Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року Справа № 916/377/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2015 року

та на рішення господарського суду Одеської області від 25 лютого 2015 року

у справі № 916/377/15-г

господарського суду Одеської області

за позовом Дочірнього підприємства "ГСІ-Укрнафтогазбуд" Відкритого акціонерного товариства "Глобалбуд-Інжинірінг"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"

в особі філії "Одеське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"

про стягнення 17 000 000,00 грн.

за участю представників

позивача не з'явився

відповідача Косик С.І., Кокош Р.Г.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Дочірнє підприємство "ГСІ-Укрнафтогазбуд" Відкритого акціонерного товариства "Глобалбуд-Інжинірінг" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси-Кредит" заборгованості у сумі 17000000, 00 грн. 73 080,00 грн. судового збору та 17 052,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25 лютого 2015 року (суддя Лічман Л.В.) залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2015 року (судді Лисенко В.А., Ліпчанська Н.В., Ярош А.І.) позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" на користь ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд" ВАТ „Глобалбуд-Інжинірінг" 167000,00 грн. основного боргу та 73080,00 грн. судового збору. В решті позову провадження у справі припинено. У задоволенні клопотання ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд" ВАТ „Глобалбуд-Інжинірінг" про покладення на ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" судових витрат на послуги адвоката у сумі 17 052,00 грн. відмовлено.

Не погоджуючись вищезазначеними рішенням та постановою Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 25 лютого 2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 січня 2014 року між ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд" (Клієнт) та ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" (Банк) укладено договір банківського вкладу „Класичний" № 11 (Договір), відповідно до умов якого Клієнт надає Банку суму грошових коштів (вклад) у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а Банк виплачує Клієнту таку суму та відсотки, нараховані на неї (п.1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Договору, вклад складається з вкладних траншів, що розміщені Клієнтом згідно з умовами Договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана Клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим Договором та додатками, укладеними в рамках Договору і які є його невід'ємною частиною.

Згідно пункту 1.4, Договір діє до 31 грудня 2014 року.

За умовами пункту 3.1. Договору, при закінченні строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється Банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Клієнта, який зазначений в розділі 7 Договору. Повернення вкладного траншу може бути здійснено також на інший поточний рахунок Клієнта, які зазначені в листі Клієнта про повернення коштів

При настанні терміну, визначеного в п.1.4 Договору, строк дії Договору може бути продовжений за згодою сторін шляхом укладання відповідного договору (п.3.2 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.6.2 Договору).

В п.п.1,2 додатку від 21 лютого 2014 року № 11-1/1 до Договору сторони погодили розміщення вкладу в розмірі 20000000,00 грн. до 21 лютого 2014 року.

Платіжним дорученням від 20 січня 2014 року № 151 Клієнт перерахував вклад на рахунок Банку, зазначений в п.1 додатку № 11-1/1.

Після закінчення строку, погодженого в додатку від 21 лютого 2014 року № 11-1/1 до Договору, Банк відповідно до умов п.3.1 Договору повернув Клієнту частину вкладу в розмірі 10 000 000,00 грн.

Залишок вкладу на підставі додатку від 21 лютого 2014 року № 11-1/1 до Договору розміщено на термін до 24 березня 2014 року.

Крім того, шляхом оформлення додатків від 24 березня 2014 року № 11-1/2, від 28 квітня 2014 року № 11-1/3, від 30 травня 2014 року № 11-1/4, від 01 липня 2014 року № 11-1/5, від 04 серпня 2014 року № 11-1/6, від 05 вересня 2014 року № 11-1/7, від 06 жовтня 2014 року № 11-1/8, від 07 листопада 2014 року № 11-1/9, від 08 грудня 2014 року № 11-1/10 до Договору сторонами погоджено розміщення вкладу у розмірі 10000000,00 грн. до 26 грудня 2014 року.

При цьому в додатках від 31 жовтня 2014 року № 11-2 та від 01 грудня 2014 року № 11-2/1 до Договору узгоджено розміщення на строк до 26 грудня 2014 року додаткового вкладу в розмірі 7000000,00 грн., який перераховано Банку, що підтверджується платіжним дорученням від 31 жовтня 2014 року № 117.

25 грудня 2014 року та 05 січня 2015 року Клієнт листами № 311 та № 1 повідомив Банк про необхідність повернення вкладу у зв'язку із закінченням дії Договору, залишення яких без задоволення спричинило звернення до господарського суду з позовною заявою в рамках провадження у даній справі. Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено у ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму(вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Крім того, договір банківського вкладу, у відповідності до ст.1060 ЦК України, укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу за спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу є нікчемною.

Відповідно до ч.3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку.

У відповідності до ст. 1066 ЦК України, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Також у відповідності до ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) визначено як кошти в готівковій або у безготівковій формі, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах, повернення, які встановлені договором.

Не повернення вкладу ДП "ГСІ-Укрнафтогазбуд" Відкритого акціонерного товариства "Глобалбуд-Інжинірінг" є порушенням його права користуватися власними грошовими коштами.

Зокрема, п.п. 4 п. 1.8. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, передбачено, що вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

З цього положення випливає, що за договором банківського вкладу клієнт передає належні йому гроші банку в управління. Право власності на гроші до банку не переходить, а залишається у клієнта. Отже, вимога позивача про повернення банком вкладу за своєю суттю є розпорядженням клієнтом власними грошовими коштами.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що на вимогу вкладника відповідач був зобов'язаний на виконання п. 3.1 Договору банківського вкладу повернути вклад.

Отже, враховуючи те, що під час вирішення спору у суді першої інстанції Банк перерахував Клієнту 30 000,00 грн. вкладу, позовну вимогу щодо стягнення основного боргу правомірно задоволено у сумі 16 970 000,00 грн. Внаслідок чого, в решті позов правомірно припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Доводи касаційної скарги відносно порушення судом вимог п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 листопада 2011 року № 18 колегією суддів не приймається до уваги, оскільки відповідно до пункту 1.3 Положення про філію "Одеське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси-Кредит" відповідальність за зобов'язанням Філії несе АТ "Банк "Фінанси та Кредит". (а.с. 90)

Крім того, 18 вересня 2014 року Головою Правління Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" видано доручення на ім'я керуючого Філією "Одеське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", яким він уповноважений представляти інтереси Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в усіх державних органах влади і управління, а також підприємствах, установах. В силу ст. 6 Конституції України, суди, в тому числі, господарські, є одними із органів державної влади, а саме, органами судової влади. Тому в даному випадку інтереси відповідача представляє філія і підсудність справи правомірно визначена апеляційним судом саме за місцем знаходження такої філії. Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, оскільки вона ухвалена за повного з'ясування всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2015 року зі справи № 916/377/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков