Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року Справа № 910/7519/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівБакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"напостанову від 16.11.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№910/7519/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Євро-Реконструкція"простягнення 6 855 042,44 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - Сороколіт Э.М. (дов. від 21.04.16)

Від відповідача - Дробишева Ю.Р. (дов. від 05.01.17)

Новик О.В. (дов. від 05.01.17)

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про стягнення 6 855 042,44грн в зв'зку з несвоєчасним здійсненням відповідачем розрахунків за отриманий природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №2203/14-ТЕ-41 від 20.01.2014, з яких 2 381 648,26 пені, 333 207,61грн - 3 % річних та 4 140 186,57грн - інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2016 (суддя Шкурдова Л.М.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Євро-Реконструкція" на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" 100 662,05грн - пені, 15 894,01 грн - 3 % річних та 1748, 34 грн. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що підписання сторонами спільних протокольних рішень та договорів про організацію взаєморозрахунків і виконання їх умов, фактично змінило порядок і строк проведення розрахунків за отриманий відповідачем природний газ, з огляду на що відсутні підстави для нарахування пені, та застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, на змінену суму зобов'язань. При цьому, встановивши факт прострочення відповідачем в оплаті вартості спожитого природного газу, який було сплачено ним за зобов'язаннями, порядок та строк виконання яких не змінювався, господарський суд міста Києва задовольнив позов частково, при цьому відмовив у стягненні інфляційних втрат, оскільки прострочення ТОВ "Євро-реконструкція" в оплаті існувало менше одного місяця.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 16.11.206 у складі: Жук Г.А., Дикунської С.Я., Мальченко А.О. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ПАТ НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати в частині, якою відмовлено у стягненні інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення інфляційних втрат в сумі 4 140 186,57грн. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.01.2014 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Євро-Реконструкція" укладено договір купівлі-продажу природного газу №2203/14-ТЕ-41 від 20.01.2014, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору.

Відповідно до п. 1.2. договору (в редакції Додаткової угоди №1 від30.04.2014), газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 193 500 тис. куб. м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3.3. договору).

Відповідно до п.5.1., 5.2. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ- 1 309,20 грн.

Згідно з п.6.1.договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2014, від 28.02.2014, 31.03.2014, від 30.04.2014, від 31.05.2014, від 30.06.2014, що позивачем у період з січня 2014 року по червень 2014 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 118 038 150,17грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Посилаючись на порушення відповідачем строків оплати поставленого у період з січня 2014 по червень 2014 року природного газу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Господарськими судами встановлено, що власними коштами ТОВ "Євро-Реконструкція" сплатило на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" вартість спожитого природного газу на суму 79 368 088,62грн.

Решта сума коштів у розмірі 38 670 061,55грн була сплачена відповідачем на змінених умовах. Так, на виконання вимог Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20, Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Державного казначейства України від 03.02.2009 N 55/57/43 за взаємною згодою сторін відповідач формував на суму пільг заборгованість перед позивачем в оплаті за поставлений ним газ, на підставі чого в подальшому позивач і відповідач щомісяця укладали спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на надання пільг, субсидій і компенсацій населенню та договори про організацію взаєморозрахунків, а саме :

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №564 від 17.03.2014 па суму 2 521 800, 00грн за природний газ 2014 по договору № 2203/14-ТЕ-41 (платіжне доручення №3 від 17.03.2014 на суму 2 521 800,00грн;

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №951 від 17.04.2014 на суму 2 693 900,00грн за природний газ 2014 по договору № 2203/14-ТЕ-41 (платіжне доручення №4 від 17.04.2014 на суму 2 693 900, 00грн;

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №1127 від 15.05.2014 на суму 1 950 300, 00грн за природний газ 2014 по договору № 2203/14-ТЕ-41 (платіжне доручення №5 від 15.05.2014 на суму 1 950 300, 00грн;

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №1374 від 17.06.2014 на суму 924 800,00грн за природний газ 2014 по договору № 2203/14-ТЕ-41 (платіжне доручення №6 від 17.06.2014 на суму 924 800,00грн;

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №1525 від 15.07.2014 на суму 746 400,00 грн. за природний газ 2014 по договору № 2203/14-ТЕ-41 (платіжне доручення №7 від 15.07.2014 на суму 746 400,00грн.

19.05.2014 між Головним управлінням державної казначейської служби України в м. Києві, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ТОВ "Євро-Реконструкція", НАК "Нафтогаз України" укладений Договір про організацію взаєморозрахунків №285/30, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 за № 30.

За змістом вказаного договору казначейство перераховує кошти в розмірі 3 380730,00грн, які спрямовуються на погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2014 рік згідно з договором від 20.01.2014 №2203/14-ТЕ-41.

На виконання даного договору платіжним дорученням №4 від 20.05.2014 позивачу перераховано 3 380 730,00грн на погашення заборгованості за спожитий природний газ.

07.07.2014 року між Головним управлінням державної казначейської служби України в м. Києві, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ТОВ "Євро-Реконструкція", НАК "Нафтогаз України" укладений Договір про організацію взаєморозрахунків №305/30 від 07.07.2014 з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

За змістом вказаного договору казначейство перераховує кошти в розмірі 16 519 396,70грн, які спрямовуються на погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2014 рік згідно з договором від 20.01.2014 №2203/14-ТЕ-41.

Платіжним дорученням №6 від 17.09.2014 грошові кошти в розмірі 16 519 396,70грн були перераховані позивачу на погашення заборгованості за спожитий природний газ.

22.09.2014 року між Головним управлінням державної казначейської служби України в м. Києві, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ТОВ "Євро-Реконструкція", НАК "Нафтогаз України" укладений Договір про організацію взаєморозрахунків №344/30 від 22.09.2014 з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

За змістом вказаного договору казначейство перераховує кошти в розмірі 9 932 734,85грн, які спрямовуються на погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2014 рік згідно з договором від 20.01.2014 №2203/14-ТЕ-41.

Платіжним дорученням №8 від 23.09.2014 на користь позивача були перераховані грошові кошти в розмірі 9 932 734,85грн.

Таким чином, судами встановлено, відповідачем як власними коштами, так і грошовими коштами, сплаченими на виконання вищезазначених спільних протокольних рішень та договорів про організацію взаєморозрахунків, було сплачено вартість спожитого у період з січня 2014 по червень 2014 в повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем (відповідачем у справі) пункту 6.1. умов цього Договору, він зобов'язується сплатити продавцю (позивачеві у справі), крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.3 договору, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, визначених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата вартості спожитого природного газу була здійснена відповідачем поза межами порядку і строків, встановлених договором купівлі-продажу природного газу, та/або поза межами порядку і строків, визначених договорами про організацію взаєморозрахунків. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі №9254/1230/14, від 25.03.2015 у справі №924/1265/13, від 30.09.2014 у справі №5011-35/1534-2012-42/553-2012.

Оскільки, умовами вказаних договорів та спільних протокольних рішень було змінено порядок і строки проведення розрахунків за отриманий природний газ по договору №2203/14-ТЕ-41 від 20.01.2014 купівлі-продажу природного газу та враховуючи, що грошові кошти на виконання зазначених договорів були перераховані позивачу вчасно та у визначеному порядку, суди обгрунтовано дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої п. 7.2. договору, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на змінену суму зобов'язання.

При цьому судами встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання зобов'язань, за якими порядок та строки проведення розрахунків не змінювалися, що свідчить про наявність порушення строків виконання зобов'язань у сумі, яка не входила в предмет регулювання договорів про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень.

У січні 2014 мали місце 3 дні прострочки (оплата згідно договору повинна здійснюватись до 14-го числа на ступного місяця за звітним, а фактично сплачено відповідачем частково 14.02.2014 та 17.02.2014); у лютому 2014 мали місце 4 дні прострочки (оплата згідно договору повинна здійснюватись до 14-го числа на ступного місяця за звітним, а фактично сплачено відповідачем частково 17.03.2014 та 19.03.2014).

Таким чином, є обгрунтованим стягнення за загальний період нарахування з 14.02.2014 по 18.03.2014 пені в розмірі 100 662,05грн та 3 % річних в сумі 15 894,01 грн.

Що стосується нарахованих позивачем інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що у п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, - застосовується індекс інфляції за поточний місяць, коли строк виконання зобов'язання настає після 15 числа місяця, - застосовується індекс інфляції за наступний місяць. Отже, поденний індекс інфляції не розраховується.

Оскільки позивач нараховував відповідачу інфляційні втрати у лютому на суму заборгованості 33 666 834,08грн за спожитий природний газ у січні 2014, тоді як станом на 17.02.2014 відповідачем ця сума вже була сплачена, тобто на кінець місяця суми боргу в розмірі 33 666 834,08грн вже не існувало, що відповідно унеможливлює нарахування на неї інфляційних втрат протягом лютого 2014, суди правомірно дійшли висновку про відмову у стягненні нарахованих позивачем інфляційних втрат.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову від 16.11.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/7519/16 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді С. Бакуліна

О. Яценко