ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 917/852/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Козир Т.П., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадяцька Агротехніка"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 15.09.2016та на рішеннягосподарського суду Полтавської області від 09.08.2016у справі№ 917/852/16 господарського суду Полтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ЛІДЕР"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гадяцька Агротехніка"треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Гадяцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області; 2. Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві;провідшкодування збитків у розмірі 97 337,24 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

- ТОВ "ЕКО ЛІДЕР" Юрченко А.М.,

- ТОВ "Гадяцька Агротехніка" Сластьоненко П.В.,

- Гадяцька об'єднана ДПІ ГУ ДФС у Полтавській області повідомлений, але не з'явився,

- ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві повідомлений, але не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.08.2016 у справі №917/852/16 (суддя Мацко О.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 (судді: Шепітько І.І., Ільїн О.В., Россолов В.В.), задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ЛІДЕР" (надалі позивач/ТОВ "ЕКО Лідер") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадяцька Агротехніка" (надалі відповідач/ТОВ "Гадяцька Агротехніка"/скаржник), треті особи у справі на стороні відповідача - Гадяцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області та Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві; за рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 97 337,24 грн. збитків.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому заперечує проти її задоволення.

Усіх учасників судового процесу було належним чином повідомлено про розгляд даної справи.

У зв'язку з перебуванням судді Губенко Н.М. у відпустці з 21.11.2016, змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів, сформовано наступний склад суддів: Барицька Т.Л. - головуючий суддя, судді: Картере В.І., Іванова Л.Б.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 97 337,24 грн. з підстав порушення останнім положень специфікації, укладеної до договору поставки від 29.04.2015, укладеного між позивачем та відповідачем, а також положень ст. 201 Податкового кодексу України.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи дану справу, встановили наступні обставини:

- 29.04.2015 між ТОВ "ЕКО ЛІДЕР" (покупець/позивач) та ТОВ "Гадяцька Агротехніка" (продавець/відповідач) був укладений договір поставки №POL060K-S, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця зернові та олійні культури українського походження врожаю 2014 року, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору;

- згідно з п.4.1 договору постачальник поставляє товар на умовах Правил Інкотермс в редакції 2010 року, за винятком застережень, прямо передбачених у специфікації на відповідну партію товару. Умови постачання кожної окремої партії товару зазначаються у специфікаціях до цього договору;

- додаткові гарантії та зобов'язання, що надаються сторонами та покладаються на них за умовами цього договору можуть зазначатись в специфікаціях до договору (п. 6.2.);

- 29.04.2015 сторони за договором підписали специфікацію № 1 до договору, відповідно до п. 1 якої специфікації відповідач (постачальник) поставляє покупцю (позивачу) зерно кукурудзи 3 класу в загальній кількості 192 747 кілограмів на суму 584 023,42 грн., у т.ч. податок на додану вартість на суму 97337,24 грн.;

- відповідно до п. 2.3. специфікації, поставка здійснюється шляхом переоформлення товару на зерновому складі за складською квитанцією виданою на ім'я покупця (далі - складська квитанція) в порядку, передбаченому чинними нормативно-правовими актами України;

- в п. 2.4. специфікації зазначено, що поставка товару повинна бути підтверджена зерновим складом шляхом реєстрації складської квитанції в електронному Основному реєстрі на зерно, що адмініструється ДП "ДЕРЖРЕЄСТРИ УКРАЇНИ" в порядку, визначеному чинними нормативно-правовими актами України.

- відповідно до п. 2.5. специфікації, датою поставки є дата зазначена у складській квитанції. Факт передання товару у власність покупця підтверджується видатковою накладною, виданою постачальником покупцю. Дата виписки видаткової накладної повинна збігатись з датою переоформлення товару на зерновому складі на ім'я покупця (датою видачі складської квитанції);

- згідно з п.п. 5.1.2 п. 5.1. ст. 5 специфікації, постачальник зобов'язується зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю належним чином оформлену податкову накладну в порядку передбаченому ст. 201 Податкового кодексу Україні в редакції, чинній на момент здійснення господарської операції;

- товар відповідно до вказаної специфікації передавався відповідачу шляхом переоформлення на зерновому складі 30.04.2015 у кількості 192,747 тон загальною вартістю 584 023,42 грн., у т.ч. ПДВ - 20% на суму 97 337,24 грн., що підтверджується видатковою накладною № 04 від 30.04.2015;

- зерновий склад видав покупцю складську квитанцію від 30.04.2015 №6176 (серія та номер бланка АХ № 475216) за кількістю товару 192 747 кілограм з поміткою "переоформлено від ТОВ "Гадяцька Агротехніка";

- відповідно до платіжного доручення № 713 від 05.05.2015 позивач на підставі рахунку - фактури № 04 від 30.04.2015 перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 584 023,42 грн. (в тому числі ПДВ - 20% - 97 337,24 грн.);

- відповідач склав та зареєстрував 14.05.2015 в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 4/2, зазначивши в ній дату 05.05.2015 (дату оплати);

- 04.06.2015 позивач звернувся до відповідача з претензійною вимогою №849, у якій просив здійснити коригування дати податкової накладної, змінивши вказану в ній дату 05.05.2015 (дата здійснення розрахунку) на 29.04.2015 (дату поставки та отримання товару) відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України, яка (претензійна вимога) залишилась без задоволення;

- ТОВ "Еко Лідер" звернулося до Державної податкової інспекції зі скаргою на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гадяцька Агротехніка" (за формою згідно з Д8) щодо порушення порядку заповнення податкової накладної та з копіями документів, передбачених статтею 201 розділу 5 Податкового кодексу України;

- з пояснень Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві вбачається, що податкова накладна №4/2 від 05.05.2015 виписана відповідачем з порушенням вимог пп. "б" п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України. У відповідності до вимог п.201.10 ст.201 ПКУ зазначені документи направлено до Гадяцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області листом від 08.10.2015 №3957/7/26-51-15-01-121, за місцезнаходженням товариства;

- у пункті 8.2. договору поставки, укладеного між сторонами, встановлено, що сторона, яка порушила умови цього договору (та наданих за його умовами гарантій) відшкодовує іншій стороні спричинені цим збитки, у тому числі не отриманий прибуток, у порядку, передбаченому чинним законодавством. Сторони домовились, що збитки стягуються у повному розмірі понад передбачені договором штрафні санкції (неустойку: штраф, пеню).

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України (чинній станом на 30 квітня 2015 року) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). У податковій накладній зазначаються в окремих рядках її обов'язкові реквізити, серед яких - дата виписування податкової накладної.

Пунктом 201.4. ст. 201 Податкового Кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абз. 14 п. 201.10. ст. 201 Податкового Кодексу України (в редакції на квітень-травень 2015 року) відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Пунктом 14.1.181. Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 №957 (з наступними змінами та доповненнями), яка була чинною до 31.12.2015, у разі наявності помилок у заповненні податкової накладної, їх виправлення можливе шляхом подання розрахунку коригування. При цьому, помилка, допущена в номері чи даті податкової накладної, не може бути виправлена шляхом подання розрахунку, а має бути складена нова накладна з зазначенням правильної дати виникнення податкових зобов'язань та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше 180 днів з дати, визначеної у такій податковій накладній.

Отже, встановивши наведені обставини та керуючись вказаними нормами Податкового кодексу України у відповідній редакції, є вірним висновок судів попередніх інстанцій, що відповідач в порушення ст. 201 Податкового кодексу України та п.п. 5.1.2 п. 5.1 ст. 5 специфікації до договору склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 4/2 не на дату його відвантаження - 30.04.2015, а на дату його оплати - 05.05.2015, тобто, всупереч ст. 201 Податкового кодексу України, вказав дату податкової накладної не день виникнення податкового зобов'язання, яке, в даному випадку виникло в дату поставки товару (30.04.2015) та виникло раніше, ніж відбулася оплата товару (05.05.2015), при цьому, не вчинив на вимогу позивача дій щодо виправлення допущеної ним в установлений законом спосіб, що призвело до позбавлення позивача можливості віднесення сплачених у складі вартості товару сум ПДВ до податкового кредиту, що призвело до додаткових витрат по погашенню податкових зобов'язань позивача в сумі 97 337,24 грн.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 ЦК України).

Згідно статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до вимог ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)збитків;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Позивач має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але й сам факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою для настання цивільно-правової відповідальності.

Виходячи з наведених положень законодавства та враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що внаслідок протиправної поведінки відповідача (допущення помилки в податковій накладній), а в наступному й бездіяльності (не виправлення допущених ним помилок в податковій накладній), а також вини відповідача, знову ж таки, яка полягає в порушенні ним пп. "б" п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України при заповненні податкової накладної, про що зазначено у листі Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, позивачу було завдано збитки, які полягають у втраті можливості віднесення ним до податкового кредиту, сплачених у складі вартості товару сум ПДВ у розмірі 97 337,24 грн., суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому, колегія суддів зазначає, що доводи відповідача про правильність заповнення ним податкової декларації і зазначення в ній дати здійснення розрахунків позивача з відповідачем - 05.05.2015, відхиляються, оскільки, як вказувалося вище, згідно з положеннями ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця, а податкові зобов'язання, виходячи з ст. 187 Податкового кодексу України, виникають у дату події, яка сталася раніше, а саме: або в день здійснення відвантаження товару, або в день зарахування грошових коштів на рахунок від покупця до продавця. В даному випадку, як встановили суди та підтверджується матеріалами справи, податкове зобов'язання виникло 30.04.2015 - в день відвантаження товару, а відтак, і датою складання податкової накладної слід було вказувати саме цей день, а не день здійснення розрахунків за отриманий товар - 05.05.2015.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відхилення доводів відповідача про те, що йому була невідома дата складської квитанції, яку видавав зерновий склад позивачу, а тому, він не знав, коли товар був відвантажений, що призвело до зазначення в податковій накладній іншої дати, з огляду на таке.

Відповідно до п. 2.5. специфікації до договору поставки, датою поставки є дата зазначена у складській квитанції. Факт передання товару у власність покупця підтверджується видатковою накладною, виданою постачальником покупцю. Дата виписки видаткової накладної повинна збігатися з датою переоформлення товару на зерновому складі на імя покупця (датою видачі складської квитанції).

Як вбачається з матеріалів справи (том 1, а.с. 18) видаткова накладна видана постачальником покупцю 30.04.2015; вказана дата співпадає з датою складської квитанції на зерно №6176, позаяк, твердження відповідача про протилежне є необґрунтованими.

Стосовно тверджень відповідача про те, що у позивача була можливість до 05.05.2016 включити відповідну суму податку до складу податкового кредиту, колегія суддів зазначає, що включення до складу податкового кредиту суми податку може відбуватися за належно оформленою накладною.

Інші доводи скаржника є ідентичними доводам заперечень на позовну заяву, та апеляційної скарги; вони є відхиленими судами попередніх інстанцій, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №908/4804/14).

Керуючись ст. ст. 1115 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадяцька Агротехніка" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 та рішення господарського суду Полтавської області від 09.08.2016 у справі № 917/852/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Т.П. Козир

В.І. Картере