Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 924/350/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Сибіги О.М., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2015у справі№ 924/350/15 Господарського суду Хмельницької областіза позовомПрокурора Віньковецького району в інтересах держави в особі Віньковецької селищної радидоФізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення збитків за безпідставне використання земельної ділянки за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: ОСОБА_5 (представник за договором від 22.03.2015),

прокуратури: Збарих С.М. (прокурор Генеральної прокуратури України)

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Віньковецького району в інтересах держави в особі Віньковецької селищної ради звернувся з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача 11856,00 грн. збитків (за період з жовтня по грудень 2014р.) за безпідставне (без правовстановлюючих документів та без укладення договору оренди) використання земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.05.2015 у справі № 924/350/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2015, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, як зазначає скаржник: судом першої та апеляційної інстанцій було надано перевагу положенням Земельного кодексу України (ст. 125, 126), які регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку, як окремий об'єкт та які щодо спірних відносин є загальними; у той же час перевагу мають спеціальні норми, а саме ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України (щодо відносин, які виникли після 10.12.2009); ні ЗК України, ні Закон України "Про оренду землі" не передбачає обов'язок власника будівель укласти договір оренди земельної ділянки; Віньковецькою селищною радою не обгрунтовано та не доведено підстав для нарахування збитків у вигляді упущеної вигоди, не подано доказів на підтвердження його реальної можливості щодо отримання доходів від користування земельною ділянкою площею 3,2300 га; на виконання ч.4 ст. 623 ЦК України, Віньковецькою селищною радою не вжиті заходи щодо одержання доходів у вигляді орендної плати, а також заходи, спрямовані на уникнення збитків; статтею 156 ЗК України встановлено перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, проте серед них відсутня така підстава як користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 12.09.2012 Віньковецькою селищною радою (орендодавець) та ТОВ "Компанія "ДМС" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 20, за умовами якого орендодавець надав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1, яка знаходиться у АДРЕСА_1, площею 3,2300 га, у тому числі під капітальними будівлями площею 0,2436 га, під спорудами площею 0,0010 га та під площадками (проїздами) площею 2,9854 га. Земельна ділянка передавалась в оренду разом з площадками та капітальними будівлями (п.3. договору оренди земельної ділянки).

27.09.2012 ТОВ "Компанія "ДМС" (продавець) та ФОП ОСОБА_4 (покупець) укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого відповідач купив належний продавцю на праві приватної власності комплекс загальною площею 3262,0 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

13.11.2012 Віньковецькою селищною радою та ТОВ "Компанія "ДМС" укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки № 20 від 12.09.2012, відповідно до якої сторони розірвали договір оренди земельної ділянки за згодою сторін, та складено акт прийому-передачі земельної ділянки (повернення з оренди) загальною площею 3,2300 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.

20.02.2013 Віньковецька селищна рада звернулась до ФОП ОСОБА_4 з вимогою з'явитись 26.02.2013 в приміщення Віньковецької селищної ради для оформлення права оренди земельної ділянки, на що лише 01.08.2013 ФОП ОСОБА_4 звернувся до Віньковецької селищної ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою для укладення договору оренди земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1.

25.09.2013 22-ою сесією Віньковецької селищної ради за результатом розгляду вищезазначеної заяви ОСОБА_4 прийнято рішення № 3-22/2013 "Про надання дозволу на розробку проекту відводу із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі в оренду", відповідно до якого відповідачеві надано дозвіл на розробку проекту відводу із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі в оренду площею 3,2256 га в АДРЕСА_1 для підприємницької діяльності (обслуговування комплексу будівель).

Однак, вказана документація відповідачем виготовлена не була.

Відповідно до норм ст.ст. 93, 206 ЗК України використання землі в Україні є платним; об'єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону.

Судом встановлено, що відповідачем з 27.09.2012 (укладення договору купівлі-продажу комплексу) та до 10.03.2015 (подання позову) в порушення вимог ст. 125, 126 ЗК України останнім не оформлено право користування земельною ділянкою, на якій розміщена його нерухомість, договір оренди землі не укладений та не зареєстрований у встановленому порядку, що призвело до втрат бюджету смт. Віньківці у вигляді неодержання доходу від орендної плати.

Відповідач плату за землю з часу укладання договору купівлі-продажу комплексу та в період з жовтня по грудень 2014 року, що є предметом позову, - не сплачував.

Згідно протоколу № 5 від 22.01.2015 комісією з визначення розміру збитків, заподіяних власниками землі та землекористувачами, при Віньковецькій районній державній адміністрації, розглянуто питання щодо використання земельних ділянок на території Віньковецької селищної ради підприємцем ОСОБА_4 без правовстановлюючих документів за 3-и місяці 2012р. і 2014р. та затверджено розмір збитків завданих підприємцем ОСОБА_4 територіальній громаді Віньковецької селищної ради у розмірі 23715,60 грн., про що складено відповідний акт.

Задовольняючи позов про стягнення з відповідача 11856,00 грн. збитків за період з жовтня по грудень 2014р. за безпідставне використання спірної земельної ділянки, суд попередніх інстанцій виходив з того, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.

Однак такі висновки суду 1-ї та 2-ї інстанції колегія вважає передчасними та такими, що зроблені без врахування положень чинного законодавства, покликаного врегульовувати взаємовідносини сторін у даному спорі, зокрема щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній.

Так, положеннями ст.120 ЗК України (в редакції, зміненій Законом України від 05.11.2009 №1702-VI) унормовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні норми містить ст. 377 ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без "оформлення" припинення права будь-якими актами та документами.

Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, а має місце заміна сторони в зобов'язанні.

Звідси, у разі несплати новим власником комплексу по АДРЕСА_1, яким є відповідач у справі, за фактичне користування спірною земельною ділянкою, на якій цей комплекс розташований, розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки, не може бути меншим, аніж встановлений для попереднього користувача цієї земельної ділянки розмір орендної плати за договором оренди.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 3,2300 га, укладеного 12.09.2012 між Віньковецькою селищною радою та ТОВ "Компанія "ДМС" , розмір орендної плати становив 50255,40 грн. щорічно, або 4187, 91 грн. щомісячно.

Натомість за розрахунком збитків за використання ОСОБА_4, спірної земельної ділянки за період жовтень - грудень 2012 року та жовтень - грудень 2014 року орендна плата встановлена в розмірі 3952,60 грн. в місяць, що є меншим, аніж для попереднього користувача цієї земельної ділянки, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема судовому захисту цивільного права та інтересу особи, якій завдано збитки, шляхом відшкодування таких збитків у вигляді, зокрема доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин (ст. 3,22 ЦК України, ст. 224 ГК України).

Отже, враховуючи, що судами не встановлено усю сукупність обставин, які мають значення для справи, не з'ясовано дійсні правовідносини сторін та не застосовано законодавство, яке регулює спірні правовідносини, всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи і в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства вирішити спір.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 та рішення господарського суду Хмельницької області від 13.05.2015 у справі №924/350/15 скасувати.

Справу направити до господарського суду Хмельницької області на новий розгляд.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: О.М. Сибіга

О.І. Поляк