Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 907/551/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М.- головуючого Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській областіна постановувід 03.06.2015 Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 907/551/14 господарського суду Закарпатської областіза заявоюУжгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до Державного підприємства "Червона зірка" провизнання банкрутом

в судовому засіданні взяли участь представники:

Міністерства аграрної політики та продовольства України - Круглов В.П., довір.,

Фонду державного майна України - Демиденко О.А, довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 10.06.2014 у справі № 907/551/14 прийнято до розгляду заяву Ужгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - Інспекція) про порушення справи про банкрутство Державного підприємства "Червона Зірка" (далі - ДП "Червона Зірка", Боржник) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін) (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 03.07.2014 порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Червона Зірка", визнані безспірні вимоги Інспекції до Боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном, а розпорядником майна Боржника призначено арбітражного керуючого Нестіну О.В. тощо.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 29.09.2014 припинено повноваження арбітражного керуючого Нестіної О.В., як ліквідатора Боржника, та призначено ліквідатором ДП "Червона Зірка" арбітражного керуючого Дідича М.А.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 24.03.2015 (суддя - Ремецькі О.Ф.) припинено процедуру розпорядження майном, припинено повноваження розпорядника майна - арбітражного керуючого Дідича М.А., ДП "Червона Зірка" визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дідича М.А.

Не погодившись із вказаною постановою суду, Міністерство аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики України) звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову господарського суду Закарпатської області від 24.03.2015 та прийняти нове рішення, яким справу направити на новий розгляд на стадію розпорядження майном боржника.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 (головуючий суддя - Желік М.Б., судді: Костів Т.С., Юрченко Я.О.) апеляційну скаргу задоволено, постанову господарського суду Закарпатської області від 24.03.2015 скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду Закарпатської області на стадію розпорядження майном боржника.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 скасувати, а постанову господарського суду Закарпатської області від 24.03.2015 залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників Фонду державного майна України та Мінагрополітики України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи рішення про визнання ДП "Червона Зірка" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, місцевий суд виходив з того, що доказами, які містяться в матеріалах справи підтверджується неспроможність Боржника виконати свої зобов'язання перед кредиторами у встановлений Законом про банкрутство строк. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що повідомлень про виконання Боржником грошових зобов'язань не поступало, заяв від потенційних інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища ДП "Червона Зірка", а також письмових вимог від комітету кредиторів щодо санації Боржника не надходило. Також судом було вказано про те, що протокол засідання зборів кредиторів ДП "Червона Зірка" від 22.12.2014 відповідає приписам ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та направляючи справу на розгляд до місцевого господарського суду на стадію розпорядження майном Боржника, суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. При цьому, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що розпорядником майна не вжито усіх заходів щодо встановлення наявності основних засобів чи грошових коштів, необхідних для погашення вимог кредиторів, та з урахуванням встановлених даних не встановив факт недостатності вартості майна Боржника для задоволення вимог кредиторів, що є першочерговим при вирішенні даної справи по суті. Разом з цим, апеляційний суд також зауважив, що в матеріалах справи не міститься звіт розпорядника майна - арбітражного керуючого Дідича М.А. та не вбачається здійснення ним аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника, проведення інвентаризації тощо. Окрім того, суд апеляційної інстанції вказав, що здійснивши аналіз фінансово-господарської діяльності ДП "Червона Зірка" як сільськогосподарського підприємства, зокрема, щодо суми виручки від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ним сільськогосподарської продукції, слід встановити наявність чи відсутність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство з врахуванням особливостей, передбачених ст. 86 Закону про банкрутство.

Заперечуючи такі висновки суду апеляційної інстанції, Інспекція зазначила, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд не звернув увагу на той факт, що Боржник з 2012 року не веде господарської діяльності, працівники відсутні. За твердженням заявника касаційної скарги, провести аналіз фінансово-господарської діяльності Боржника не вбачається можливим, оскільки на підприємстві відсутні фінансово-бухгалтерські документи.

На думку Інспекції, продаж частини майна ДП "Червона Зірка" в процедурі розпорядження майном вплине на податкові обов'язки Боржника, а розрахунки з кредиторами призведуть до нарощування боргів, застосування штрафних санкцій та пені.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені без врахування встановлених апеляційним судом обставин справи та з невірним застосуванням норм законодавства.

Так, ч. 2 ст. 27 Закону про банкрутство визначає обов'язок зборів кредиторів до закінчення процедури розпорядження майном боржника прийняти рішення про подання до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до вимог ч. 3 т. 27 Закону про банкрутство у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або припиняється провадження у справі.

Як вбачається зі змісту постанови суду першої інстанції про визнання Боржника банкрутом, висновок суду про неспроможність Боржника відновити свою платоспроможність не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, ґрунтувався на відповідному рішенні зборів кредиторів ДП "Червона Зірка" від 22.12.2014 та відсутності заяв від потенційних інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища Боржника, а також письмових вимог від комітету кредиторів боржника щодо санації державного підприємства.

Проте, при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень ч. 4 якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Згідно ст. 1 Закону про банкрутство, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.

У зв'язку з цим, при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати як актив, так і пасив боржника та співставити дані обох величин.

Частина 3 ст. 22 Закону про банкрутство покладає на розпорядника майна, зокрема, обов'язок здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, виявлення (за наявності) ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, надання господарському суду та комітету кредиторів звіту про свою діяльність, відомостей про фінансове становище боржника, пропозицій щодо можливості відновлення платоспроможності боржника, організації та забезпечення проведення інвентаризації майна боржника та визначення його вартості.

За таких умов, відомості про актив боржника на час визнання боржника банкрутом, наявність ознак його неплатоспроможності мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово-майновий стан боржника, а також у балансі боржника.

Ухвалою суду від 29.09.2014, якою розпорядником майна Боржника призначено арбітражного керуючого Дідича М.А., зобов'язано останнього організувати та провести аналіз фінансового становища сільськогосподарського підприємства з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва та його залежності від природно-кліматичних умов, та можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані сільськогосподарським підприємством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

Колегія суддів зауважує, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, органом управління ДП "Червона Зірка" є Міністерство аграрної політики та продовольства України; видами діяльності підприємства визначено: вирощування культур для виробництва напоїв, розведення великої рогатої худоби молочних порід, інші види перероблення та консервування фруктів і овочів, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Апеляційний господарським судом встановлено відсутність в матеріалах справи звіту розпорядника майна Боржника - арбітражного керуючого Дідича М.А., а також здійснення ним аналізу фінансово-господарської діяльності ДП "Червона Зірка" як сільськогосподарського підприємства. Це ж стосується і аналізу активів та пасивів Боржника, співвідношення їх з кредиторськими вимогами, проведення інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей тощо. В матеріалах справи також не міститься доказів встановлення наявності чи відсутності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

Як обґрунтовано вказав апеляційний суд, висновок про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури даній справі є передчасним, оскільки суд першої інстанції не звернув увагу на те, що розпорядником майна не вжито усіх заходів, визначених, зокрема, ст. 22 Закону про банкрутство.

Зі змісту постанови про визнання боржника банкрутом вбачається, що вказані обставини справи взагалі не досліджувались судом першої інстанції.

Так, зокрема, місцевий суд залишив поза увагою, що розпорядник майна Боржника Дідич М.А. на загальних зборах кредиторів ДП "Червона Зірка" від 16.12.2014 та 22.12.2014 повідомляв про ймовірність відновлення платоспроможності боржника шляхом проведення процедури санації, зокрема, через продаж частини активів, які станом на 30.06.2012 (останній відомий фінансовий звіт) становили 2 424 000,00 грн., в той час як вимоги кредиторів згідно затвердженого реєстру складають 1 262 050,00 грн. При цьому, рішення зборів кредиторів про звернення до суду з клопотанням про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури було прийнято більшістю голосів, а не одноголосно, як зазначив суд першої інстанції. Посилання суду на значний обсяг кредиторської заборгованості як на підставу прийняття зборами кредиторів рішення про звернення з названим клопотанням також суперечить встановленим апеляційним судом обставинам.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вірно звернув увагу на недоліки постанови місцевого суду про визнання ДП "Червона Зірка" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для її скасування і направлення справи на розгляд до господарського суду Закарпатської області на стадію розпорядження майном боржника.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне окремо звернути увагу на те, що як вірно вказав суд апеляційної інстанції, місцевому суду слід обов'язково встановити наявність чи відсутність підстав для застосування при розгляді даної справи норм ст. 86 Закону про банкрутство.

Доводи касаційної скарги Інспекції не зайшли свого підтвердження, ґрунтуються переважно на припущеннях та не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції, тому оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись нормами ст.ст. 41, 43, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 у справі № 907/551/14 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 24.09.2015