Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року Справа № 905/6025/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач)суддівГоголь Т.Г., Данилової М.В.за касаційною скаргоюЗаступника прокурора Донецької областіна постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.14у справі№905/6025/13 Господарського суду Донецької областіза позовомЗаступника прокурора Донецької областідо1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Артонікс" 2.Ялтинської селищної ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Управління Держземагентства в Першотравневому районі Донецької областіпровизнання незаконним рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсною державної реєстрації права власності та зобов'язання вчинити певні дії

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.09.14 розгляд касаційної скарги призначено на 25.09.14. Ухвалою від 25.09.14 розгляд справи відкладено на 09.10.14. У судовому засіданні 09.10.14 оголошувалась перерва до 16.10.14. Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.10.14 розгляд касаційної скарги відкладено до 23.10.14.

Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.10.14, у зв'язку з відпусткою судді Швеця В.О., для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В. , судді - Гоголь Т.Г., Данилова М.В.

У зв'язку із заміною судді у складі колегії суддів розгляд касаційної скарги у даній справі 23.10.14 розпочався спочатку.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Клюге Л.М. - прок. ГПУ, посв. №014652;

від відповідача -1: Ципляк П.С. - за дов. від 01.10.14;

від відповідача -2: не з'явилися, проте повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги;

від третьої особи: не з'явилися, проте повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги.

Заступником прокурора Донецької області у серпні 2013 року заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артонікс", Ялтинської селищної ради про: 1) визнання незаконним рішення Ялтинської селищної ради № 6/13-5 "Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку та продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для обслуговування дитячого оздоровчого табору "Чайка" ТОВ "Артонікс" в селі Юр'ївка на вул. Набережна, 4 "е"; 2) визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 1423955500:03:000:0047) площею 2,47 га, укладений між відповідачами; 3) визнання недійсною державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Артонікс" на вказану земельну ділянку; 4)зобов'язання реєстраційну службу Першотравневого управління юстиції Донецької області внести відповідні зміни до Державного реєстру прав; 5) зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Артонікс" упродовж 10 днів з дня набрання законної сили рішення суду привести земельну ділянку у первісний стан та повернути Ялтинській селищній раді за актом прийому-передачі. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказував на те, що у складі спірної земельної ділянки продано частину узбережжя Азовського моря - пляжу, що підтверджують графічні матеріали, а відтак, на частину ділянки площею 0,0622 га, яка є прибережною захисною смугою, поширюється відповідне обмеження, тому здійснюючи продаж земельної ділянки із земель рекреаційного призначення із частиною пляжу, Ялтинська селищна рада діяла з порушенням вимог законодавства. Прокурор обґрунтовував свої вимоги приписами статей 13, 14, 19, 41 Конституції України, статей 4, 8, 12, 18, 20, 58, 59, 60, 62, 83, 84, 96, 118, 123, 124, 127, 128, 150 Земельного кодексу України, статей 83, 85, 87, 88, 89 Водного кодексу України, статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", статей 3, 11, 216 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.10.13 (суддя Говорун О.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.14 (головуючий Ушенко Л.В., судді Богатир К.В., Склярук О.І.), у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції, посилаючись на приписи статей 12, 58, 60, 128 Земельного кодексу України, статей 37, 38, 87, 88 Водного кодексу України, пунктів 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.96 № 486 дійшов висновку, що підтвердженням факту встановлення прибережної захисної смуги є проект землеустрою цієї смуги, однак проект землеустрою щодо визначення розміру водоохоронної зони не розроблявся, лінія прибережної захисної смуги не визначалась, відтак не убачається порушень з боку відповідача вимог законодавства. Окрім цього, суд зазначив, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, яка відповідно до приписів статті 52 Земельного кодексу України може перебувати у приватній власності.

Заступник прокурора Донецької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статей 88 Водного кодексу України, статей 59, 60, 62, 83 Земельного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор вважає, що судами не надано оцінки усім наявним у справі документам, з яких убачається, що частина спірної земельної ділянки, знаходиться в межах прибережної смуги та є пляжем, відтак не може бути передана у приватну власність. На думку прокурора, відсутність на спірній земельній ділянці меж водоохоронної зони с. Юріївка та меж прибережних захисних смуг не впливає на порядок використання спірної земельної ділянки та подальше розпорядження нею.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.14, ухваленою у складі колегії суддів: Прокопанич Г.К. - головуючого, Євсікова О.О., Картере В.І., перевірену постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін, а касаційну скаргу залишено без задоволення.

Верховний Суд України постановою від 02.09.14, розглянувши заяву Заступника Генерального прокурора України, постанову Вищого господарського суду України від 07.04.14 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Верховний Суд України вказав на те, що наявність підстав для віднесення земельної ділянки до розташованих у межах прибережної захисної смуги може підтверджуватися не тільки відповідною землевпорядною документацією, а й шляхом урахування нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, при цьому відповідно до наявного у справі проекту землеустрою щодо відведення ТОВ "Артонікс" спірної земельної ділянки в оренду і технічної документації із землеустрою, земельна ділянка площею 0,0622 га, розташована на відстані 25 м від урізу води та перебуває в межах прибережної захисної смуги Азовського моря, тому суд визнав передчасним висновок суду касаційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників прокуратури та відповідача-1, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій вимог чинного законодавства, відзначає наступне.

Статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що за результатами проведеного Товарною біржою "Універсал Плюс" аукціону, 15.06.10 між Дочірнім підприємством "Будівельно-монтажне управління "Кураховеенергобуд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбасенергобуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артонікс", укладений договір купівлі-продажу дитячого оздоровчого табору "Чайка", загальною площею 2286,1 кв.м, розташованого за адресою: Донецька область, Першотравневий район, с. Юріївка, вул. Набережна, 4"е". Відповідно до пункту 5 договору, вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці (кадастровий номер 1423955500:03:000:0047) за адресою: с. Юріївка, вул.Набережна, 4-"е", площею 2,4700 га. Судами також установлено, що 13.07.11 Ялтинською селищною радою прийнято рішення №6/11-11 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування та експлуатації дитячого оздоровчого центру "Чайка" у с. Юр'ївка на вул. Набережній 4 "е", площею 2,4700 га для надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Артонікс" в оренду на 5 років із категорії земель рекреаційного призначення Ялтинської селищної ради. Установлено судами і те, що 14.07.11 між Ялтинською селищною радою - орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артонікс" - орендарем, укладений договір оренди вказаної земельної ділянки. Пунктом 10.4 договору сторони визначили випадки припинення його дії, а саме: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в прядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря; в інших випадках, передбачених законом або договором. Установлено судами і те, що у червні 2011 року Ялтинською селищною радою прийнято рішення №6/11-2 про надання згоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Артонікс" на складання звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення для її викупу площею 2,4700 га в с. Юр'ївка на вул. Набережна, №4-"е" з категорії земель рекреаційного призначення міської ради. Рішенням Ялтинської селищної ради №6/13-5 від 06.09.11 затверджений звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення для обслуговування дитячого оздоровчого центру "Чайка" ТОВ "Артонікс", вартістю 1 121 510,33 грн., та вирішено продати товариству вказану земельну ділянку за договором купівлі-продажу за 1 600 000,00 грн. Судами також установлено, що 14.09.11, на підставі вказаного рішення, між Ялтинською селищною радою - продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артонікс" - покупцем, укладено договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки. Відповідно до пунктів 21, 22 договору, цей договір і документ про оплату за землю є підставою для видачі новому власникові державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права та посвідчується державним актом. Установлено судами і те, що 19.09.11 Товариство з обмеженою відповідальністю "Артонікс" повністю розрахувалось за земельну ділянку сплативши 1 600 000,00 грн. Водночас, 11.05.12 Товариству з обмеженою відповідальністю "Артонікс" видано державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯК №067169 та здійснено його реєстрацію. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Заступника прокурора Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артонікс", Ялтинської селищної ради про: 1) визнання незаконним рішення Ялтинської селищної ради № 6/13-5 "Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку та продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для обслуговування дитячого оздоровчого табору "Чайка" ТОВ "Артонікс" в селі Юр'ївка на вул. Набережна, 4 "е"; 2) визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 1423955500:03:000:0047) площею 2,47 га, укладеного між відповідачами; 3) визнання недійсною державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Артонікс" на вказану земельну ділянку; 4) зобов'язання реєстраційну службу Першотравневого управління юстиції Донецької області внести відповідні зміни до Державного реєстру прав; 5) зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Артонікс" упродовж 10 днів з дня набрання законної сили рішення суду привести земельну ділянку у первісний стан та повернути Ялтинській селищній раді за актом прийому-передачі. За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Як убачається з матеріалів справи, скасовуючи постанову у справі Верховний Суд України виходив з того, що відповідно до статті 4 Водного кодексу України та частини 1 статті 58 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду, серед іншого, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Згідно з приписами статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги, а саме уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Разом з цим, пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення, викупу, надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.04 № 434 визначено, що у разі відсутності землевпорядної документації та встановлених у натурі, на місцевості, меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон відповідно до Порядку, зважаючи на конкретну ситуацію. Отже, землі, зайняті поверхневими водами: природними водоймами, озерами, водотоками, річками, струмками, штучними водоймами, водосховищами, ставками, каналами та іншими об'єктами, і землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який поширюється окремий порядок надання та використання. Відповідно до положень статті 84 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право на землі водного фонду, визначене статтею 59 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачає можливість передачі юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування земельних ділянок прибережних захисних смуг із земель водного фонду на умовах оренди. При цьому згідно з положеннями статті 83 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття рішення про продаж спірної земельної ділянки) до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом. Враховуючи наведені норми законодавства землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватися у власність юридичним особам, оскільки є землями водного фонду України, а наявність підстав для віднесення земельної ділянки до розташованих у межах прибережної захисної смуги може підтверджуватися не тільки відповідною землевпорядною документацією, а й шляхом урахування нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України. Згідно з частиною 2 статті 43, статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Тобто, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, шляхом подання письмових доказів. Згідно з приписами статті 34 названого Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Статтею 43 цього ж Кодексу унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. Як убачається з матеріалів справи, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з відсутності у матеріалах справи доказів, зокрема проекту землеустрою щодо встановлення розмірів і лінії прибережної захисної смуги, які б підтверджували те, що земельна ділянка знаходиться в межах прибережної смуги та належить до земель водного фонду, між тим такий висновок судів визнається передчасним, оскільки зроблений судами без врахування наведених приписів законодавства та без дослідження і оцінки судом усіх зібраних у справі доказів. Зокрема, судами обох інстанцій не було надано оцінки наявним в матеріалах справи документам, а саме: проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Артонікс" у с. Юр'ївка на вул. Набережній, 4 "е" від 23.05.11, де зазначено, що на частину спірної земельної ділянки площею 0,0622 га діє обмеження (обтяження) код 01.05.03 (класифікатор затверджено наказом Держкомзему України від 29.12.08 № 643) прибережні захисні смуги; висновок начальника відділу Держкомзему у Першотравневому районі, наявного у цьому проекті землеустрою, де зазначено, що відстань від урізу води становить 25 м. Окрім цього, за приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 вказаного Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. При цьому, у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом, окрім зміни ціни в договорі після його виконання. Якщо правочин про внесення змін не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові, - в тому числі про внесення змін до іншого правочину, - за згодою сторін зворотної дії у часі. Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із позовом, прокурор посилався на те, що передачу спірної земельної ділянки у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Артонікс" здійснено неправомірно, оскільки у складі земельної ділянки продано частину узбережжя Азовського моря - пляжу, а відтак, на частину ділянки площею 0,0622 га, яка є прибережною захисною смугою, поширюється відповідне обмеження. Між тим, договором купівлі-продажу земельної ділянки, який є предметом оспорювання у даній справі, Товариству з обмеженою відповідальністю "Артонікс" передано у власність земельну ділянку загальною площею 2,47 га. Отже, повне та всебічне з'ясування судами усіх обставин справи, в тому числі наявності чи відсутності підстав для визнання договору купівлі - продажу недійсним в цілому є суттєвим при вирішенні даної категорії спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства. Проте, постанова і рішення у справі цим вимогам не відповідають, оскільки прийняті при неповному з'ясуванні усіх обставин справи. Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За приписами частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною 1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої і апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду згідно приписів пункту 3 частини першої статті 1119 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції для установлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору. При цьому, враховується те, що пунктом 1 статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" від 12.08.14 №1632-VII передбачено, що через неможливість здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції вирішено змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та забезпечити розгляд, господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції -господарськими судами, що визначаються головою Вищого господарського суду України. Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 02.09.14 №28-р визначено, що розгляд господарських справ, підсудних Господарському суду Донецької області, здійснюється Господарським судом Запорізької області. Відтак, матеріали даної справи скеровуються на новий розгляд до господарського суду Запорізької області. При новому розгляді справи суду необхідно встановити чи є доведеними вимоги прокурора, з яким він звернувся, оцінити, в сукупності, усі допустимі та належні докази у справі, установити всі фактичні обставини справи, що входять до предмета доведення при вирішенні даного спору, врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від з'ясованого установити наявність чи відсутність обставин, з якими законодавство пов'язує законне вирішення даної категорії спору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.14 у справі № 905/6025/13 і рішення Господарського суду Донецької області від 14.10.13 у цій справі скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Запорізької області.

Касаційну скаргу Заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

М.Данилова