Історія справи

Постанова ВГСУ від 23.03.2016 року у справі №917/2047/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 917/2047/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Мележик Н.І.,

за участю представників сторін: позивача - Яценка В.В. дов. б/н від 25 листопада 2015 року та відповідача - ОСОБА_5 дов. № 4 від 15 лютого 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "ТГЛ Україна" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 січня 2016 року у справі Господарського суду Полтавської області за позовом ТОВ "ТГЛ Україна" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ТОВ "ТГЛ Україна" (далі - позивач) звернулось до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі - відповідач) з позовом про стягнення боргу у сумі 407221 гривень 35 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем умов договору транспортного експедирування № TG 010514 від 1 травня 2014 року щодо обов'язку відшкодування додаткових витрат на оплату послуг зі зберігання вантажу на території порту.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю за необгрунтованістю та безпідставністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20 січня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "ТГЛ Україна" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Полтавської області від 10 листопада 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "ТГЛ Україна" просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 10 листопада 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 січня 2015 року, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм ст. 43, ч. 2 ст. 82, ч. 1 ст. 101, п. 7 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, оскільки поза його увагою та оцінкою залишились додатково надані докази.

Вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми ст. ст. 511, 519, 520 Митного кодексу України, накази Мінфіну України № 627 від 30 травня 2012 року та № 731 від 15 червня 2012 року, що, на його думку, не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Стверджує про порушення судами ст. 526 Цивільного кодексу України, оскільки обов'язок відшкодування витрат експедитора жодним чином не обумовлюється наявністю або відсутністю вини клієнта.

Вказує на необгрунтованість застосування ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки даний позов ніяким чином не обгрунтовувався фактом притягнення відповідача до адміністративної відповідальності.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 1 травня 2014 року між ТОВ "ТГЛ Україна" (експедитор) та ФОП ОСОБА_6 (клієнт) укладено договір транспортного експедирування № TG010514, у відповідності до п. п. 1.1 - 1.2 якого сторони визначили, що клієнт доручає, а експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта надати та організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Укладення договору, згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, породжує виникнення цивільних прав та обов'язків, до яких слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства.

У відповідності до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За своєю правовою природою укладений сторонами у справі договір № TG010514 від 1 травня 2014 року є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до умов п. 2.1.4 договору експедитор має право отримувати від клієнта довіреність, замовлення на надання транспортно-експедиторських послуг (далі "замовлення"), документи та іншу інформацію, необхідну для виконання своїх зобов'язань за договором. У разі ненадання клієнтом вищезазначених документів або іншої необхідної інформації, експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором до надання документів та інформації в повному обсязі. При цьому, всі витрати, пов'язані із зберіганням вантажу, простоюванням контейнеру або транспортного засобу та інше відносяться за рахунок клієнта.

За змістом п. п. 2.1.6, п. 2.1.7 договору експедитор має право відступати від вказівок клієнта, якщо цього потребують інтереси клієнта, попередньо узгодивши такі відступлення з клієнтом, а також отримати від клієнта відшкодування узгоджених з ним додаткових витрат, що виникли у експедитора при виконанні договору.

Умовами п. 2.4.7 договору передбачено, що у випадку огляду вантажу в контейнері та/або транспортному засобі чи затримки вантажу в контейнері та/або транспортному засобі в портах відвантаження, перевантаження, прибуття, на прикордонних переходах на вимогу митних, інших офіційних контрольних, спостерігаючих і правоохоронних органів, клієнт відшкодовує експедитору витрати по оплаті вантажних операцій, зберігання контейнера, простій транспортних засобів, а також демередж/детеншн судноплавної контейнерної лінії - власника контейнерного обладнання відповідно до рахунків організації, яка здійснила вантажні операції, порту, терміналів, перевізників, тарифів лінії, інших організацій.

За п. п. 7.1, 7.2 договору даний договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31 грудня 2014 року. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору, строк його дії буде автоматично пролонгований на кожний наступний строк. Договір може бути розірваний з ініціативи однієї із сторін з повідомленням про це другу сторону за 30 днів або за взаємною згодою сторін.

Усі зміни, додатки та доповнення до даного договору є невід'ємною його частиною та дійсні у випадку, якщо вони здійсненні у письмовій формі і підписані представниками обох сторін, згідно п. 7.3 договору.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ТОВ "ТГЛ Україна" посилалось на те, що ним, як виконавцем послуг з транспортного експедирування за договором № TG010514 від 1 травня 2014 року, було здійснено транспортно-експедиторське обслуговування вантажу відповідача, що надійшов у контейнерах № № BMOU4958642, CPSU6402925, GESU4653965, HLBU1319363, HLXU8178264, HLXU8418302, HLXU8490333, HLXU6346142, HLBU1067214, HLXU8324179, HLXU8408639, HLXU8428255, TCLU8126668, TCLU9561886, TGHU8727478, однак, під час здійснення узгодженого договором перевезення вказаних контейнерів понесені додаткові витрати, пов'язані зі зберіганням вантажу у місці призначення та використанням інфраструктури порту, які на підставі виставленого ДП "ГПК Україна" рахунку № 25329 від 26 серпня 2015 року про сплату витрат зі зберігання вантажу у вказаних контейнерах оплачено позивачем в розмірі 407221 гривень 35 коп., у підтвердження чого останнім надані до суду копії платіжних доручень № 1654 від 26 серпня 2015 року на суму 207221 гривень 40 коп. та № 1657 від 27 серпня 2015 року на суму 200000 гривень 00 коп.

Також позивач стверджував, що у зв'язку із необхідністю відшкодування відповідачем витрат по оплаті послуг зі зберігання вантажу у вказаних контейнерах, позивачем направлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-9620 від 26 серпня 2015 року на суму 407221 гривень 35 коп. та вимога про відшкодування вартості вказаної суми на підставі рахунку № 25329 від 26 серпня 2015 року, виставленого ДП "ГПК Україна", та сплачена позивачем платіжними дорученнями № 1654 від 26 серпня 2015 року в розмірі 207221 гривень 40 коп. та № 1657 від 27 серпня 2015 року в розмірі 200000 гривень 00 коп.

Як зазначило ТОВ "ТГЛ Україна", вимоги про оплату послуг ДП "ГПК Україна" зі зберігання вантажу в розмірі 407221 гривень 35 коп. та рахунок-фактура № СФ-9620 від 26 серпня 2015 року залишені відповідачем без відповіді та без оплати, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_6 боргу в сумі 407221 гривень 35 коп.

Підставою заявлених позовних вимог є неналежне виконання відповідачем умов укладеного 1 травня 2014 року ТОВ "ТГЛ Україна" та ФОП ОСОБА_6 договору транспортного експедирування № TG010514, на виконання умов якого, як стверджує позивач, ним здійснено транспортно-експедиторське обслуговування вантажу клієнта, що надійшов у контейнерах № № BMOU4958642, CPSU6402925, GESU4653965, HLBU1319363, HLXU8178264, HLXU8418302, HLXU8490333, HLXU6346142, HLBU1067214, HLXU8324179, HLXU8408639, HLXU8428255, TCLU8126668, TCLU9561886, TGHU8727478.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", згідно ст. 1 якого транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

В контексті норм ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

В силу приписів ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" істотними умовами договору транспортного експедирування є відомості про сторони договору: для юридичних осіб-резидентів України - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для фізичних осіб-громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст. 933 Цивільного кодексу України клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі. Клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв'язку з порушенням обов'язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною першою цієї статті.

Таким чином, за приписами наведених правових норм, фактичне надання експедиторських послуг повинно бути підтверджено виконавцем транспортними документами (комплектом документів, які надають змогу ідентифікувати замовлення вантажовідправника, вантаж, призначений для транспортування, маршрут перевезення тощо), які надаються клієнтом, та в подальшому підтверджують виконання таких послуг експедитором.

Згідно правила статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, обов'язок доказування у господарському процесі покладено на сторони та інших учасників судового процесу, які обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими належними та допустимими доказами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що, звертаючись з позовом, ТОВ "ТГЛ Україна", всупереч наведеним нормам та ухвалам суду першої, а потім апеляційної інстанцій, не подав суду належні та допустимі докази на підтвердження надання ТОВ "ТГЛ Україна" послуг ФОП ОСОБА_6 з транспортного експедирування на виконання умов договору № TG010514 від 1 травня 2014 року, зокрема, документи, зазначені у п. п. 2.1.4, 2.4.1, 2.4.2 договору, а саме: довіреність, заявки із зазначенням маршруту перевезення, опис вантажу, вид та спосіб пакування, кількість вантажних місць, найменування вантажовідправника/ вантажоодержувача, їх адресу, прізвища осіб, відповідальних за відправлення/отримання вантажу, представника вантажовідправника/ вантажоодержувача, місце та час доставки вантажу, інструкції з оформлення ТТН.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач стверджував, що ТОВ "ТГЛ Україна" надавались послуги саме із зберігання товару, що перебував у 15 контейнерах: № № BMOU4958642, CPSU6402925, GESU4653965, HLBU1319363, HLXU8178264, HLXU8418302, HLXU8490333, HLXU6346142, HLBU1067214, HLXU8324179, HLXU8408639, HLXU8428255, TCLU8126668, TCLU9561886, TGHU8727478, які доставлені в Одеський торговий порт наприкінці лютого 2015 року та перебували на території ДП "ГПК Україна".

Також позивачем до матеріалів справи надано копію листа в.о. начальника Одеської митниці Державної фіскальної служби України В.В.Ракша № 64450/10/15-70-26-03 від 4 серпня 2015 року (вх. № 680 від 4 серпня 2015 року), яким останній повідомляв директора ДП "ГПК Україна" про те, що у зв'язку зі складенням протоколів про порушення митних правил за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 483 Митного кодексу України від 13 березня 2015 року № № 0202/50000/15, 0203/50000/15 ДФС співробітниками Управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Одеської митниці здійснено вилучення товару "лісоматеріали розпиляні, не стругані, не шліфовані, не мають торцевих з'єднань обрізні з хвойної породи сосни звичайної", які знаходяться у контейнерах: № № BMOU4958642, CPSU6402925, GESU4653965, HLBU1319363, HLXU8178264, HLXU8418302, HLXU8490333, HLXU6346142, HLBU1067214, HLXU8324179, HLXU8408639, HLXU8428255, TCLU8126668, TCLU9561886, TGHU8727478; також повідомлено, що даний товар буде вивезено на склад митниці для подальшого його зберігання до прийняття рішення по даним справам.

Листом № 539 від 10 серпня 2015 року в.о. директора ДП "ГПК Україна" Рашид Буда повідомив ТОВ "ТГЛ Україна", що ними отримано лист від Одеської митниці ДФС відносно передачі на склад митних органів товару "лісоматеріали", які знаходяться у контейнерах: № № BMOU4958642, CPSU6402925, GESU4653965, HLBU1319363, HLXU8178264, HLXU8418302, HLXU8490333, HLXU6346142, HLBU106721, що належать лінії HAPAG- LLOYDAG та, враховуючи той факт, що вищевказані контейнери були ввезені на територію контейнерного терміналу ДП "ГПК Україна" в рамках договору № 08334/К від 10 грудня 2007 року, оплата послуг підприємства по зберіганню контейнерів з вантажем повинна бути здійснена ТОВ "ТГЛ Україна" на підставі виставленого рахунку за тарифами, встановленими договором (при цьому останнім днем зберігання буде рахуватися або дата розформування контейнерів (у випадку передачі вантажу митним органам безпосередньо на території контейнерного терміналу) або дата видачі контейнерів з території контейнерного терміналу.

Однак, як встановлено судами, позивачем не було надано суду жодного належного та допустимого доказу того, що відповідач у лютому 2015 року звернувся до позивача з заявкою про надання послуг із зберігання у ДП "ГПК Україна" та, відповідно, передав йому на зберігання товар, що перевозився у контейнерах № № BMOU4958642, CPSU6402925, GESU4653965, HLBU1319363, HLXU8178264, HLXU8418302, HLXU8490333, HLXU6346142, HLBU1067214, HLXU8324179, HLXU8408639, HLXU8428255, TCLU8126668, TCLU9561886, TGHU8727478, а позивач уклав відповідний договір на зберігання вказаного товару з ДП "ГПК Україна" та передав на зберігання товар, що перевозився у контейнерах № № BMOU4958642, CPSU6402925, GESU4653965, HLBU1319363, HLXU8178264, HLXU8418302, HLXU8490333, HLXU6346142, HLBU1067214, HLXU8324179, HLXU8408639, HLXU8428255, TCLU8126668, TCLU9561886, TGHU8727478, та належав на праві власності ФОП ОСОБА_6

Разом з тим, суди дійшли висновку про те, що здійснення позивачем оплати послуг із зберігання вантажу в розмірі 407221 гривень 35 коп., що перевозився у контейнерах № № BMOU4958642, CPSU6402925, GESU4653965, HLBU1319363, HLXU8178264, HLXU8418302, HLXU8490333, HLXU6346142, HLBU1067214, HLXU8324179, HLXU8408639, HLXU8428255, TCLU8126668, TCLU9561886, TGHU8727478 на підставі листа Одеської митниці ДФС № 680 від 4 серпня 2015 року, листа № 539 від 10 серпня 2015 року та рахунку №25329 від 26 серпня 2015 року ДП "ГПК України", не може свідчити про надання таких послуг саме відповідачу, оскільки виконання послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів в рамках договору транспортного експедирування № TG010514 від 1 травня 2014 року позивачем належними доказами не підтверджується.

Судом досліджено акт про надання послуг, укладений 26 серпня 2015 року між ДП "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург порт консалтінг ГМБХ" (ФРН) та ТОВ "ТГЛ Україна", яким позивач підтверджував надання ДП "ГПК Україна" послуг із зберігання за рахунком № 25329 від 26 серпня 2015 року на суму 407221 гривень 35 коп., проте, суди його відхилили як доказ правовідносин сторін у даній справі з наведених вище мотивів.

Крім того, судами встановлено, що акт про надання послуг від 26 серпня 2015 року містить посилання на укладений 10 грудня 2007 року між ДП "ГПК України" та ТОВ "ТГЛ Україна" договір зберігання № 08334/К; з нього вбачається, що в рамках договору № 08334/К від 10 грудня 2007 року лінії HAPAG-LLOYDAG, його виконавцями є ДП "ГПК Україна" та ТОВ "ТГЛ Україна". В той же час, цей договір позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції не надавався.

Крім того, встановлено, що позивачем до матеріалів справи надано акт № ОУ-0001917 здачі-прийняття робіт (надання послуг) згідно договору № TG010514 від 1 травня 2014 року на суму 407221 гривень 35 коп., однак вказаний акт не підписаний з боку ФОП ОСОБА_6

За таких обставин суд попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вказаний акт не може бути належним доказом укладення вказаного договору та його дії протягом спірного періоду та, відповідно, підтвердженням надання послуг ТОВ "ТГЛ Україна" відповідачу на суму 407221 гривень 35 коп. за договором транспортного експедирування № TG010514 від 1 травня 2014 року, та відхилили даний доказ.

Відповідно до ч. ч. 8-11 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Згідно ст. 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Умовами п. п. 3.1, 3.2 договору № TG010514 від 1 травня 2014 року встановлено обов'язок оплати клієнтом витрат та інших платежів експедитора, здійснених в інтересах клієнта, які сплачуються останнім протягом 3 банківських днів з дати його виставлення.

На підтвердження факту направлення ФОП ОСОБА_6 необхідного пакету оригіналів документів, що підтверджують витрати позивача, ТОВ "ТГЛ Україна" надані до суду копії експрес-накладних ТОВ "Нова пошта" № 59000125866556 від 17 серпня 2015 року та № 59000127865532 від 28 серпня 2015 року з описом вкладення в цінний лист з повідомленням.

Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 5 березня 2009 року, розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку, є документ встановленої, відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Одночасно, п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення, бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпелю. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Судами встановлено, що згідно накладної № 59000125866556 від 17 серпня 2015 року ТОВ "ТГЛ Україна" направило поштове відправлення на адресу приватної особи ОСОБА_9; в інформації про відправлення зазначено: "Документи"; в графі "Додаткова інформація про відправлення" зазначено наступне: "Письмо об оплате по хранению контейнеров. Копия письма Одесской таможни - ГПС, Копия письма ДП (ГПК) Украина"; дана графа містить письмову позначку "рахунок № 9629 за збереження 15-ти контейнерів". Вказане відправлення отримано представником одержувача приватної особи 2 вересня 2015 року - ОСОБА_10.

Представником відповідача до суду апеляційної інстанції надано копію відповіді ТОВ "Нова пошта" від 24 листопада 2015 року на адвокатський запит за вих. № 41 від 18 листопада 2015 року з доданою копією накладної № 59000127865532 від 28 серпня 2015 року, з якої вбачається невідповідність інформації, яка міститься в наданій позивачем до суду копії тієї ж накладної, а саме - в графі "Додаткова інформація про відправлення" відсутнє дописане кульковою ручкою посилання "рахунок № 9629 за збереження 15-ти контейнерів".

Обґрунтованих пояснень з приводу направлення документів саме ОСОБА_9 ТОВ "ТГЛ Україна" судам не надано.

Крім того, позивачем судам не надано доказів направлення та отримання ФОП ОСОБА_11 рахунку-фактури № СФ-9620 від 26 серпня 2015 року, з супровідним листом про оплату послуг зберігання вантажу від 26 серпня 2015 року на суму 407221 гривень 35 коп., на які посилався позивач.

Позивач не надав судам належних доказів отримання ФОП ОСОБА_6 документів на підтвердження витрат позивача, пов'язаних із зберіганням контейнерів, а саме - листа - повідомлення від 17 серпня 2015 року, адресованого відповідачу, про необхідність оплати послуг зі зберігання, листа Одеської митниці ДФС № 680 від 4 серпня 2015 року, листа № 539 від 10 серпня 2015 року ДП "ГПК України", рахунку № 9620 за зберігання 15-ти контейнерів, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку про те, що надані останнім експрес-накладні № 59000125866556 від 17 серпня 2015 року та № 59000127865532 від 28 серпня 2015 року не підтверджують факту надсилання та отримання підтверджуючих витрати документів саме відповідачу і саме цих документів, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

У заперечення заявлених позовних вимог відповідачем надано судам документальні докази на підтвердження того, що транспортно-експедиторське обслуговування вантажу ФОП ОСОБА_6, зокрема, перевезення товару у контейнерах № № BMOU4958642, CPSU6402925, GESU4653965, HLBU1319363, HLXU8178264, HLXU8418302, HLXU8490333, HLXU6346142, HLBU1067214, HLXU8324179, HLXU8408639, HLXU8428255, TCLU8126668, TCLU9561886, TGHU8727478 здійснювалось іншим експедитором, а саме, підприємством Джи Ен Ес Лімітед на підставі договору транспортного експедирування № 100115/1 від 10 січня 2015 року.

На підтвердження факту надання послуги транспортного експедирування відповідачем та іншим експедитором надані судам інвойс № 14380 від 3 березня 2015 року (рахунок) на суму 16953,32 долари США та акт виконаних робіт до вказаного рахунку на вказану суму за експедиторські послуги по маршруту м. Валки (Україна) - м. Ашдод (Ізраїль).

Як встановлено судами, 13 березня 2015 року Одеською митницею ДФС складено протоколи № 0201/50000/15, № 0202/50000/15 та № 0203/50000/15 відносно ОСОБА_6 про порушення митних правил.

Постановою від 3 липня 2015 року у справі № 521/10398/15-р (3/521/3640/15) Малинівським районним судом міста Одеси встановлено, що згідно протоколів про порушення митних правил № № 201/500000/15; 202/500000/15; 203/500000/15 вантаж, що розміщений у 30-ти контейнерах прибув до ОМТП у режимі "Експорт" 26 лютого 2015 року за ВМД 50006072/2015/0012475; 0006072/2015/001305; 50006072/2015/001306, товар "лісоматеріали необрізні" загальною вагою брутто 753840 кг. Після здійснення 12 березня 2015 року переогляду вказаного товару Одеською митницею ДФС встановлено, що у контейнерах знаходиться товар "дошка обрізна", проте, зазначена у митних деклараціях та транспортних (перевізних) документах фактично вага перевищує заявлену на 232430 кг, у зв'язку з чим 13 березня 2015 року Одеською митницею ДФС складено протоколи № 0201/50000/15, №0202/50000/15 та № 0203/50000/15 про порушення СПД ФОП ОСОБА_6 митних правил за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 511 Митного кодексу України тимчасово вилучено безпосередні предмети порушення митних правил - товар "дошка обрізна" вагою 986270 кг. розміром 40-42х98-3000х3900мм у кількості 300 метрів кубічних, який переміщався у 15-ти контейнерах. В графі 35 митної декларації № ВМД 500060702/2015/001247 зазначено, що загальна вага брутто товару складає 376920 кг. Відповідно до поданих до митної декларації № ВМД 500060702/2015/001247 п'ятнадцяти інвойсів від 16 лютого 2015 року № № 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53 в зазначених контейнерах переміщується товар "дошка необрізна хвойної породи" загальною кількістю 300 метрів кубічних ціною 165 доларів США за один метр кубічний, загальною вартістю 49500 доларів США, що на момент митного оформлення складає 1485504 гривень 9 копійок.

За результатами проведеного переогляду вказаних контейнерів встановлено, що з метою приховування фактичного найменування та кількості товарів "лісоматеріали", які вивозяться за межі митної території України до Ізраїлю, як підстави для вивезення товарів Одеської митниці ДФС, надано документи, які містять неправдиві відомості про найменування та кількість товарів.

Згідно ст. 459 Митного кодексу України при вчиненні порушень митних правил підприємствами, адміністративну відповідальність несуть посадові особи цих підприємств.

Загальна вартість товарів-безпосередніх предметів правопорушення відповідно до інвойсів № № 39-53 від 16 лютого 2015 року складає 2130713 гривень 55 коп.

Під час розгляду справи судами представник відповідача стверджував, що наприкінці лютого СПД ФОП ОСОБА_6 мав намір пролонгувати взаємовідносини з компанією ТОВ "ТГЛ Україна", але сторони не дійшли згоди про порядок розрахунків, отже, йому не відомо, з яких причин відбулося подання митних декларацій. Про обставини, за яких складено протоколи №№201/500000/15; 202/500000/15; 203/500000/15 про порушення митних правил ФОП ОСОБА_6 дізнався 12 березня 2015 року. За його вказівкою всі митні декларації були анульовані, що підтверджується заявою директора ТОВ "ТГЛ Україна" від 16 березня 2015 року, а також додатковими заявами (вх. № 2125, 2126, 2127 від 18 березня 2015 року на адресу Одеської митниці ДФС) щодо надання можливості виправити помилки, які було зроблено неуповноваженою особою, однак такої можливості зі сторони митного органу надано не було.

Лист позивача про анулювання митних декларацій суди попередніх інстанцій також дослідили і прийняли як належний та допустимий доказ відсутності правовідносин з експедиції вантажів між сторонами у справі.

Постановою Малинівського районного суду міста Одеси від 3 липня 2015 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Одеської області, провадження по адміністративній справі відносно ФОП ОСОБА_6 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 483, ч. 1 Митного кодексу України. Зобов'язано Одеську митницю ДФС повернути ОСОБА_6 або його уповноваженому представнику вилучений за протоколом про порушення митних правил № 0201/5000/15/ від 13 березня 2015 року товар після належного митного оформлення.

Постановою Малинівського районного суду міста Одеси від 1 вересня 2015 року у справі № 521/12850/15-п встановлено, що 2 липня 2014 року між ТОВ "ТГЛ Україна" та ФОП ОСОБА_6 укладено договір № 02/07/14 надання послуг по декларуванню та митному оформленню вантажів, однак, відповідно до п. 5.2 договір дійсний з дня підписання, тобто, з 2 липня 2014 року і до 31 грудня 2014 року. Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору послуг по декларуванню та митному оформленню вантажів від 2 липня 2014 року, п. 5.3 викладений у новій редакції, якою вказано, що пролонгація договору дійсна тільки у випадку підписання додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною даного договору". Разом з тим, додаткова угода між сторонами не підписувалась, у зв'язку з чим суди дійшли висновку про те, що жодних документів, які б підтверджували повноваження декларанта ТОВ "ТГЛ Україна" в особі уповноваженої особи Снігур Л.В. здійснювати декларування та митне оформлення вантажу на час подачі митної декларації не було.

Крім того, згідно копії заяви директора ТОВ "ТГЛ Україна" ПодолянаО.С. начальнику Одеської митниці ДФС (вих. № 419 від 18 серпня 2015 року), позивач повідомляв, що не має повноважень на заповнення і подачу декларацій у зв'язку з закінченням договору б/н від 1 липня 2014 року між вантажовідправником ФОП ОСОБА_6 та ТОВ "ТГЛ Україна", а також залучення декларанта; на підставі наведеного просив визнати митні декларації недійсними.

18 червня 2015 року СУ УМВС України в Полтавській області до ЄДР за № 12015170000000598 внесено відомості про порушення кримінального провадження за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України за фактом підробки офіційних документів шляхом внесення до них завідомо недостовірних даних службовими особами суб'єктів господарювання, що зареєстровані на території Полтавської області при митному оформлені товарів.

За результатами розгляду клопотання слідчого СУ УМВС України в Полтавській області Колганова А.О. в рамках кримінального провадження № 12015170000000598 від 18 червня 2015 року з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України про надання тимчасового доступу до речей і документів, слідчим суддею Октябрського районного суду м. Полтави Січиокно Т.О. 13 липня 2015 року задоволено вказане клопотання, надано тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні Одеської митниці ДФС, що розміщена по вул. Гайдара, 21-а в м. Одесі, а саме до 30 (тридцяти) контейнерів № № BSIU9541791, TCNU5392846, TCNU5502671, ZCSU7027934, FSCU6453868, FSCU9831534, ZCSU8364333, ZCSU8901010, ZCSU8536978, ZCSU8693848, ZCSU8707026, ZCSU8819535, ZCSU8845977, ZCSU8891756, ZCSU8985201, HLBU1067214, HLXU8324179, HLXU8408639, HLXU8428255, TCLU8126668, TCLU9561886, TGHU8727478, BMOU4958642, CPSU6402925, GECU4653965, HLBU1319363, HLXU8178264, HLXU8418302, HLXU8490333, HLXU6346142 та документів з можливістю виготовлення якісних копій, а саме, до протоколу про порушення митних правил №0201/50000/15 від 13 березня 2015 року, протоколу про порушення митних правил № 0202/50000/15 від 13 березня 2015 року, протоколу про порушення митних правил № 0203/50000/15 від 13 березня 2015 року, які складено управлінням аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Одеської митниці ДФС (ухвала суду у справі № 554/8513/15-к (№ 1кс\554/4019/2015 року) від 6 липня 2015 року та ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 13 липня 2015 року.

Працівники управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Одеської митниці ДФС 13 березня 2015 року на підставі приписів ст. 511 Митного кодексу України та протоколів про порушення митних правил № 0202/50000/15, № 0203/50000/15 від 13 березня 2015 року здійснили вилучення 15 контейнерів: № № BMOU4958642, CPSU6402925, GESU4653965, HLBU1319363, HLXU8178264, HLXU8418302, HLXU8490333, HLXU6346142, HLBU1067214, HLXU8324179, HLXU8408639, HLXU8428255, TCLU8126668, TCLU9561886, TGHU8727478 з товаром "лісоматеріали розпиляні, не стругані, не шліфовані, не мають торцевих з'єднань обрізні з хвойної породи сосни звичайної".

За постановою про повернення тимчасово вилученого майна від 27 серпня 2015 року, 16 липня 2015 року в період часу з 16:25 по 18:15, згідно протоколу тимчасового доступу до речей та документів, слідчим СУ УМВС України в Полтавській області Корнійчуком А.С. здійснено на підставі ухвали слідчого судді від 13 липня 2015 року тимчасовий доступ та вилучено 30 контейнерів з товаром "лісоматеріали розпиляні, не стругані, не шліфовані, не мають торцевих з'єднань обрізні з хвойної породи сосни звичайної", які були вилучені у ФОП ОСОБА_6 та перебували у володінні Одеської митниці ДФС на підставі протоколів про порушення митних правил № 0201/50000/15, №0202/50000/15, № 0203/50000/15 від 13 березня 2015 року.

27 серпня 2015 року процесуальним керівником досудовим розслідуванням - прокурором відділу прокуратури Харківської області Боровським А.В. за наслідками розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄДР № 12015170000000598, постановлено повернути Одеській митниці ДФС тимчасово вилучене 16 липня 2015 року слідчим СУ УМВС України в Полтавській області Корнійчуком А.С. майно у вказаному кримінальному провадженні, а саме: 30 контейнерів з товаром "лісоматеріали розпиляні, не стругані, не шліфовані, не мають торцевих з'єднань обрізні з хвойної породи сосни звичайної", які були вилучені та перебувають у володінні Одеської митниці ДФС на підставі протоколів про порушення митних правил № 0201/50000/15, № 0202/50000/15, № 0203/50000/15.

З урахуванням наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що, починаючи з 13 березня 2015 року та по 12 жовтня 2015 року, вилучені у відповідача 15 контейнерів № № BMOU4958642, CPSU6402925, GESU4653965, HLBU1319363, HLXU8178264, HLXU8418302, HLXU8490333, HLXU6346142, HLBU1067214, HLXU8324179, HLXU8408639, HLXU8428255, TCLU8126668, TCLU9561886, TGHU8727478 разом з товаром "лісоматеріали розпиляні, не стругані, не шліфовані, не мають торцевих з'єднань обрізні з хвойної породи сосни звичайної" перебували у володінні Одеської митниці ДФС, а з 16 липня 2015 року по 27 серпня 2015 року тимчасово вилучені СУ УМВС України в Полтавській області.

Постановою Малинівського районного суду міста Одеси від 1 вересня 2015 року у справі № 521/12850/15-п (провадження № 3/521/4443/15) закрито провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_6 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 483 ч. 1 Митного кодексу України та зобов'язано Одеську митницю ДФС повернути ОСОБА_6 або його уповноваженому представнику вилучений за протоколами про порушення митних правил № 0202/50000/15 та № 0203/50000/15 від 13 травня 2015 року товар після належного митного оформлення.

Враховуючи те, що провадження по адміністративній справі відносно ФОП ОСОБА_6 закрито, а вилучені товари за рішенням суду підлягали поверненню власнику, відповідно, втрати митного органу за зберігання 15 контейнерів № № BMOU4958642, CPSU6402925, GESU4653965, HLBU1319363, HLXU8178264, HLXU8418302, HLXU8490333, HLXU6346142, HLBU1067214, HLXU8324179, HLXU8408639, HLXU8428255, TCLU8126668, TCLU9561886, TGHU8727478 разом з товаром "лісоматеріали розпиляні, не стругані, не шліфовані, не мають торцевих з'єднань обрізні з хвойної породи сосни звичайної" на користь Одеської митниці ДФС судом не стягувались.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій перевірили всі доводи сторін у справі, дослідили та оцінили всі надані ними докази, повно встановили всі істотні обставини справи відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, правильно застосували наведені норми матеріального права, прийшли до юридично правильного висновку про відсутність підстав для стягнення спірної суми за недоведеністю вимог та обгрунтовано відмовили в позові.

За таких обставин суд касаційної інстанції відхиляє доводи заявника касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Посилання заявника касаційної скарги на порушення судами вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 511, 519, 520 Митного кодексу України, наказів Мінфіну України № 627 від 30 травня 2012 року та № 731 від 15 червня 2012 року також не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду у зв'язку з юридично правильними висновками судів щодо відсутності між сторонами правовідносин з експедиції вказаного вантажу.

Враховуючи викладене, судові рішення законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 січня 2016 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Н. Мележик