Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року Справа № 910/15570/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Карабаня В.Я., суддів: Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

за участю представника прокуратури - Сіромашенко Р.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.03.2014у справі № 910/15570/13 за позовомгосподарського суду міста Києва суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2доСевастопольської міської радитреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1.комунальне підприємство "Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської міської ради; 2. суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 за участюпрокуратури міста Києвапровизнання права власності

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2013 (суддя Чинчин О.В.) у позові суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 13.03.2014 (колегія у складі суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В.) рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 скасовано, позовні вимоги задоволено повністю Визнано за суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 право власності на 1/3 частки в спільному нерухомому майні: кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 449,1 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду України від 13.03.2014, заступник прокурора міста Києва звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі постанову та рішення як такі, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.05.2014 зобов'язано заступника прокурора міста Києва надати докази надіслання копії касаційної скарги сторонам та третім особам, які знаходяться на тимчасово окупованій території України - Автономній Республіці Крим та місті Севастополі. Заступник прокурора міста Києва під час подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду України від 13.03.2014 та після винесення ухвали Вищим господарським судом України від 16.06.2014 про відкладення розгляду справи на 23.06.2014, надав довідки Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" Київська міська дирекція, південний поштамт, щодо неможливості надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України (від 08.04.2014, від 19.06.2014). Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства звязку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноважної особи) такого підприємства. Також згідно клопотання Вищому господарському суду України від 04.06.2014 представника суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 останньому було відомо про розгляд Вищим господарським судом України касаційної скарги заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду України від 13.03.2014 та призначення її до розгляду на 16.06.2014, у цьому клопотанні він просив відкласти розгляд справи на іншу дату.

Дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2013 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Севастопольської міської ради про визнання права власності на 1/3 частки в спільному нерухомому майні: кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 449,1 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування позову суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 вказав про те, що ним на земельній ділянці, яку надано позивачу для розміщення торгового об'єкту на пляжі "Омега" згідно укладеного 12.03.1998 між ним та державним комунальним підприємством "Севастопольський комбінат благоустрою" договору про спільну діяльність № 6, було збудовано об'єкт нерухомого майна - кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1", який був прийнятий до експлуатації, згідно з актом державної технічної комісії про прийом закінченого будівництва об'єкту до експлуатації від 15.06.1998 року, затвердженим наказом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 16.06.1998. Враховуючи те, що кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1" був побудований на виконання умов договору про спільну діяльність № 6 від 12.03.1998, в тому числі й за участю позивача,

останній як власник частки в спільному нерухомому майні просив визнати за ним право власності на вказану частку в судовому порядку.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що, як вбачається з матеріалів справи, на час укладення договору про спільну діяльність № 6 від 12.03.1998 право розпоряджатися землями в межах міста мала лише міська рада. Позивачем не додано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що йому було надано відповідне рішення уповноваженого органу про відведення земельної ділянки, на якій було побудовано спірний об'єкт нерухомості. До того ж рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.07.2012 у справі № 5020-5/619-9/373-12/251, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2013, встановлено, що спірний об'єкт кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 449,1 кв.м, розташований за адресою АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, оскільки земельна ділянка, на якій розташований об'єкт нерухомості, на час його введення в експлуатацію у встановленому законом порядку, зокрема, суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 у власність або користування не відводилась.

Вказаний висновок відповідає матеріалам справи та чинному законодавству України.

Апеляційний господарський суд не спростував законних і обґрунтованих висновків місцевого господарського суду та помилково скасував законне і обґрунтоване рішення, тому прийнята ним постанова від 13.03.2014 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду України від 13.03.2014 скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2013 у справі № 910/15570/13 залишити в силі.

Головуючий В.Карабань

судді: Г.Жаботина

Л.Ковтонюк