Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Справа № 914/2460/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Д.Кривди, С.Могил,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція"на постановувід 17.11.2015Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 914/2460/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Універсаліс"доПриватного підприємства "Генесіс-2 Україна", Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція"простягнення заборгованості в сумі 871 618,71 грн,у судове засідання прибув представниквідповідачаЮніна С.П. (дов. від 25.03.2015),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника відповідача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсаліс" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Генесіс-2 Україна" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" про стягнення солідарно 871 618,71 грн, з яких 845 362,04 грн інфляційних втрат та 26 256,67 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.09.2015 (суддя О.Долянська) позовні вимоги задоволені частково шляхом присудження до стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 378 439,90 грн інфляційних втрат, 15 558,52 грн 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване наступним.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.03.2015 у справі № 914/112/15 за позовом ТОВ "Універсаліс" до Приватного підприємства "Генесіс-2 Україна" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" про визнання договорів на виконання робіт укладеними та стягнення 2454541,89 грн заборгованості за роботи задоволені позовні вимоги частково шляхом присудження до стягнення солідарно з відповідачів 2454541,89 грн заборгованості. У решті у задоволені позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що у період з листопада 2013 року по січень 2014 року ТОВ "Універсаліс" виконало та передало ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" роботи по темам: "Монтаж систем вентиляції в приміщеннях ДО на відмітці 17.40, Монтаж шаф управління рециркуляційними вентиляторами К1р, К2р, "Реконструкція опорних металоконструкцій систем кондиціювання UV10, UV11 на загальну суму 2 454 541,89 грн, а відповідач 2 прийняв ці роботи, однак оплату вартості робіт належним чином не здійснив.

15.01.2015 позивачем надіслано на адресу відповідача 2 претензію № 0112/15 від 14.01.2015 про сплату заборгованості з оплати вартості відповідних робіт, яка залишена відповідачем 2 без відповіді.

Вказаним рішенням встановлено, що строк виконання відповідачем 2 зобов'язання з оплати позивачу вартості виконаних ним робіт є не визначений.

Також у відповідному рішенні зазначено, що 09.12.2013 між ТОВ "Універсаліс" та ПП "Генесіс-2 Україна" укладений договір поруки, згідно з яким ПП "Генесіс-2 Україна" поручився у повному обсязі перед кредитором (позивачем) за виконання Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" свого обов'язку з оплати узгоджених та виконаних позивачем (кредитором) на користь боржника робіт по темам: "Монтаж систем вентиляції в приміщеннях ДО на відмітці 17.40, Монтаж шаф управління рециркуляційними вентиляторами К1р, К2р та "Реконструкція опорних металоконструкцій систем кондиціювання UV10, UV11 на загальну суму 2 505 250,54 грн.

На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 06.03.2015 Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" здійснене погашення основного боргу станом на 07.07.2015 у загальній сумі 1375155,69 грн.

У процесі розгляду даної справи (№ 914/2460/15) відповідач перерахував позивачу 15.07.2015 ще 100 000,00 грн та 17.07.2015 100 000,00 грн.

Оскільки сума основної заборгованості, що присуджена до стягнення з відповідачів 1 та 2 солідарно рішенням Господарського суду Львівської області від 06.03.2015 у справі №914/112/15 не сплачена, то має місце прострочення виконання грошового зобов'язання.

У зв'язку з простроченням відповідачами виконання зобов'язання з оплати за виконані роботи 2454541,89 грн позивачем нараховані та заявлені до стягнення у даній справі з відповідачів солідарно 3% річних у розмірі 26256,67 грн та інфляційні втрати у розмірі 845362,04 грн за період з 28.01.2015 по 07.07.2015.

Встановивши наведені вище фактичні обставини, місцевий господарський суд зазначив наступне.

Позивачем нараховані інфляційні втрати та 3 % річних з 28.01.2015 по 07.07.2015, з посиланням на те, що згідно з його претензії відповідачі 1 та 2 мали оплатити основну заборгованість починаючи з 28.01.2015.

Однак, оскільки обов'язок у відповідачів 1 та 2 по солідарній оплаті виконаних робіт виник з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Львівської області від 06.03.2015 у справі №914/112/15, то розрахунок позовних вимог повинен здійснюватися із дня набрання рішення Господарського суду Львівської області від 06.03.2015 законної сили, тобто з 22.03.2015.

Разом з тим, позивач із заявою про примусове виконання рішення суду Господарського суду Львівської області від 06.03.2015 у справі №914/112/15 не звертався. Відповідачі в добровільному порядку виконують зазначене рішення Господарського суду Львівської області, що стосується стягнення з них основного боргу.

З посиланням на вказане, місцевий господарський суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних з 22.03.2015, та, відповідно, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині заявлених 378 439,90 грн інфляційних втрат, 15 558,52 грн 3% річних.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 (колегія суддів: О. Михальнюк, Г. Мельник, Б. Плотніцький) рішення Господарського суду Львівської області від 06.03.2015 скасоване, прийняте нове рішення, яким позов задоволений.

Постанова мотивована наступним.

Відповідно до п.1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може реалізувати своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання його рахунка (рахунка-фактури) тощо.

15.01.2015 позивачем надіслано на адресу відповідача-2 претензію про сплату заборгованості.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог ТОВ "Універсаліс" до відповідачів про стягнення 845362,04 грн інфляційних втрат та 26256,67 грн 3% річних.

При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що висновок суду першої інстанції про те, що обов'язок у відповідачів по солідарній оплаті виконаних робіт виник з моменту набрання законної сили рішення Господарського суду Львівської області від 06.03.2015 у справі № 914/112/15 не відповідає нормам чинного законодавства та спростовується обставинами справи.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, просить постанову скасувати.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 у справі № 6/433-42/183 висловлена позиція, відповідно до якої положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не обмежують права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу; чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Враховуючи вказане, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог відповідає позиції Верховного Суду України.

При цьому, місцевим господарським судом моментом виникнення обов'язку з оплати заборгованості визначений момент набрання рішенням Господарського суду Львівської області від 06.03.2015 у справі № 914/112/15 законної сили - 22.03.2015.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідним моментом є сплив семиденного строку від дня пред'явлення вимоги про оплату заборгованості (15.01.2015).

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує висновок апеляційного господарського суду, оскільки у справі № 914/112/15 встановлений факт виконання позивачем спірних робіт у період з грудня 2013 року по січень 2014 року, тобто, вказаним рішенням підтверджене виконання позивачем спірних робіт.

Отже, моментом виникнення обов'язку з оплати вказаних робіт є не набрання відповідним судовим рішенням законної сили, а визначений договором або законом момент виникнення відповідного обов'язку.

Строк виконання відповідачем обов'язку з оплати за виконані роботи сторонами не визначений.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, підстав для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 у справі № 914/2460/15 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Д. Кривда

С. Могил