ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Справа № 916/274/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І.за участю представників: від прокуратури:Онуфрієнко М.В., посв. №036179 від 04.11.2015р.;від позивача:не з'явився;від відповідача:Аврамов В.П., дов. б/н від 01.02.2016р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Медіко-інструментальний завод-медапарат"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2015р.у справі господарського суду№916/274/15-г Одеської областіза позовомЗаступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської радидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіко-інструментальний завод-медапарат"простягнення 105 448,94грн.В С Т А Н О В И В:

Заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіко-інструментальний завод - медапарат" про стягнення збитків у сумі 105 448,94грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.03.2015р. у справі №916/274/15-г у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. у справі №916/274/15-г вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове, яким позовні вимог задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 89 246,44грн. - збитків. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2015р. у справі №916/274/15-г вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіко-інструментальний завод-медапарат", з прийнятими судовими актами апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати постанову та додаткову постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.01.2016р. задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 09.02.2016р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу прокурор просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 23.02.2016р. з'явився прокурор та представник відповідача. Позивач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіко-інструментальний завод-медапарат" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, що відповідно до акту про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 20.08.2014р. №7, затвердженого рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №446 від 11.09.2014р., неодержаний позивачем дохід за використання відповідачем земельною ділянкою площею 14 390кв.м., яка розташована за адресою: м. Білгород - Дністровський, вул. Маяковського, 59 за період з 20.02.2012р. по 20.08.2014р., без оформлення відповідних документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, становить 105 448,94грн.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі договору купівлі-продажу №1-642 від 19.07.2001р., акту приймання-передачі від 24.07.2001р., а також рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2004р. у справі №27/335-04-7843 відповідачу належать 80/1000 та 9/100 часток цілісного майнового комплексу, розташованого на земельній ділянці за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, 59.

Рішенням Білгород-Дністровської міської ради №837-V від 08.10.2009р. "Про затвердження проектів відведення, матеріалів інвентаризації земельних ділянок та надання фізичним та юридичним особам, суб'єктам підприємницької діяльності в оренду земельних ділянок на території м. Білгорода-Дністровського" затверджено матеріали інвентаризації, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано із земель міста, зокрема, відповідачу в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 1,4390 га за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, 59, для розміщення виробництва виробів медичної техніки.

Пунктом 2.1 зазначеного рішення зобов'язано фізичних та юридичних осіб, суб'єктів підприємницької діяльності, зазначених у п.1 цього рішення, зокрема, замовити у 120 - денний термін технічну документацію по складанню договору оренди. Укласти договір оренди земельної ділянки з Білгород-Дністровською міською радою та зареєструвати його у Білгород-Дністровському міському відділі Одеської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України". При цьому вказано, що у разі невиконання цього пункту в указаний термін, дане рішення втрачає чинність.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем вчинялись дії щодо укладання договору оренди земельної ділянки.

Апеляційна інстанція, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог, виходила з доведеності протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Проте, висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (п. "д" ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України).

За змістом ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р., відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.07.2015р. у справі №916/3311/14 та від 07.10.2015р. у справі №916/3371/14.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р. рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Судами попередніх інстанцій у повному обсязі не досліджено виконання відповідачем пункту 2.1 рішення Білгород-Дністровської міської ради №837-V від 08.10.2009р. щодо замовлення у 120-ти денний термін технічної документації по складанню договору оренди, оформлення договору оренди землі та реєстрації його у Білгород-Дністровському міському відділі Одеської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" та не надано належної правової оцінки діям відповідача.

Крім того, судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки і діям позивача щодо вчинення заходів, спрямованих на уникнення збитків.

Встановлені судами обставини не дають змоги дійти однозначного висновку про наявність чи відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" визначено, що відповідно до ч. 1 ст. 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіко-інструментальний завод-медапарат" - частково задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р., додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2015р. та рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2015р. у справі №916/274/15-г - скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя Т.Б. Дроботова Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Л.І. Рогач