Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року Справа № 5011-34/10882-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О. Кролевець О.А. (доповідач у справі) Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банку "ТРАСТ"на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 р. у справі № 5011-34/10882-2012 господарського суду міста Києваза первісним позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства Банку "ТРАСТ"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікателл"простягнення 466 175,71 грн.за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства Банку "ТРАСТ"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4провизнання договору оренди недійсним та стягнення 1 037 049,94 грн.за участю представників:

ФОП ОСОБА_4: ОСОБА_5

ПАТ Банку "ТРАСТ": не з'явився

ТОВ "Нікателл": не з'явився

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі - "ФОП ОСОБА_4") звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Банку "ТРАСТ" (надалі - "ПАТ Банк "ТРАСТ") про стягнення неустойки за період з 20.08.2011 р. по 19.04.2012 р. в сумі 390 890,01 грн., нарахованої у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань за укладеним між сторонами договором оренди щодо своєчасного звільнення орендованого приміщення. Крім того, позивач просила стягнути з відповідача заборгованість за спожиті комунальні послуги за період з серпня 2009 року до 20.04.2012 р. в сумі 56 271,87 грн. (в редакції заяви про збільшення позовних вимог), а також 27 320,40 грн. збитків, завданих погіршенням стану орендованого майна. Позовні вимоги мотивовані нормами ст. ст. 785, 779 ЦК України.

В свою чергу, ПАТ Банк "ТРАСТ" звернулось з зустрічним позовом до ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень від 21.04.2008 р. у зв'язку з тим, що 12.03.2010 р. банк повністю звільнив приміщення, а 01.07.2010 р. ФОП ОСОБА_4 за договором оренди передала нежитлові приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 84,9 кв.м. ТОВ "Нікателл". Також ПАТ Банк "ТРАСТ" просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_4 932 164,58 грн. безпідставно набутих коштів, які були отримані нею за період, у який ПАТ Банк "ТРАСТ" не користувалось спірним приміщенням, на підставі рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011 р. у справі № 16/278-52/139 та рішення господарського суду Запорізької області від 21.09.2011 р. у справі № 32/5009/4669/11. Крім того, ПАТ Банк "ТРАСТ" просило стягнути з ФОП ОСОБА_4 104 885,36 грн. прямих збитків, завданих йому у зв'язку із сплатою ним державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та виконавчого збору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2013 р. (судді Сташків Р.Б., Паламар П.І., Літвінова М.Є.) провадження у справі в частині вимог ФОП ОСОБА_4 про стягнення з ПАТ Банку "ТРАСТ" комунальних та експлуатаційних витрат за період з серпня 2009 року по лютий 2011 року припинено; первісний позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ Банку "ТРАСТ" на користь ФОП ОСОБА_4 390 890,01 грн. неустойки, 26 679,79 грн. компенсації комунальних та експлуатаційних витрат, 8 351,39 грн. судового збору; в решті первісного позову відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване виникненням між сторонами правовідносин оренди, доведеністю факту користування ПАТ Банком "ТРАСТ" орендованим приміщенням після закінчення строку дії договору оренди, що зумовлює застосування до спірних правовідносин ст. 785 ЦК України, на підставі якої з ПАТ Банку "ТРАСТ" на користь ФОП ОСОБА_4 підлягає стягненню неустойка в розмірі 390 890,01 грн. за період з 20.08.2011 р. по 20.04.2012 р. Суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з ПАТ Банку "ТРАСТ" компенсації вартості спожитої електроенергії, опалення та інших комунальних послуг і експлуатаційних витрат лише за період з березня 2011 року до 20.04.2012 р. у розмірі 26 679,79 грн. Припиняючи провадження в частині позовних вимоги про стягнення з ПАТ Банку "ТРАСТ" комунальних та експлуатаційних витрат за період з серпня 2009 року по лютий 2011 року з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, місцевий господарський суд виходив з наявності рішення господарського суду про той же предмет та з тих же підстав. Що стосується позовної вимоги про стягнення з ПАТ Банку "ТРАСТ" 27 320,40 грн. збитків, завданих погіршенням стану орендованого майна, суд вказав, що позивачем не доведено факт завдання йому збитків відповідачем, що є підставою для відмови в позові в цій частині.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд зазначив, що вони є необґрунтованими з огляду на недоведеність факту передачі спірних приміщень в оренду третій особі за договором від 01.07.2010 р.; також суд зазначив, що оскаржуваний договір оренди було схвалено сторонами шляхом прийняття його до виконання. Позиція суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про стягнення з ФОП ОСОБА_4 1 037 049,94 грн. мотивована тим, що дані кошти були отримані ФОП ОСОБА_4 на виконання рішень судів, які набрали законної сили та виконані в передбаченому чинним законодавством України порядку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 р. (судді Смірнова Л.Г., Корсакова Г.В., Кропивна Л.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПАТ Банк "ТРАСТ" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, вимоги якої обґрунтовані неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням процесуального права.

До Вищого господарського суду України 23.06.2014 р. від ПАТ Банку "ТРАСТ" надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги.

Враховуючи, що ухвалою Вищого господарського суду України від 16.06.2014 р. явка представників учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а також з урахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. ст. 1117, 1118 ГПК України, колегія суддів відмовляє у задоволенні даного клопотання і вважає за можливе розглянути касаційну скаргу відповідно до ст. 1115 ГПК України.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак ПАТ Банк "ТРАСТ" та ТОВ "Нікателл" не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника ФОП ОСОБА_4, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.04.2008 р. між ФОП ОСОБА_4 як орендодавцем та Відкритим акціонерним товариством Банк "РНС" як орендарем було укладено договір оренди нежитлових приміщень (надалі - "Договір"), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв на умовах оренди в строкове платне користування нежитлові приміщення АДРЕСА_1.

За актом приймання-передачі орендованого приміщення від 28.04.2008 р., підписаним та скріпленим печатками сторін, приміщення були передані орендарю.

При укладенні Договору сторони дійшли згоди (п. 3.1), що строк оренди складає 35 місяців з дати приймання об'єкта оренди за актом приймання-передачі.

З огляду на дане та встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2011 р. у справі № 16/278-52/139, яке набрало законної сили, факти суди дійшли вірного висновку, що строк оренди вказаного приміщення закінчився 28.03.2011 р.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ Банк "ТРАСТ" в порушення свої зобов'язань 28.03.2011 р. орендоване приміщення ФОП ОСОБА_4 не повернув. Факт користування ПАТ Банком "ТРАСТ" вказаним приміщенням встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 21.09.2011 р. у справі № 32/5009/4669/11, яким позов ФОП ОСОБА_4 до ПАТ Банку "Траст" про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення ПАТ Банку "Траст" з нежилих приміщень АДРЕСА_1 та стягнення 217 570,36 грн. неустойки задоволено. Дане рішення набрало законної сили та було примусово виконано 20.04.2012 р., про що складено акт про виселення та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Підставою для звернення ФОП ОСОБА_4 з позовом до суду стало користування ПАТ Банком "Траст" без будь-яких правових підстав орендованим приміщенням з моменту закінчення строку дії Договору оренди (29.03.2011 р.) до моменту фактичного виселення ПАТ Банку "Траст" з орендованого приміщення (20.04.2012 р.).

З огляду на те, що рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2011 р. у справі № 16/278-52/139 з ПАТ Банку "Траст" стягнуто неустойку по 05.04.2011 р. включно, а рішенням господарського суду Запорізької області від 21.09.2011 р. у справі № 32/5009/4669/11 - за період з 06.04.2011 р. по 19.08.2011 р., то суди, врахувавши положення п.п. 5.1 - 5.4, п.п. 5.6 - 5.10 Договору, додаткових угод від 17.10.2008 р. та від 31.12.2008 р., дійшли вірного висновку про обґрунтованість вимоги ФОП ОСОБА_4 про стягнення з ПАТ Банку "Траст" неустойки за період з 20.08.2011 р. до 20.04.2012 р. в сумі 390 890,01 грн.

При цьому місцевий та апеляційний господарські суди підставно врахували, що норми ч. 6 ст. 232 ГК України застосуванню до спірних правовідносин не підлягають, оскільки законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди, а тому зменшення строку нарахування неустойки до шести місяців є безпідставним.

Що стосується позовних вимог ФОП ОСОБА_4 про стягнення з ПАТ Банку "Траст" комунальних витрат за період з серпня 2009 року до 20.04.2012 р. в сумі 56 271,87 грн., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.5 Договору компенсація вартості спожитої електроенергії, опалення, холодної води та інших комунальних послуг і експлуатаційних витрат оплачується окремо в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця шляхом щомісячних перерахувань до 15 числа поточного місяця, починаючи з 30.04.2008 р. Компенсація вартості комунальних і експлуатаційних витрат розраховується пропорційно загальної площі об'єкта оренди, яку займає орендар. Орендодавець повинен документально підтвердити орендареві сплату комунальних платежів та надати розрахунок вартості комунальних і експлуатаційних платежів.

Оскільки вимога про стягнення з ПАТ Банку "Траст" комунальних витрат на підставі п. 5.5 Договору за період з серпня 2009 року по лютий 2011 року була предметом розгляду господарським судом міста Києва справи № 16/278-52/139, за результатами розгляду якої прийнято відповідне рішення, що набрало законної сили, то місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність припинення провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Обсяг спожитих комунальних послуг підтверджується рахунками за спожиту теплову електроенергію та теплову енергію, актами, актами звірки взаєморозрахунків за спожиті послуги.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про обґрунтованість вимоги ФОП ОСОБА_4 про стягнення з ПАТ Банку "Траст" компенсації вартості спожитої електроенергії, опалення та інших комунальних послуг і експлуатаційних витрат лише за період з березня 2011 року до 20.04.2012 р. у розмірі 26 679,79 грн., оскільки ФОП ОСОБА_4, на виконання п. 5.5 Договору, надано належні докази сплати комунальних та експлуатаційних платежів саме на вказану суму (за виключенням сплати за холодну воду). В іншій частині позовні вимоги про стягнення комунальних та експлуатаційних платежів є недоведеними, що унеможливлює їх задоволення.

Також колегія суддів погоджується з висновком судів про відмову в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_4 в частині стягнення з ПАТ Банку "Траст" вартості послуг з постачання холодної води, нарахованих на підставі договору на постачання води № 2035/В-2790 від 28.01.2002 р., оскільки вказаним договором забезпечується постачання лише гарячої, а не холодної води.

Що стосується позовних вимог ФОП ОСОБА_4 про стягнення з ПАТ Банку "Траст" завданих погіршенням орендованого майна збитків в сумі 27 320,40 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України на наймача покладено обов'язок у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 4.3.10 Договору передбачено, що після припинення дії Договору орендар зобов'язаний повернути приміщення в задовільному технічному стані з урахуванням нормального зносу.

Наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження (ст. 772 ЦК України).

Наймач, відповідно до ч. 1 ст. 779 ЦК України, зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків (ч. 2 ст. 779 ЦК України.

Нормами ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З огляду на положення ст. 22 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

У відповідності до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів оцінює як правомірний висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ПАТ Банку "Траст" збитків, завданих погіршенням орендованого майна, у зв'язку з недоведенням ФОП ОСОБА_4 складу цивільного правопорушення як необхідної підстави для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Що стосується позовних вимог за зустрічним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Правочином, згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 204 ЦК України встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В той же час, приписами статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ч. 2 ст. 241 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що оскаржуваний Договір було схвалено сторонами шляхом прийняття його до виконання, про що свідчить факт передачі спірних приміщень, сплата орендарем орендних платежів та комунальних послуг, прийняття цих платежів орендодавцем тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Апеляційним господарським судом вірно відхилено доводи ПАТ Банку "Траст" щодо того, що оскаржуваний Договір підписано не ФОП ОСОБА_4 з посиланням на висновок експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 8153/8154/13-32 від 24.10.2013 р.

Також суди дійшли вірного висновку про недоведеність посилань ПАТ Банку "Траст" на факт звільнення ним орендованого приміщення 12.03.2010 р. з огляду на відсутність передбаченого п. 4.3.10 Договору та ч. 2 ст. 795 ЦК України підписаного сторонами акту прийому-передачі.

Також не знайшли свого підтвердження доводи ПАТ Банку "Траст" про передачу спірних приміщень в оренду ТОВ "Нікателл" за договором оренди від 01.07.2010 р., оскільки в матеріалах справи наявна копія договору оренди від 01.07.2010 р., за яким в оренду ТОВ "Нікателл" були передані приміщення АДРЕСА_1, які були передані в оренду ПАТ Банку "Траст".

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ПАТ Банку "Траст" про стягнення з ФОП ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 1 037 049,94 грн., які були стягнуті з ПАТ Банку "Траст" на виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011 р. у справі № 16/278-52/139 та рішення господарського суду Запорізької області від 21.09.2011 р. у справі № 32/5009/4669/11 з огляду на наступне.

Судові рішення, відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання; стягнення отриманих на виконання рішення суду грошових коштів можливе лише у разі зміни чи скасування такого рішення суду.

З огляду на дане, враховуючи, що ПАТ Банк "Траст" просило стягнути грошові кошти в сумі 1 037 049,94 грн., отримані ФОП ОСОБА_4 на виконання рішень судів, які набрали законної сили та виконані в передбаченим чинним законодавством України порядку, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Твердження, викладені в касаційній скарзі, даних висновків не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. ст. 43, 101, 103, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банку "ТРАСТ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 р. у справі № 5011-34/10882-2012 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Євсіков СуддіО. Кролевець О. Попікова