Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року Справа № 906/1484/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Фролової Г.М. (доповідача)суддівЯценко О.В., Ходаківської І.П.за участю представників:позивачаПашковський А.А., дов. від 08.04.16відповідачаСухих К.І., дов. від 01.02.16розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.04.16у справі№906/1484/15 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання"доДержавного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія"простягнення 592 800,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення 574 800 грн. вартості виготовленого товару, та стягнення 18 000,00 грн. вартості перевезення не прийнятого відповідачем товару, а також зобов'язання відповідача прийняти виготовлений згідно Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів НПАОП 0.00-1.01-07 та Технічних умов кранів мостових електричних одно балочних опорних ТУ У 29.2-21674530-008:2005 кран мостовий електричний опорний одно балочний 10 тон по якості - у відповідності з документами, що підтверджують якість товару та відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року №П-7, із змінами та доповненнями; та по кількості - у відповідності з товаро-супровідними документами та відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П-6, із змінами та доповненнями, відповідно до умов договору №ВТ 290-09/03 від 10.04.2015 року, тобто на умовах СРТ (згідно правил Інкотермс-2000), за адресою: Житомирська область, Володарсько-Волинського району смт. Нова Борова, вулиця Заводська, 1 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.02.2016). Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №ВТ 290-09/03 від 10.04.2015 та обґрунтовано, зокрема, приписами статей 685, 690 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.16 у справі №906/1484/15 (суддя Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.16 (судді: Черногуз М.Г. - головуючий, Рудченко С.Г., Агрикова О.В.) позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" 574800 грн. вартості товару, 18000 грн. збитків та 11496 грн. судового збору. Зобов'язано Державне підприємство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" прийняти виготовлений згідно Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів НПАОП 0.00-1.01-07 та Технічних умов кранів мостових електричних одно балочних опорних ТУ У 29.2-21674530-008:2005 кран мостовий електричний опорний одно балочний 10 тон по якості - у відповідності з документами, що підтверджують якість товару та відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року №П-7, із змінами та доповненнями; та по кількості - у відповідності з товаро-супровідними документами та відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П-6, із змінами та доповненнями, відповідно до умов договору №ВТ 290-09/03 від 10.04.2015 року, тобто на умовах СРТ (згідно правил Інкотермс-2000), за адресою: Житомирська область, Володарсько-Волинського району смт. Нова Борова, вулиця Заводська, 1. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання з отримання поставленого товару за договором №ВТ 290-09/03 від 10.04.2015 та його оплати підтверджено матеріалами справи, що, з огляду на приписи статей 22, 525, 526, 598, 611, 629, 631, 690 Цивільного кодексу України, статті 225 Господарського кодексу України, є підставою для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Державне підприємство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 664, 712, 1166 Цивільного кодексу України, статей 193, 267 Господарського кодексу України. Заявник, зокрема, зазначає, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджені матеріали справи та умови укладеного між сторонами договору, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів №214 від 18.03.2015 року між ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" (продавець) та Державним підприємством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (покупець) 10.04.2015 було укладено договір про закупівлю крану мостового електричного опорного одно балочного 10т. № ВТ 290-09/3, за умовами якого продавець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених даним договором передати у власність покупця устаткування підіймальне та вантажне та частини до нього (крани мостові на стаціонарних опорах) (код 28.22.1 згідно ДК 016:2010 (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такий товар. Згідно з пунктом 1.2. договору номенклатура, асортимент, ціна за одиницю та кількість якого зазначені в специфікації, яка після її підписання є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1). Загальна сума договору становить 574 800,00 грн. (пункт 2.1. договору). Пунктом 4.1. договору передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцю у повному обсязі протягом 20 календарних днів з моменту підписання сторонами специфікації. Продавець має право на дострокову поставку товару за погодженням з покупцем. Товар поставляється автомобільним транспортом покупцю на умовах СРТ (згідно правил Інкотермс-2000), за адресою: Житомирська область, Володарсько-Волинського району смт. Нова Борова, вулиця Заводська, 1 (пункт 4.2. договору). Згідно з пунктом 4.3. договору приймання товару здійснюється покупцем: - по якості - у відповідності з документами, що підтверджують якість товару та відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року №П-7, із змінами та доповненнями; та по кількості - у відповідності з товаро-супровідними документами та відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П-6, із змінами та доповненнями. Відповідно до пункту 5.2. договору обов'язками покупця є, зокрема, прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або право відмови від договору; оплатити продавцю вартість отриманого товару. Відповідно до Специфікації (додаток №1 до Договору) сторони погодили номенклатуру, асортимент, ціну за одиницю та кількість товару. Дана специфікація підписана уповноваженими представниками обох сторін та скріплена печатками.

Судами установлено, що 05.05.2015 позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням №185 про готовність до відвантаження крану мостового опорного одно балочного 10т., який виготовлений згідно Договору №ВТ 290-09/03 від 10.04.2015; зазначений лист був отриманий відповідачем 12.05.2015, однак залишений останнім без відповіді.

13.05.2015 позивач направив на адресу відповідача телеграму про те, що товар, який виготовлений згідно договору №ВТ 290-09/03 від 10.04.2015 буде поставлено 14.05.2015 за адресою: Житомирська область, Володарсько-Волинського району смт. Нова Борова, вулиця Заводська, 1, та просив забезпечити прийняття товару.

Також установлено, що 14.05.2015 позивач здійснив поставку товару, який виготовлений згідно договору №ВТ 290-09/03 від 10.04.2015 за адресою: Житомирська область, Володарсько-Волинського району смт. Нова Борова, вулиця Заводська, 1, проте товар прийнято не було. Факт поставки товару, як зазначено судами, підтверджується Товарно-транспортною накладною №13/05 від 13.05.2015, експертним висновком №В-1182 від 15.05.2015 Житомирської торгово-промислової палати про перевірку комплектності крану та висновком про проведену перевірку ДІМ Новоборівського ВМ Володарсько-Волинського РВ УМВС України в Житомирській області від 29.05.2015 за матеріалами №1215 від 14.05.2015.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" про стягнення з Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" 547 800 грн. вартості виготовленого товару, стягнення 18 000,00 грн. вартості перевезення не прийнятого відповідачем товару, а також зобов'язання відповідача прийняти виготовлений товар.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу).

За приписами частини 1 статті 530 цього Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 689 цього Кодексу покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 690 Кодексу, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Дослідивши матеріали справи, господарські суди попередніх інстанцій установили, що позивач належним чином та відповідно до умов договору №ВТ 290-09/03 від 10.04.2015 виконав свої зобов'язання з поставки товару відповідачу, однак відповідач свої зобов'язання з прийняття та оплати товару не виконує, без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару.

Ураховано судами і те, що відповідачем не доведено наявність обставин, за яких покупець має право вимагати заміни товару або право відмови від договору.

Крім того, відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами статті 623 Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Аналогічні приписи містить стаття 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 цього Кодексу унормовано, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи встановлений факт порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо прийняття товару, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що 18000,00 грн. на перевезення не прийнятого товару в зворотному напрямку на територію позивача є збитками, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, тобто відповідачем.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Кодексу).

За приписами статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на встановлені обставини, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Заперечення відповідача, зокрема і щодо неотримання листів та телеграми, були розглянуті та обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій. Інші доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вказаних висновків не спростовують.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судові інстанції дійшли висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.16 у справі №906/1484/15 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Г.Фролова

Судді О.Яценко

І.Ходаківська