ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 910/18684/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 рокуу справігосподарського суду міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗЕТКА.УА", м. Київдо Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій", м. Київпростягнення 51 713, 16 грн. заборгованості, 3 527, 81 грн. 3 % річних та 33 957, 93 грн. індексу інфляції

за участю представників

позивача: Сташенко І.Ю.,

відповідача: Фрідман Д.А.

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗЕТКА.УА" (далі за текстом - ТОВ "РОЗЕТКА.УА") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" (далі за текстом - ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій") про стягнення 38 474, 85 грн. основного боргу, 2 915, 64 грн. 3 % річних та 24 316, 09 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2015 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 року позов задоволено частково: присуджено до стягнення з ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" на користь ТОВ "РОЗЕТКА.УА" 38 474, 85 грн. основної заборгованості та судовий збір; в задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 38 474, 85 грн. є законними та обгрунтованими, оскільки факт наявності заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і строк оплати товару є таким, що настав; водночас, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 2 915, 64 грн. 3 % річних та 24 316, 09 грн. інфляційних втрат необхідно відмовити з огляду на те, що не можливо достеменно встановити дату передачі позивачем відповідачу належним чином оформлених документів, що підтверджують передачу товару клієнтам, і, відповідно, суд позбавлений можливості визначити період прострочення виконання зобов'язання.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

ТОВ "РОЗЕТКА.УА" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 року - скасувати і направити справу на новий розгляд, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.08.2011 року ТОВ "РОЗЕТКА.УА" (постачальник) та ЗАТ "Лізинг інформаційних технологій", яке в подальшому перейменовано на ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій" (оператор), укладено Договір № 11080801 про участь постачальника в системі LeaseIT (далі за текстом - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник бере участь в системі LeaseIT, а саме: використовуючи згідно ліцензії технологію фінансування LeaseIT, постачає товари - предмети лізингу, запасні частини, комплектуючі, витратні матеріали, тощо - надає послуги та виконує інші дії відповідно до обраної моделі участі постачальника в системі LeaseIT, а оператор LeaseIT оплачує поставлені постачальником товари та послуги, надає постачальнику послуги, пов'язані з використанням технології фінансування в системі LeaseIT; сторони домовились, що будуть діяти відповідно до Правил участі постачальника в системі LeaseIT, які затверджуються оператором LeaseIT (відповідачем) та є невід'ємною частиною Договору (надалі - Правила).

Згідно з п. 1.2. Договору предмети лізингу, інші товари та послуги постачаються клієнтам постачальником за заявками, погодженими оператором LeaseIT.

Відповідно до п. 2.2. Правил протягом дії Договору постачальник зобов'язується на підставі належним чином оформлених заявок клієнтів LeaseIT, задоволених оператором LeaseIT, передавати клієнтам LeaseIT обладнання, інші товари та послуги, відповідно до встановлених у заявках специфікацій, у порядку та на умовах, визначених Договором та Правилами.

В п. 4.1. Договору сторони погодили, що оператор LeaseIT оплачує постачальникові вартість предметів лізингу, інших товарів та послуг, належним чином поставлених клієнтам, згідно документів, що підтверджують їх передачу (надання).

Згідно з п. 5.1.2. Договору оператор LeaseIT зобов'язаний своєчасно оплачувати предмети лізингу, інші товари та послуги, передані (надані) клієнтам.

Відповідно до п. 2.3. Правил оператор LeaseIT зобов'язується оплатити на користь постачальника вартість обладнання, інших товарів та послуг переданих клієнтам LeaseIT на підставі належним чином оформлених документів, що супроводжують передачу обладнання, інших товарів та послуг, відповідно до умов Договору та Правил.

В п. п. 2.6.3., 2.6.5. Правил визначено, що оператор LeaseIT уповноважує постачальника передавати (надавати) обладнання, інші товари та послуги клієнтам за умови отримання окремого рішення - оператора LeaseIT на таку передачу (надання, отримувати від клієнта довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей; отримувати на свій поточний рахунок в установі банку платіж клієнтів при отриманні обладнання, якщо цей платіж передбачений умовами пакету LeaseIT з подальшим перерахуванням на банківський рахунок оператора LeaseIT або зарахуванням суми цього платежу в рахунок оплати оператором LeaseIT вартості переданих (наданих) обладнання, інших товарів та послуг, отримувати від клієнтів інші платежі.

Відповідно до п. 6.3. Правил оператор LeaseIT перераховує кошти на рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання від постачальника належним чином оформленого документа, що посвідчує передачу обладнання, інших товарів та послуг та за умови його відповідності задоволеній оператором LeaseIT заявці.

Згідно з п. 9.2. Правил оператор LeaseIT, зокрема, зобов'язаний: 9.2.1. оплачувати постачальнику вартість поставленого клієнту обладнання, інших товарів та послуг, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання від постачальника належним чином оформленого документа, що супроводжує передачу обладнання, інших товарів та послуг, за умови його відповідності задоволеній оператором LeaseIT заявці клієнта; 9.2.5 приймати рішення щодо фінансування угод упродовж 3 робочих днів з моменту отримання від постачальника заявки або більшого строку, про який оператор LeaseIT повідомляє постачальника та повідомити про прийняті рішення постачальника; 9.2.6 надавати дозвіл постачальникові здійснити поставку (передання) обладнання, інших товарів та послуг клієнту, за умови отримання повідомлення від постачальника про оплату клієнтом платежу при отриманні обладнання та надходження всіх необхідних документів, передбачених Правилами отримання обладнання.

Відповідно до п. 10.2.7. Правил постачальник зобов'язаний у разі задоволення заявки оператором LeaseIT виписувати рахунок на оплату клієнтом платежу при отриманні обладнання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанням умов Договору № 11080801 від 08.08.2011 року про участь постачальника в системі LeaseIT позивачем протягом січня - березня 2013 року поставлено клієнтам відповідача товар на суму 51 713, 16 грн., що підтверджується відповідними договорами про отримання обладнання в системі LeaseIT, актами прийняття-передачі майна та видатковими накладними до даних договорів.

Згідно Правил участі постачальника в системі LeaseIT до Договору № 11080801 позивач зобов'язаний погоджувати з відповідачем кожну поставку (замовлення). Так, між сторонами існувала процедура погодження замовлення (поставки), яка полягала в тому, що клієнт, замовляючи товар в розстрочку (кредит), подає заявку позивачу та відповідачу засобами електронного зв'язку; в свою чергу відповідач погоджує заявку від клієнта та надсилає позивачу електронною поштою договір, акт приймання-передачі та в деяких випадках (в залежності від клієнта) договір поруки.

На підтвердження погодження відповідачем договорів, що укладались позивачем з клієнтами на поставку товару, який в подальшому оплачувався відповідачем у відповідності до умов Договору № 11080801 від 08.08.2011 року про участь постачальника в системі LeaseIT та Правил до даного договору, в матеріалах справи міститься пакет документів по кожному окремому клієнту, в який входить електронний лист-погодження від відповідача позивачу з прикріпленими документами на підписання клієнтом (договір та акт приймання-передачі), додатки до електронного листа-погодження (договір та акт приймання-передачі), копія підписаного договору про отримання обладнання в системі LeaseIT, копія підписаного акту приймання-передачі отримання обладнання в системі LeaseIT та копія підписаної видаткової накладної.

Крім того, з електронних листів також вбачається погодження відповідачем замовлень (поставок) шляхом направлення позивачу в електронній формі договорів та актів наданих послуг для подальшого їх укладання з клієнтами.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за Договором № 11080801 від 08.08.2011 року про участь постачальника в системі LeaseIT, про що свідчить також і відсутність зі сторони відповідача претензій та повідомлень про порушення умов Договору.

В той же час, згідно Довідки позивача від 15.09.2015 року вих. № 15/09- 15 заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 38 474, 85 грн., а саме: за договором про отримання обладнання в системі LeaselT № 120390910 від 29.01.2013 року - 1 915, 26 грн.; за договором про отримання обладнання в системі LeaselT № 120390965 від 31.01.2013 року - 4 617, 58 грн.; за договором про отримання обладнання в системі LeaselT № 120391181 від 13.02.2013 року - 5 894, 90 грн.; за договором про отримання обладнання в системі LeaselT № 120391328 від 21.02.2013 року - 839, 79 грн.; за договором про отримання обладнання в системі LeaselT № 120391363 від 22.02.2013 року - 3 458, 03 грн.; за договором про отримання обладнання в системі LeaselT № 120391393 від 23.02.2013 року - 2 057, 25 грн.; за договором про отримання обладнання в системі LeaselT № 120391399 від 25.02.2013 року - 2 288, 59 грн.; за договором про отримання обладнання в системі LeaselT № 120391192 від 14.02.2013 року - 1 580, 40 грн.; за договором про отримання обладнання в системі LeaselT № 120391456 від 26.02.2013 року - 8 553, 65 грн.; за договором про отримання обладнання в системі LeaselT № 120391541 від 02.03.2013 року - 6 187, 72 грн.; за договором про отримання обладнання в системі LeaselT № 120391602 від 05.03.2013 року - 1 081, 68 грн.

26.03.2014 року позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № 26-03/14, відповідно до якої просив останнього сплатити суму заборгованості, що виникла в результаті невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором. До вказаної претензії позивачем додано Перелік клієнтів, залучених до кредитної програми LeaselT, яким позивач здійснив поставку товару, за які оператор LeaselT не перерахував кошти в розмірі 38 474, 85 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Однак, відповідачем вказану претензію залишено без належного реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу, інфляційних втрат та відсотків річних за невиконання умов договору про участь постачальника в системі LeaseIT (який є змішаним договором та містить, зокрема, елементи договору поставки) в частині оплати отриманого товару, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться і у ст. 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

В ч. 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.3. Правил оператор LeaseIT перераховує кошти на рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання від постачальника належним чином оформленого документа, що посвідчує передачу обладнання, інших товарів та послуг та за умови його відповідності задоволеній оператором LeaseIT заявці.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять доказів, з яких би вбачалася дата отримання відповідачем від позивача належним чином оформлених документів, що посвідчують передачу обладнання клієнтам.

При цьому, отримання документів, що підтверджують передачу позивачем обладнання клієнтам, відповідачем не заперечувалось, а тому строк оплати товару є таким, що настав.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 38 474, 85 грн., оскільки факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у вищевказаній сумі підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і строк оплати товару є таким, що настав.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 2 915, 64 грн. 3 % річних та 24 316, 09 грн. інфляційних втрат з огляду на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами дати передачі позивачем відповідачу належним чином оформлених документів, що підтверджують передачу товару клієнтам, і, відповідно, суди позбавлені можливості визначити період прострочення виконання зобов'язання.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ПрАТ "Лізинг інформаційних технологій", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують сам факт поставки позивачем товару, відсутності його своєчасної оплати, наявності заборгованості відповідача перед позивачем у вказаній сумі і обгрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 року у справі № 910/18684/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.О. Швець