Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 5024/1184/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Іванової Л.Б.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2014у справі№ 5024/1184/2012 господарського суду Херсонської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Квіти Херсона"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4простягнення 1 558 654,61 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно

в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Боровський М.Є., - відповідача повідомлений, але не з'явився, - третьої особи повідомлений, але не з'явився,Розпорядженням секретаря першої судової палати від 22.07.2014 №02-05/302 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л (доповідач), Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.10.2012 у справі №5024/1184/2012 (суддя Соловйова К.В.) задоволений позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (надалі позивач/скаржник/банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіти Херсона" (надалі відповідач/товариство), третя особа у справі: ОСОБА_4; за рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 1 311 614,44 грн. заборгованості за кредитом, 231 595,26 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 15 444,91 грн. пені, а всього 1 558 654 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 61 коп., звернувши стягнення цієї суми на предмет іпотеки за іпотечним договором № 02-23-12.2-119-1205 від 06.07.2007 (із змінами до цього договору), а саме: на об'єкт незавершеного будівництва, недобудований магазин площею забудови 205,00 кв.м. ЛІТ "А", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом надання позивачу права продажу предмета іпотеки з укладенням від свого імені договору купівлі - продажу з будь-якою особою покупцем, в порядку ст.38 Закону України "Про іпотеку"; встановлено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі - 1 925 300,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 (судді: Туренко В.Б., Проліщук Л.В., Таран С.В.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано, та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

23.07.2014 до початку судового засідання від третьої особи у справі надійшла телеграма (клопотання) про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів порадившись, прийшла до висновку про відхилення розгляду вказаного клопотання, оскільки, по-перше, ухвалою касаційного суду від 10.07.2014 учасники судового процесу повідомлялися про те, що нез'явлення їх представників у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, по-друге, відповідно до приписів ст. 69 ГПК України, суд касаційної інстанції обмежений у строках розгляду касаційних скарг.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 558 654,61 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №2-23-12.2-119-1205 (надалі - іпотечний договір), укладеним між позивачем та відповідачем, а саме: об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (предмет іпотеки).

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на порушення відповідачем умов виконання договору невідновлювальної кредитної лінії №12.2.-119 від 06.07.2007 (надалі - кредитний договір), що надає право позивачу на задоволення його майнових вимог до відповідача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №2-23-12.2-119-1205.

Розглядаючи даний спір, місцевий господарський суд, виходив з того, що відповідачем порушено виконання кредитного договору; даний факт визнається позивачем, про що зазначено у відзиві на позовну заяву. Заборгованість позивача становить 1 311 614,44 грн. - по кредиту, 231 595,26 грн. - зі сплати процентів. В забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитними договором, між сторонами був укладений іпотечний договір; предметом вказаного іпотечного договору визначено наступне нерухоме майно: об'єкт незавершеного будівництва, недобудований магазин (готовність 80%), площею 205,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Статтею 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві за наявності підстав для звернення стягнення на заставлене майно та за наявності відповідного застереження про продаж в договорі.

Пунктом 4.7.1. договору іпотеки сторони узгодили положення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від імені банку (іпотекодержателя) будь-якій особі на підставі договору купівлі - продажу.

Виходячи з наведеного, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду вказане рішення скасовано, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, та вбачається з матеріалів справи, 06.07.2007 між Акціонерним - комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є позивач та відповідачем, укладено договір невідновлювальної кредитної лінії №12.2.-119 (далі - кредитний договір), згідно з п.п. 1.1.,1.3. якого позивач зобов'язався надавати відповідачу грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання, визначених цим договором з метою поповнення оборотних коштів та для здійснення інших поточних витрат.

До вказаного договору неодноразово вносилися зміни, як в частині строку повернення кредитних коштів, збільшення процентної ставки, збільшення максимального ліміту заборгованості позичальника (відповідача), тощо.

Стаття 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися серед іншого заставою, а також іншими видами забезпечення, які встановлені договором або законом.

Згідно з ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 7 вказаного Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

06.07.2007 між позивачем та відповідачем був укладений іпотечний договір №02-23-12.2-119-1205, відповідно до якого, з метою забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, останній передав в іпотеку об'єкт незавершеного будівництва, недобудований магазин (готовність 80%), площею 205 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 200 кв.м., та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві колективної власності на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного з Херсонською міською радою; узгоджена вартість предмету іпотеки - 4 000 000,00 грн.

Отже, виконання відповідачем своїх зобов'язань було забезпечено сторонами шляхом укладення іпотечного договору, відповідно до якого іпотекодавець (відповідач) передав іпотекодержателю (позивачу) майно, за рахунок якого останній міг задовольнити свої вимоги до відповідача за кредитним договором.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 13.11.2013 у справі №22-ц/791/2984/2013 за позовом ОСОБА_4 до ТОВ "Квіти Херсона" та ПАТ Укрсоцбанк", зокрема, визнано недійсним договір іпотеки №02-23-12.2-119-1205 від 06.07.2007; скасовано державну реєстрацію вказаного договору іпотеки та виключено запис з Державного реєстру іпотек за вказаними договором іпотеки про обтяження нерухомого майна - об'єкта незавершеного будівництва магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вказане судове рішення набрало законної сили (ухвала Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.12.2013, постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.07.2014).

Відповідно до ч. ч. ст. 35 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови) рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до приписів ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

Отже, виходячи із наведеного, є вірним висновок суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги банку про задоволення своїх грошових вимог до відповідача за рахунок майна, переданого відповідачем позивачу в іпотеку за іпотечним договором №02-23-12.2-119-1205, який визнаний судом недійсним, не можуть бути задоволені, оскільки, в силу вищенаведених норм, іпотека за вказаним договором припинилася, а сам договір не створює жодних правових наслідків для його сторін.

Доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків суду апеляційної інстанції, а тому, не є підставами для скасування оскаржуваної постанови.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судом апеляційної інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а відтак, правових підстав для скасування винесеної ним постанови немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 у справі №5024/1184/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді Т.Л. Барицька

Л.Б. Іванова