Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року Справа № 910/16104/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Білошкап О.В., Запорощенка М.Д.,розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києвіна ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 року у справі№910/16104/14 господарського суду м. Києваза заявоюПриватного акціонерного товариства "Сіті Нет"пробанкрутство,за участю представників сторін: від Приватного акціонерного товариства "Сіті Нет" - Морозова Н.В., дов. № 12 від 28.11.2014 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва від 01.09.2014 року у справі № 910/16104/14 (суддя - Чеберяк П.П.) Приватне акціонерне товариство "Сіті Нет" (далі - ПрАТ "Сіті Нет") визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута - голову ліквідаційної комісії ПрАТ "Сіті Нет" Рамазанова С.Г.; господарську діяльність банкрута завершено; зобов'язано ліквідатора провести ліквідаційну процедуру та подати суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс банкрута та інше.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 року у справі № 910/16104/14 (головуючий суддя - Пантелієнко В.О., суддя - Гарник Л.Л., суддя - Доманська М.Л.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі) на постанову господарського суду м. Києва від 01.09.2014 року у справі № 910/16104/14 припинено, залишено апеляційну скаргу без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 року у справі № 910/16104/14, ДПІ у Печерському районі звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 року у справі № 910/16104/14, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

ПрАТ "Сіті Нет" подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі, в якому просить залишити її без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 року у справі № 910/16104/14 - без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Припиняючи порушене ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року у справі № 910/16104/14 апеляційне провадження щодо розгляду апеляційної скарги ДПІ у Печерському районі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ДПІ у Печерському районі не набула статусу ані кредитора, ані учасника провадження у даній справі про банкрутство ПрАТ "Сіті Нет".

Зокрема, як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, заявник звернувся до місцевого суду із заявою про порушення справи про банкрутство ПрАТ "Сіті Нет" в порядку передбаченому ст. 95 Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.08.2014 року заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.08.2014 року порушено провадження у справі № 910/16104/14 про банкрутство ПрАТ "Сіті Нет" та призначено справу до розгляду.

Відповідно до ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, визначені положеннями ч. 3 ст. 95 вказаного Закону, зокрема встановлено, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 95 Закону про банкрутство), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку з наведеним, органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, що узгоджується з нормою ч. 1 ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Печерському районі завчасно та в установленому порядку було повідомлено про початок самоліквідації боржника та порушення справи про банкрутство.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції ДПІ у Печерському районі не зверталася ні до боржника ні до суду першої інстанції з заявою про визнання кредиторських вимог у даній справі.

Також, ні в апеляційній, ні в касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові). Окрім цього, в апеляційній скарзі було відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав розгляд справи та зобов'язував ДПІ у Печерському районі надати суду докази наявності кредиторських вимог до боржника (ухвали від 06.10.2014 року, 16.10.2014 року).

20.10.2014 року та 03.11.2014 року від ДПІ у Печерському районі надійшли копії довідок щодо відсутності заборгованості ПАТ "Сіті Нет" перед ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

При цьому, судом апеляційної інстанції вірно зазначено про те, що орган податкової служби був вправі звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби був вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

Як встановлено судом апеляційної інстанції скарг на дії ліквідатора від учасників процесу та, безпосередньо, від податкової інспекції до суду не надходило.

Доказів того, що господарський суд першої інстанції при прийнятті оскарженого судового акту вирішив питання про права та обов'язки ДПІ у Печерському районі, останнім не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що скаржник - ДПІ у Печерському районі не набуло статусу ані кредитора у справі, ані учасника провадження у даній справі.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 року № 7, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України роз'яснено, що, у разі помилкового порушення апеляційного провадження, зокрема за апеляційною скаргою поданою особою, яка не мала права її подавати, господарський суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 року № 7 у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Зважаючи на вказані норми та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Печерському районі має бути припинено як помилково порушене.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, не вбачає підстав для скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 року у справі № 910/16104/14, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 року у справі № 910/16104/14 залишити без змін.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді: Білошкап О.В. Запорощенко М.Д.