Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року Справа № 5019/622/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач)з участю представників: позивачів: відповідача: прокуратури: 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Калюжний А.П. Чехомський О.В. не з'явився не з'явилисярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина А 3641)на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2013 року у справі№ 5019/622/12за позовомзаступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина А 3641)до 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон" командування Повітряних Сил Збройних Сил України, обласне комунальне будівельне підприємство "Рівнеінвестбуд"про розірвання договору та стягнення 555 900,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 р. заступник військового прокурора Вінницького гарнізону звернувся в суд з позовом в інтересах держави про розірвання договору від 21.12.2000 № 9/1-0-71д на будівництва житла в порядку пайової участі, укладеного між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон" та стягнення з відповідача збитків, заподіяних неналежним виконанням договірних зобов'язань.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Рівненської області від 01.03.2013 (суддя - Войтюк В.Р.) позов задоволено частково.

Розірвано договір № 9/1-0-71д від 21.12.2000 на будівництво житла в порядку пайової участі (з урахуванням змін внесених додатковими угодами до нього), укладений між Міністерством оборони України та ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон" (правонаступник обласного комунального будівельного підприємства "Рівнеінвестбуд").

Стягнуто із ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон" на користь Міністерства оборони України в особі Управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина А3641) збитки у сумі 346 210, 40 грн та в бюджет судові витрати.

В задоволенні решти позовних вимог та в заяві про накладення арешту на майно та грошові суми відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 (головуючий - Демидюк О.О., судді - Бригинець Л.М., Сініцина Л.М. ) рішення господарського суду в частині розірвання договору від 21.12.2000 № 9/1-0-71д на будівництво житла в порядку пайової участі (з урахуванням змін внесених додатковими угодами до нього), укладеного між Міністерством оборони України та ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон" (правонаступник Обласного комунального будівельного підприємства "Рівнеінвестбуд") та стягненні з ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон" на користь Міністерства оборони України в особі Управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина А3641) збитків в сумі 346 210, 40 грн і стягненні з ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон" в дохід Державного бюджету України 7 997, 20 грн судового збору скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким в позовних вимогам в цій частині відмовлено.

В решті рішення господарського суду Рівненської області від 01.03.2013 залишено без змін.

Стягнуто з Міністерства оборони України в особі Управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил Збройних Сил України на користь ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон" судові витрати.

В касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 та направити справу до Рівненського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарським судом, між Міністерством оборони України (пайовик) в особі заступника Міністра оборони України - Командувача Сил Протиповітряної оборони України та обласним комунальним будівельним підприємством "Рівнеінвестбуд" (виконавець) 21.12.2000 було укладено договір № 9/1-0-71д на будівництво житла в порядку пайової участі, предметом якого була участь пайовика у будівництві 72-квартирного житлового будинку по вул. Корольова, 23 у м. Рівне.

Відповідно до п. п. 1.2., 2.1., 2.3. договору пайовик узяв на себе зобов'язання оплатити 3 095,74 м2 загальної площі житла на суму 3 736 558,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця або передачі інших, передбачених законодавством засобів, в залежності від виду інвестицій. Виконавець згідно п. п. 1.2, 3.1.1 договору взяв на себе зобов'язання провести будівництво та передати пайовику 3 095,74 м2 загальної площі житла у 72-квартирному житловому будинку по вул. Корольова, 23 у м. Рівне.

Строк дії договору визначений п. 6.6., яким передбачено, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

У подальшому сторонами укладалися додаткові угоди до договору: додатковими угодами № 1 від 12.10.2001 та № 2 від 02.07.2002 змінені строки передачі житла у зв'язку зі зміною терміну здачі будинку в експлуатацію. Додатковою угодою № 3 від 14.10.2005 змінені юридична адреса і реквізити пайовика у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та створення нового виду Збройних Сил України - Повітряні Сили. Додатковою угодою № 4 від 14.10.2005 замінений боржник у зобов'язанні (переведення боргу) на ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон". Додатковою угодою № 5 від 19.10.2005 встановлена ціна договору у сумі, яка фактично профінансована пайовиком до моменту укладення цієї угоди (873 175,75 грн) та погоджено передачу житла в іншому будинку - по вул. Макарова, 56 у м. Рівне в рахунок виконання зобов'язань за договором. Додатковою угодою № 6 від 30.03.2006 термін передачі квартир у будинку по вул. Макарова, 56 встановлено до 15.07.2006.

30.06.2006 між Міністерством оборони України в особі Управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина А3641) та ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон" було укладено додаткову угоду № 7, умовами якої визначено, що пайовик оплачує площу житла, яка передається виконавцем пайовику і профінансована до моменту складення цієї угоди на загальну суму 346 210,40 грн, за ціною 2 187,00 грн. за 1м2. Термін передачі квартир до 01.03.2008.

Пунктом 3.2.2 договору встановлено, що пайовик зобов'язаний вимагати передачі належної йому загальної площі житла в будинку і оплати неустойки виконавцем, яка викликана затримкою строків передачі квартир або зі свого боку відмовитися від виконання договору, і вимагати відшкодування виконавцем неустойки та збитків, якщо виконавець порушує даний договір і не передає пайовику весь обсяг або частину загальної площі житла.

Згідно рішення Рівненської міської ради № 1065 від 18.08.2011 припинено право оренди земельної ділянки площею 3 800 м2 по вул. Корольова, 23 у м. Рівне, яка надавалася для завершення будівництва житлового будинку та віднесено зазначену земельну ділянку до земель запасу Рівненської міської ради, будівельні роботи на об'єкті не виконуються.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що оскільки пайовик та замовник не виконали належним чином свої зобов'язання, передбачені договором, а ТОВ "ІБК "Регіон"" не може нести відповідальності за неналежне виконання іншими особами своїх зобов'язань, то підстав для розірвання договору та стягнення з відповідача збитків немає.

Проте, погодитись з такими висновками суду неможливо, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відмовляючи у задоволенні позову апеляційний господарський суд не врахував те, що фінансування за договором значною мірою здійснювалося за рахунок інвестиційних коштів і що у зв'язку із цим сторонами у договорі було обумовлено спеціальний порядок дій у випадку неспроможності пайовика виконати свої зобов'язання, а саме згідно п. 6.1 договору виконавець зобов'язувався передати пайовику житлову площу на суму фактично переданих пайовиком коштів, однак, як вбачається із матеріалів справи, виконавець, отримавши кошти у розмірі 346 210, 40 грн., що підтверджується, як того і вимагає п. 2.5. договору, актом звірки-взаєморахунків (а.с. 32, т. 1) квартири на вказану суму не передав.

Натомість, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що оскільки відповідач свої зобов'язання щодо будівництва та передачі квартир належним чином не виконав, чим істотно порушив умови договору та завдав позивачу шкоди у розмірі профінансованої суми - позбавив можливості забезпечити житлом військовослужбовців ЗС України, то суд правомірно задовольнив позовні вимоги у частині розірвання договору та стягнення збитків сумі 346 210, 40 грн.

Отже, висновок апеляційного господарського суду про відсутність підстав для розірвання договору, а відтак і стягнення збитків є помилковим, а тому постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2013 року в частині відмови у задоволенні позову підлягає скасуванню з залишенням в силі в цій частині рішення місцевого господарського суду.

Разом з тим, оскільки зобов`язання відповідача з передачі квартир не є грошовими, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно відмовив в частині стягнення інфляційних та річних.

Також, правильним є висновок судів про те, що прокурором не було порушено позовної давності.

Враховуючи викладене, рішення місцевого господарського суду постановлене відповідно до вимог закону, що регулює спірні правовідносини, та на підставі всебічної, повної і об'єктивної оцінки зібраних у справі доказів, а тому його необхідно залишити в силі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України з відповідача на користь державного бюджету України необхідно стягнути судовий збір у розмірі 4 314,70 грн. за подачу касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2013 року у справі за № 5019/622/12 в частині скасування рішення господарського суду Рівненської області від 01 березня 2013 року скасувати, залишивши в силі в цій частині рішення господарського суду Рівненської області від 01 березня 2013 року.

В решті постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2013 року залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон" (вул. Млинівська, 18, м. Рівне, 33024, код ЄДРПОУ 30946920) на користь державного бюджету України (отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача за ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок 31211254700007, код класифікації доходів бюджету 22030004, символ звiтностi банку 254) 4 314, 70 грн. судового збору.

Доручити господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ.

Головуючий, суддяМ.ОстапенкоСуддяП.ГончарукСуддяЛ.Стратієнко