Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Справа № 904/6404/15

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Кривди Д.С.,

Круглікової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року у справі № 904/6404/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСТ ГРУП Україна" до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення 37080,00 грн.,

за участю представників:

Позивача: не з'явився,

Відповідача: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КСТ ГРУП Україна" (далі - ТОВ "КСТ ГРУП Україна", Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі - ДП "Придніпровська залізниця", Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 37080,00 грн. по попередній оплаті за ненадані послуги по перевезенню вагонів № 95100087 і № 95103412 по договору №ПР/М/1294/НЮп про організацію перевезень вантажів по залізницях України від 20.03.2012 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2015 року у задоволенні позову ТОВ "КСТ ГРУП Україна" відмовлено у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2015 року скасовано і позов ТОВ "КСТ ГРУП Україна" задоволено: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 37080,00 грн. заборгованості та витрати по сплаті судового збору.

У поданій касаційній скарзі, ДП "Придніпровська залізниця", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 29, 45 Статуту залізниць України, п. 31 Правил приймання вантажів до перевезення, затв. Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, зареєстр. В Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 861/5082, зі змінами та доповненнями, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у даній справі та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Сторони не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 20.03.2012 року між ДП "Придніпровська залізниця" (Залізниця) і ТОВ "КСТ ГРУП Україна" (Експедитор) було укладено договір №ПР/М/1294/НЮп про організацію перевезень вантажів по залізницях України (далі - Договір), предметом якого (пункт 1.) є регулювання взаємовідносин сторін, що пов'язані з організацією та здійсненням перевезень вантажів у експортно-імпортному та внутрішньодержавному сполученнях, а також наданням додаткових послуг за перевезення по території України по узгодженим тарифам і ставкам.

Згідно пункту 2.1.3. Договору, Залізниця зобов'язалась на підставі заяви Експедитора й при наявності плану перевезень здійснювати прийом і відправлення вантажів, що належать Експедитору або вантажовласникам, які вказані в заявці Експедитора.

При цьому, пунктом 3.4. Договору передбачалось, що Залізниця починає виконувати свої обов'язки по цьому договору після отримання первинної передоплати в рахунок майбутніх перевезень на загальну суму 250000грн. платіжними дорученнями на особовий рахунок № 9004136.

Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів на рахунок № 9004136 (пункт 3.5. Договору).

Також, умовами Договору (пункти 3.1., 3.2., 3.4.) передбачалось, що Експедитор здійснює платежі за перевезення і обслуговування вантажів при розрахунках у гривнях на розподільчий рахунок розрахункового підрозділу Залізниці № 26038000002001. Розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається Експедитором, виходячи із очікуваного обсягу перевезень вантажів та інших послуг на підставі діючих тарифів. Залізниця починає виконувати свої обов'язки по цьому договору після отримання первинної передоплати в рахунок майбутніх перевезень платіжними дорученнями на особовий рахунок № 9004136.

Відповідно до умов укладеного Договору № ПР/М/1294/НЮп, 22.12.2014 року і 26.12.2014 року з ТОВ "КСТ ГРУП Україна" було списано на користь ДП "Придніпровська залізниця" грошові кошти у розмірі по 18540,00 грн. (за кожний вагон) за перевезення вантажу по залізничних накладних №№ 47637061, 47749189 у вагонах, відповідно, №№ 95100087, 95103412.

При цьому, відправником вантажу в зазначених залізничних накладних було вказано ПАТ "Кримський содовий завод", станція відправлення - Красноперекопськ Придніпровської залізниці, станція призначення - Рокитно-Волинське Львівської залізниці.

У зв'язку з тим, що перевезення вантажу до станції призначення не відбулося, Позивач 13.02.2015 року звернувся до Відповідача з претензією за № 111 про коригування та повернення йому грошових коштів в сумі 18540,00 грн. за кожен вагон.

Проте, Відповідач вказану претензію № 111 від 13.02.2015 року визнав безпідставною, з посиланням на інформацію про дислокацію та стан вагонних операцій, згідно якої вказані вагони слідували за маршрутом: Красноперекопськ (26.12.2014р.) - Джанкой (27.12.2014р.), тобто - не за місцем призначення вантажу відповідно до Договору, та на п. 6 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Вимогами ТОВ "КСТ ГРУП Україна" у даній справі є стягнення з ДП "Придніпровська залізниця" заборгованості у розмірі 37080,00 грн. по попередній оплаті за ненадані послуги по перевезенню вагонів № 95100087 і № 95103412 по договору № ПР/М/1294/НЮп про організацію перевезень вантажів по залізницях України від 20.03.2012 року, з посиланням на ст.ст. 96 525 526 623 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 225 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та невиконання Відповідачем умов Договору № ПР/М/1294/НЮп щодо доставки вантажу до місця призначення.

Місцевий господарський суд, з посиланням на ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", та умови Договору № ПР/М/1294/НЮп, дійшов висновку про відсутність вини Відповідача у невиконанні обов'язку по доставці вагонів за місцем призначення, передбаченого умовами вказаної угоди та, у зв'язку з цим - про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 62 Статуту залізниць України, та умови Договору № ПР/М/1294/НЮп, дійшов висновку про те, що в даному випадку відсутність вини Відповідача у невиконанні умов укладеної між ним та Позивачем угоди по доставці вагонів за місцем призначення не є підставою для звільнення Відповідача від обов'язку повернути Позивачу суму попередньої оплати за ненадані послуги по перевезенню вагонів, тоді як посилання суду першої інстанції на норми Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", є помилковим, оскільки такий передбачає можливість відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, Російською Федерацію, як державою, що здійснила окупацію території України, у зв'язку з цим, скасував рішення суду першої інстанції про відмову в позові та прийняв нове рішення - про його задоволення.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки суду апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, а тому підстав для зміни чи скасування його постанови, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року у справі №904/6404/15 - без змін.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Кривда Д.С.

Круглікова К.С.