Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 912/3096/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Гончарука П.А. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу професійно - технічного училища № 16 м. Мала Вискана рішення та постановуГосподарського суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2015 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2016 рокуу справі№ 912/3096/15за позовомфізичної особи - підприємця ОСОБА_3допрофесійно - технічного училища № 16 м. Мала Вискапростягнення 116 156,37 грнта за зустрічним позовомпрофесійно - технічного училища № 16 м. Мала Вискадофізичної особи - підприємця ОСОБА_3провизнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахування заяви про уточнення) про стягнення з відповідача 116 156,37 грн, з яких 54 544,49 грн - основний борг, 41 666,53 грн - інфляційні втрати, 3 480,96 грн - 3 % річних.

28.08.2015 відповідач звернувся до господарського суду із зустрічним позовом про визнання недійсним укладеного між професійно - технічним училищем № 16 м. Мала Виска і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 договору про надання сільськогосподарських послуг в рослинництві № 1 від 02.04.2013.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.10.2015 (суддя - Болгар Н.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 (головуючий - Кузнецова І.Л., судді - Герасименко І.М., Сизько І.А.), первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з ПТУ № 16 м. Мала Виска на користь ФОП ОСОБА_3 54 544,49 грн боргу, 40 707, 77 грн інфляційних втрат та 3 480, 96 грн 3 % річних. В решті первісних позовних вимог та у зустрічному позові відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач - ПТУ № 16 м. Мала Виска, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.10.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 02.04.2013 між ПТУ № 16 м. Мала Виска (замовник) в особі директора Миценко С.І. та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) було укладено договір про надання сільськогосподарських послуг в рослинництві № 1, предметом якого є наміри щодо виконання сільськогосподарських робіт на площах замовника з використанням виконавцем своєї техніки.

Договір підписаний сторонами; підпис в договорі ФОП ОСОБА_3 скріплений печаткою підприємця, однак підпис замовника не скріплений його печаткою.

Згідно з п. 1.2. договору підрядні роботи та їх обсяг вказуються в додатку № 1 до договору, який одночасно є кошторисом та документом узгодження договірної ціни робіт і невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. п. 2.1. - 2.4. договору вартість робіт визначається в додатку № 1 і може змінюватися за згодою сторін. Остаточним підсумовуючим документом обліку підрядних робіт є акт прийому-передачі виконаних робіт, який підписується представниками сторін та скріплюється печаткою. Замовник зобов'язаний підписати та скріпити акт печаткою протягом двох днів з дня виконання робіт. У разі відмови заявника від підписання акту він вважається складеним в односторонньому порядку виконавцем і підрядні роботи вважаються прийнятими на підставі одностороннього акту. Розрахунковим документом є акт. Замовник зобов'язаний впродовж п'яти днів з дня підписання або від дня, коли акт повинен бути підписаний, перерахувати кошти на рахунок виконавця.

Між сторонами були підписані додатки № 1 та № 2 до договору і, зокрема в додатку № 1 до договору сторони погодили найменування, обсяги, вартість робіт за одиницю та загальна вартість робіт .

Згідно з додатком № 1 виконавцю належало виконати роботи з глибокої оранки, боронування, культивації на земельній ділянці замовника, загальною вартістю 54 544, 49 грн.

На виконання умов договору, виконавець виконав, а замовник прийняв роботу на суму 54 544, 49 грн, що підтверджується актом виконаних робіт від 30.04.2013 та актом звірки розрахунків станом на 01.03.2014 (а.с. 15, 92), який підписаний сторонами та засвідчений печатками сторін, в тому числі і відповідача.

Однак, відповідач за виконанні роботи не розрахувався, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо оплати за договором не виконав, чим порушив його умови і вимоги ст. 526 ЦК України, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 54 544,49 грн основного боргу та, здійснивши перерахунок 3 % річних і інфляційних втрат, обґрунтовано стягнув з відповідача 40 707, 77 грн інфляційних втрат та 3 480, 96 грн 3 % річних.

В частині відмови в інфляційних втратах правильність висновків ніким не оскаржується.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ПТУ № 16 м. Мала Виска посилалося на те, що оспорюваний договір суперечить ч. 2 ст. 207 ЦК України, адже він не скріплений печаткою з боку замовника та не підписаний виконавцем, а тому є недійсним. Також вказував на те, що додаток № 1 "Обсяг і вартість підрядних робіт" та додаток № 2 "Акт виконаних робіт" не скріплені печатками замовника та не підписані виконавцем.

Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 203 ЦК України насамперед встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а конкретні підстави для визнання договорів недійсними визначені ст. ст. 215, 218 - 235 ЦК України, і такі підстави повинні мати місце саме на час укладення такого договору.

Недійсність договору про надання сільськогосподарських послуг в рослинництві у зв'язку з тим, що договір не скріплений печаткою відповідача (при цьому, підписаний уповноваженими особами сторін) законом не встановлена, а тому зобов'язання, які виникли між сторонами за цим договором, є дійсними і їх виконання повинно було здійснюватися відповідно до умов цього договору та норм цивільного законодавства.

При цьому, виконання ФОП ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором підтверджується актом виконаних робіт від 30.04.2015, підписання і скріплення печаткою якого є обов'язком замовника. Водночас, договір містить умови, за яких акт може бути складений в односторонньому порядку виконавцем. Отже, відсутність в акті виконаних за договором робіт, підписаному сторонами, печатки відповідача, не є безумовною ознакою невиконання таких робіт позивачем і не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Таким чином, господарські суди прийшли до правильного висновку про відсутність підстав для визнання договору про надання сільськогосподарських послуг в рослинництві № 1 недійсним та правомірно відмовили в задоволенні зустрічного позову.

Щодо доводів відповідача в касаційній скарзі про те, що оспорюваний договір та додаток до нього є неукладеними, то вони є безпідставними та спростовуються висновками господарських судів.

Посилання ПТУ № 16 м. Мала Виска в касаційній скарзі на те, що судами було неправильно застосовано ст. 625 ЦК України, оскільки ним не було прострочено виконання грошового зобов'язання у справі є помилковими виходячи з таких підстав.

Правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання сільськогосподарських послуг в рослинництві № 1, є грошовим зобов'язанням, у якому серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок оплати отримані роботи, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати від боржника сплатити гроші за виконані роботи.

Отже, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Щодо доводів відповідача в касаційній скарзі про те, що при укладенні оспорюваного договору було порушено норми Бюджетного кодексу України, то вони також є безпідставними, оскільки відповідачем не було доведено яким чином укладення цього договору порушує вимоги вказаного кодексу. При цьому, доводи на які посилається відповідач в касаційній скарзі не виправдовують його бездіяльності, як господарюючого суб'єкта, і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і підстав для скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.10.2015 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу професійно - технічного училища № 16 м. Мала Виска залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2016 року у справі за № 912/3096/15 - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя П. Гончарук Суддя І. Кондратова