зелені пагорби" державі ніколи не належало та від держави профспілкам ніколи не передавалося, а все майно, яким володіє пансіонат належало йому ще до 1960 року на праві власності. Зазначені обставини заявник підтверджує долученими до заяви копіями документів, а саме: випискою з протоколу №5 засідання Вижницького райвиконкому Чернівецької області від 10.04.1946 року, рішенням виконавчого комітету Вижницької районної ради депутатів трудящих №81 від 11.03.1949 року, випискою з протоколу №1 зборів членів колгоспу " 9 січня" від 04.02.1951 року, рішенням виконавчого комітету Вижницької районної ради депутатів трудящих №120/7 від 20.02.1951 року та №424/19 від 18.10.1954 року, актом передачі від 15.04.1956 року.

Відмовляючи в задоволенні вказаної заяви відповідача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обставини, на які посилався заявник не є нововиявленими, оскільки не характеризуються наявністю відповідних ознак в сукупності і не можуть бути підставою для перегляду судового акта в порядку, передбаченому ст.112 Господарського процесуального кодексу України.

Так, приписами ст. 112 ГПК України встановлено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України).

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни. В той же час заінтересована сторона не позбавлена права оскаржити судове рішення в апеляційному порядку з дотриманням вимог ГПК, зокрема, статті 101 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що обставини на які посилається заявник є за своєю суттю новими доказами, які не були своєчасно подані до суду і не являються нововиявленими в розумінні норм чинного процесуального законодавства.

Крім того, правомірним є висновок судів попередніх інстанцій, що наведені заявником докази не спростовують висновок судів про те, що спірне майно належить до державної власності.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано змінив ухвалу місцевого господарського суду, виклавши резолютивну частину в іншій редакції, з огляду на положення ст. 114 ГПК України.

Оскільки виникнення нових доказів або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для перегляду рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність правових підстав для задоволення заяви.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 112, 114 Господарського процесуального кодексу України, суд -