Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 927/1558/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргудочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ на постановувід 28.05.2014 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 927/1558/13 господарського суду Чернігівської області

за позовомдочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ дотовариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі", м. Ніжин Чернігівської області простягнення боргу в розмірі 574 962 грн. 87 коп., пені у розмірі 207 854 грн. 15 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 84 156 грн. 96 коп., 3 % річних в розмірі 37 574 грн. 16 коп.

в судовому засіданні взяв участь представник:

ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" Тіток Д.О., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 04.02.2014 року (суддя -С.В. Белов), що прийнято у справі № 927/1558/13, позов дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі-Позивач, Компанія) до товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" (далі-Відповідач, Товариство) про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 574 962 грн. 87 коп. боргу., 207 854 грн. 15 коп. пені, 84 156 грн. 96 коп. інфляційних нарахувань, 73 616 грн. 59 коп. трьох відсотків річних задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 574 962 грн. 87 коп. основного боргу, 84 156 грн. 96 коп. інфляційних нарахувань та 58 181 грн. 03 коп. 3% річних, а в решті позову відмовлено.

Не погодившись частково із вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 04.02.2014 року в частині стягнення з Відповідача 58 181 грн. 03 коп. 3 % річних та 84 156 грн. 96 коп. інфляційних нарахувань та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу у вимогах щодо стягнення заявлених сум інфляційних втрат та 3% річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 року (головуючий суддя - Ільєнок Т.В., судді: Михальська Ю.Б., Кропивна Л.В.) апеляційну скаргу задоволено, рішення господарського суду Чернігівської області від 04.02.2014 року скасовано частково, прийнято нове судове рішення в редакції, відповідно до якої позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 574 962 грн. 87 коп. основного боргу та судовий збір у сумі 11 499 грн. 26 коп.; а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 року в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення 84 156 грн. 96 коп. інфляційних втрат та 58 181 грн. 03 коп. трьох відсотків річних, а рішення господарського суду Чернігівської області від 04.02.2014 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм матеріального права, зокрема ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд вказав, що позовні вимоги складають вимоги щодо заборгованості Товариства перед Компанією за отриманий природний газ за договором купівлі-продажу, а також нараховані на цю заборгованість суми пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних. При цьому щодо основної заборгованості суд вказав, що відповідна сума підтверджується доказами у справі, у вимогах в частині сум пені слід відмовити, так як щодо Відповідача порушувались з певним інтервалом часу справи про банкрутство, а мораторій на задоволення вимог кредиторів забороняє нараховувати пеню на поточну заборгованість (що виникла після порушення справи про банкрутство). Вимоги що стягнення нарахованих сум інфляційних витрат та 3 % річних підлягають задоволенню в тій частині, що були нараховані за період до порушення щодо Відповідача справи про банкрутство за редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 року, оскільки ця редакція вказаного закону містить заборону на нарахування після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів також і інфляційних витрат та 3 % річних.

Частково скасовуючи вказане рішення та відмовляючи Позивачу повністю у вимогах щодо стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, апеляційний суд вказав, що норми ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 року забороняють нарахування вказаних сум.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними висновками апеляційного суду - стосовно відмови Позивачу у вимогах щодо стягнення з Відповідача всієї заявленої суми інфляційних витрат та 3 % річних, оскільки такі висновки були зроблені без врахування встановлених місцевим судом на підставі доказів у справі обставин справи.

Як встановили суди попередніх інстанцій, щодо Товариства справи про банкрутство порушувались двічі:

- у справі № 9/63б ухвалою 21.07.2008 року з одночасним введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, в порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін), заява про порушення справи про банкрутство у якій залишена без розгляду ухвалою від 04.02.2013 року, а тому період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів обмежується вказаними датами - з 21.07.2008 року по 04.02.2013 року;

- ухвалою від 19.02.2013 року, з одночасним введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, у справі № 927/184/13-г в порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011 року), а провадження у якій триває до теперішнього часу.

Слід зазначити, що за нормами Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) законодавцем не було встановлено нормативної заборони на нарахування, в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, стосовно заборгованості боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, відповідно до норм ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Положення ж ч. 3 ст. 19 цього закону, але в редакції Закону України від 22.12.2011 року, встановлюють пряму нормативну заборону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів на застосування індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та трьох процентів річних від простроченої суми тощо.

Враховуючи ж, що Позивачем були заявлені вимоги щодо стягнення вказаних сум, у тому числі за період, який передував винесенню у справі про банкрутство № 927/184/13-г ухвали від 19.02.2013 року та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог Закону про банкрутство в редакції Закону України від 22.12.2011 року, а суд першої інстанцій встановив цей факт та визначив суми застосування Компанією індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та трьох процентів річних до винесення вказаної ухвали, які і були стягнені згідно частково скасованого рішення місцевого суду, колегія суддів дійшла висновку про неправомірне скасування апеляційним судом в цій частині рішення суду першої інстанції.

Поряд з цим, касаційний суд погоджується із висновками судів обох інстанцій щодо підтвердженності та обґрунтованості вимог в частині основної суми заборгованості, а також щодо відмови у стягненні сум, що складають нараховану суму пені, заборона на нарахування якої після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство (у даному випадку Товариства) встановлена двома редакціями згаданого Закону про банкрутство. При посиланні ж судів на постанови Верховного Суду України від 18.12.2012 року у справі № 5/34-09 та від 01.10.2013 року у справі № 3-27гс13 також слід погодитись із правомірним застосуванням судами попередніх інстанцій при цьому норм ст.ст. 82, 11116 ГПК України.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене, касаційний суд вважає за необхідне скасувати, як незаконну, постанову апеляційного суду щодо повної відмови Позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення з Відповідача нарахованих сум трьох процентів річних та інфляційних витрат, в іншій же частині вказану постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду - у повному обсязі, - слід залишити без змін.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін), ст.ст. 1, 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011 року), ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 82, 1115, 1116, 1117, 1119 - 11111, 11113, 11116, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 р. у справі № 927/1558/13 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення нарахованих сум трьох процентів річних та інфляційних витрат.

3. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 р. у справі № 927/1558/13 залишити без змін.

4. Рішення господарського суду Чернігівської області від 04.02.2014 р. у справі № 927/1558/13 залишити в силі.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

В.Я. Погребняк

Постанова виготовлена та підписана 23.07.2014 року.