Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 922/403/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Малетича М.М.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2014

у справі №922/403/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4"

про стягнення 78420,27 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Любич В.О. - за довіреністю;

від відповідача: Соколенко О.В. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.04.2014 у справі №922/403/14 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "ФКМ-4" на користь ТОВ "Стальконструкція" 69080,0 грн. основного боргу, пені в сумі 9079,09 грн., 3% річних в сумі 261,18 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2014 в частині стягнення 18421,96 основного боргу, 8249,13 грн. пені, 69,65 грн. - 3% річних та 621,18 грн. витрат по сплаті судового збору скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 01.04.2014, яким позовні вимоги задоволено, залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.04.2011 року між ТОВ "Стальконструкція" та ТОВ "ФКМ-4" укладено договір підряду на капітальне будівництво №05-11/Г.

Згідно п.2.1. договору, сторонами передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України генпідрядник зобов'язується виконати роботи з поновлення фасаду академії ім. Говорова, а замовник зобов'язується надати генпідрядникові будівельний майданчик , передати необхідну документацію та прийняти виконані належним чином роботи на об'єкті й оплатити їх.

Відповідно до п.3.1., п.3.3. договору ціна договору визначена на підставі Протоколу договірної ціни (Додаток№1 до договору) і становить 368439,10грн.з урахуванням ПДВ, що становить 61 406,52грн. Остаточний розрахунок з генпідрядником здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок генпідрядника залишку грошових коштів від ціни договору після підписання сторонами акту виконаних робіт (форма КБ-2в) і Довідки про вартість виконаних робіт(КБ-3).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Стальконструкція" вказувало на те, що роботи ним були виконані в повному обсязі, що підтверджується підписаними сторонами актами прийняття виконаних робіт, проте відповідачем свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт здійснені частково, в зв'язку з чим неоплаченими залишились роботи на суму 69080,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем робіт на загальну суму 368439,10 грн. за травень та вересень 2011р., проте відповідачем в порушення умов договору оплата виконаних робіт в повному обсязі та у визначені умовами договору строки здійснена не була, визнав позовні вимоги правомірними та обґрунтованими.

Скасовуючи частково рушення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вказав на те, що місцевим господарським судом помилково вказано, що позивачем було виконано робіт на загальну суму 368439,10 грн., оскільки з актів приймання -передачі виконаних робіт та з довідок про вартість виконаних робіт, які відповідно до умов договору є підставою для здійснення розрахунків між сторонами вбачається, що роботи виконані на суму 350017,14 грн., а отже суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 50658,04, а також в зв'язку з простроченням виконання своїх зобов'язань суд застосував до відповідача штрафні санкції, передбачені умовами договору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Як було зазначено вище, відповідно до п. 3.3. Договору остаточний розрахунок з генпідрядником здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок генпідрядника залишку грошових коштів від ціни договору після підписання сторонами акту виконаних робіт (форма КБ-2в) і Довідки про вартість виконаних робіт(КБ-3).

Так, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до наявних у справі актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт в графі "всього за актом" зазначена сума 368439,10 грн., тоді як в графі "всього до сплати з ПДВ" сума виконаних робіт становить 350017,14 грн. (так само вартість робіт визначена у довідках про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

Пояснення позивача щодо технічної помилки та визначення в графі "всього до сплати з ПДВ" суму у розмірі 350017,14 грн. судом апеляційної інстанції правомірно не взято до уваги, оскільки відповідно до вимог чинного процесуального законодавства доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи, що у підписаних сторонами актах виконаних робіт, а також у довідках про вартість виконаних робіт міститься сума 350017,14 грн., колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції про те, що саме вказана сума має бути підставою для розрахунку між сторонами за виконані роботи є правомірним та таким що відповідає наявним в матеріалах справи документам.

Крім того, враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено порушення відповідачем строку виконання зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій передбачених умовами укладеного між сторонами договору.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції правомірно визнав безпідставним стягнення з відповідача пені у розмірі 2% від суми простроченого платежу, оскільки таке стягнення суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з яким розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за яким сплачується пеня.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції встановивши факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт в розмірі 50658,04 грн. за період з 27.12.2013 р. по 10.02.2014 р., перевіривши розмір пені та 3% річних та задовольнивши їх у розмірі 829,96 грн., 191,53 грн. відповідно, дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 18421,96 грн. основного боргу, 8249,13 грн. пені, 69,65 грн. -3% річних та відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 у справі №922/403/14 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

М.М. Малетич