Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року Справа № 925/1292/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Куровського С.В.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сван", м. Черкасина рішеннявід 19.11.2013 господарського суду Черкаської області та постановувід 28.01.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі№925/1292/13 господарського суду Черкаської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1", м. Черкасидотовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сван"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. приватне підприємство "Ванстрой-ТК", м. Черкаси 2. товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика", м. Київпро визнання договору недійсним у судовому засіданні взяли участь представники:

позивача відповідачаГураль С.П., довір.; Нагорний О.К., довір.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сван-1" (далі - ТОВ "Сван-1", позивач) звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сван" (далі - ТОВ "ТД "Сван", відповідач) про визнання недійсним договору про переведення боргу №20/03 від 20.03.2008, посилаючись на те, що спірний договір не відповідає вимогам ст. 79 Господарського кодексу України та не був направлений на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. Крім того, особа, яка підписала договір від імені позивача - ОСОБА_6, на час підписання договору не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки не була директором позивача.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.11.2013 у справі № 925/1292/13 (суддя Кучеренко О.І.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір про переведення боргу від 20.03.2008 №20/03, укладений між відповідачем в особі директора Радченка М.В. та позивачем в особі директора ОСОБА_6

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 (судді: Шапран В.В. - головуючий, Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального і процесуального права, зокрема ст.ст. 11, 197, 203, 204, 207, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 33, 34, 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.11.2007 між закритим акціонерним товариством "Банк НРБ" (кредитор) та відповідачем був укладений кредитний договір №217-Н/07, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 23 250 696,20 грн. зі строком повернення до 30.11.2007.

29.11.2007 між ЗАТ "Банк НРБ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика" (поручитель) був укладений договір поруки № 217-Н/07-П, за яким поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання боржником (відповідачем) зобов'язань, що випливають з кредитного договору від 29.11.2007 №217-Н/07.

У зв'язку із виконанням поручителем - ТОВ "Черкаська птахофабрика" зобов'язань боржника в частині повернення кредитних коштів перед кредитором, до першого перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором.

15.01.2008 між ТОВ "Черкаська птахофабрика" та приватним підприємством "Ванстрой-ТК" (далі - третя особа 1) укладений договір про відступлення права вимоги №15-01, за умовами якого ТОВ "Черкаська птахофабрика" (первісний кредитор) передало ПП "Ванстрой-ТК" (новий кредитор) право вимоги від відповідача, що виникло у первісного кредитора за кредитним договором від 29.11.2007 №217-Н/07 та договором поруки від 29.11.2007 № 217-Н/07-П; загальна сума зобов'язань, що відступлені за цим договором, склала 23 25 696,20 грн.

16.01.2008 третя особа 1 направив відповідачу повідомлення про укладення договору про відступлення права вимоги та необхідність виконання зобов'язання новому кредитору - ПП "Ванстрой-ТК".

20.03.2008 між ТОВ "ТД "Сван", в особі директора Радченка М.В., що діє на підставі Статуту, та ТОВ "Сван-1", в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту, був укладений договір про переведення боргу №20/03 (далі - спірний договір), відповідно до якого відповідач перевів на позивача борг, який виник за кредитним договором від 29.11.2007 №217-Н/07. У п. 1.2 договору вказано про те, що він укладений за письмовою згодою кредитора - ТОВ "Черкаська птахофабрика" (лист від 20.03.2008 №20-03/8).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.10.2011 порушено провадження у справі №10/5026/2337/2011 про банкрутство позивача, у межах якої були визнані конкурсні грошові вимоги третьої особи 1 до боржника (позивача) на загальну суму 15 221 379,77 грн., які обґрунтовані саме спірним договором про переведення боргу від 20.03.2008 № 20/03.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як вбачається, спірний договір від імені позивача підписаний директором ОСОБА_6, який діяв на підставі Статуту.

Згідно зі ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до розділу VII Статуту позивача вищим органом товариства є збори учасників, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема, обрання та відкликання Генерального директора товариства.

Як встановлено судами, на час укладення спірного договору особа, яка підписала договір від імені позивача (ОСОБА_6), на посаді директора позивача не перебувала, оскільки у період з 19.06.2007 по 30.08.2008 директором позивача зборами учасників (тобто, у порядку, передбаченому Статутом) було призначено зовсім іншу особу - Гребіника В.В., що підтверджується відповідними протоколами загальних зборів учасників.

Таким чином, особа, яка підписала договір від імені позивача, не мала належних повноважень на укладення цього договору, тобто необхідного обсягу дієздатності.

Також відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У свою чергу частина 1 статті 234 ЦК України передбачає, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний.

Таким чином, фіктивний правочин існує лише на папері. Його основне завдання полягає в тому, щоби створити уявлення в оточуючих суб'єктів про наявність правового зв'язку між сторонами такого правочину.

Як встановлено судами, після укладення спірного договору позивачем не було вчинено жодних дій, спрямованих на його виконання, оскільки обов'язок з повернення кредитних коштів позивачем не виконувався. У той же час попередній боржник - відповідач протягом 2008-2010 років, тобто вже після укладення договору про переведення боргу, здійснив повернення первісному кредитору - ТОВ "Черкаська птахофабрика" частини коштів за кредитним договором від 29.11.2007 №217-Н/07 у розмірі 8 029 316,43 грн.

Отже, не зважаючи на укладення спірного договору, відповідач продовжував виконувати зобов'язання, які виникли на підставі кредитного та договору поруки, при цьому на користь не ПП "Ванстрой-ТК", а попереднього кредитора - ТОВ "Черкаська птахофабрика".

Крім того, зі змісту листа від 20.03.2008 №20/03, яким третя особа 1 обґрунтовує надання згоди на переведення боргу з відповідача на позивача за спірним договором вбачається, що вказане погодження стосується суми заборгованості у розмірі 15 221 379,77 грн., якої на час укладення договору ще не існувало. Вказана сума до зазначеного розміру зменшилась тільки після часткового погашення боргу відповідачем вже після укладення спірного договору. При цьому згідно договору уступки права вимоги, який укладений між ТОВ "Черкаська птахофабрика" та ПП "Ванстрой-ТК" 15.01.2008 (тобто за два місяці до укладення спірного договору), сума боргу відповідача за кредитним договором від 29.11.2007 №217-Н/07 була визначена саме в розмірі 23 250 696,20 грн.

У подальшому, не зважаючи на те, що часткове погашення боргу відповідачем було здійснено на користь ТОВ "Черкаська птахофабрика", після порушення справи про банкрутство позивача саме сума 15 221 379,77 грн. заявлена ПП "Ванстрой-ТК" в якості грошових вимог до боржника (позивача).

Зазначене означає, що спірний договір укладений позивачем без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним, а єдиною метою його укладення було створення уявлення про існування кредиторської заборгованості позивача перед третьою особою 1 для її використання у справі про банкрутство. Таким чином, даний договір містить ознаки фіктивного в розумінні ст. 234 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, підтриманий судом апеляційної інстанції, про наявність правових підстав для визнання спірного договору недійсним з підстав, встановлених ч.ч. 2, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 та ст. 234 ЦК України.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст. 203, 215, 234 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сван" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 19.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 у справі №925/1292/13 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

С.В. Куровський