Історія справи

Постанова ВГСУ від 22.11.2016 року у справі №922/4909/15
Постанова ВГСУ від 10.03.2016 року у справі №922/4909/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року Справа № 922/4909/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.08.2016у справі№ 922/4909/15господарського суду Харківської областіза позовомПрокурора Дзержинського району м. Харкова до1. Харківської міської ради 2. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Самшит"проскасування рішення та зобов'язання передати земельну ділянкув судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2:Суходольський С.М. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України) не з'явились Фомін Р.Б. (довіреність №5 від 11.09.2015), Шкарбан О.С. (довіреність від 21.11.2016)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Аюпова Р.М.) від 07.06.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Бородіна Л.І., судді - Здоровко Л.М., Шутенко І.А.) від 18.08.2016 у справі №922/4909/15 в позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.256-257, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст.133, 135, 137 Житлового кодексу України (далі - ЖК УРСР), ст.41 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст.ст.4, 4-7, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Самшит" повністю заперечує викладені в ній доводи.

Харківська міська рада не скористалась наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі прокурора відділу Генеральної прокуратури України, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників відповідача-2, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Прокурор Дзержинського району м. Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Самшит" (далі - ОК "ЖБК "Самшит") про: - визнання незаконним та скасування п.29.3. додатку 1 до рішення 38 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 25.11.2009 №281/09; - визнання недійсними державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №817317 площею 0,6239га з кадастровим номером 6310136300:07:015:0003; державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №817315 площею 0,1377га з кадастровим номером 6310136300:07:016:0010; державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №817316 площею 0,3558га з кадастровим номером 6310136300:07:010:0024; - зобов'язання ОК "ЖБК "Самшит" передати територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 0,6239га з кадастровим номером 6310136300:07:015:0003, земельну ділянку площею 0,1377га з кадастровим номером: 6310136300:07:016:0010, земельну ділянку площею 0,3558га з кадастровим номером 6310136300:07:010:0024, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Авіаційна, 39, за актом прийому-передачі. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірне рішення прийняте у порушення вимог ст.41 ЗК України, статей 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186. На думку позивача, ОК "ЖБК "Самшит" за своєю метою діяльності не відповідає вимогам статей 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту, як житлово-будівельний кооператив.

Судами встановлено таке.

Пунктом 29.3. Додатку 2 до рішення 38 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 25.11.2009 №281/09 ОК "ЖБК "Самшит" передано у власність земельну ділянку площею 0,1377га, земельну ділянку площею 0,6239га за рахунок земель житлової та громадської забудови по вул. Авіаційній, 32, 32-А, 39 та земельну ділянку площею 0,3558га за рахунок земель житлової та громадської забудови по вул. Авіаційній, 32, 32-А (Дзержинський район) в межах, які визначені договорами оренди землі, реєстраційний №140867100025 від 07.03.2008, реєстраційний №140867100026 від 07.03.2008 та реєстраційний №140867100023 від 06.03.2008, для експлуатації та обслуговування житлових будинків.

На підставі вказаного рішення, Управлінням Державного земельного агентства у місті Харкові (Управління Держкомзему у м. Харкові) ОК "ЖБК "Самшит" були видані державні акти на право власності на земельну ділянку: державний акт серія ЯИ №817315 від 31.12.2009 на земельну ділянку площею 0,1377га; серія ЯИ №817316 від 31.12.2009 на земельну ділянку площею 0,3558га; серія ЯИ №817317 від 31.12.2009. Цільове призначення земельних ділянок за вказаними актами - для експлуатації та обслуговування житлових будинків (т.1 а.с.12-14).

Відповідно до Статуту ОК ЖБК "Самшит" його затверджено рішенням установчих зборів засновників ОК "ЖБК "Самшит", протокол від 02.10.2009 року (т.1 а.с.15)

15.10.2009 Виконавчим комітетом Харківської міської ради проведено державну реєстрацію Статуту юридичної особи - ОК ЖБК "Самшит" (т.1 а.с.17-25).

Пунктом 1.1. Статуту встановлено, що ОК "ЖБК "Самшит" в організаційно-правовій формі - обслуговуючого кооперативу, створений його засновниками на добровільних засадах , базуючись на нормах Конституції України, ЦК України, ЖК УРСР, на підставі Закону України "Про кооперацію" та у відповідності із чинним законодавством України.

За напрямом діяльності кооператив є житлово-будівельним кооперативом.

У відповідності до п.2.1. кооператив є юридичною особою. Статус юридичної особи кооператив набуває з дня його державної реєстрації.

За приписами пп.2.6. пункту 2 Статуту кооператив може набувати прав на землю згідно діючого законодавства. Земля може бути передана кооперативу на умовах оренди, або безоплатно у власність. Кооператив також може набувати право власності на землю за цивільно-правовими угодами.

У відповідності до п.3.2., п.3.2.1. кооператив створений засновниками, якими є громадяни України: Шаптала А.В., Коровкін О.С., Тімій О.Г.

Згідно із п.3.1. Статуту кооператив організується з метою забезпечення житлом (будівництва житла) членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), або одноквартирних чи багатоквартирних жилих будинків садибного типу, або багатоквартирного жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

У відповідності до розділу 4 Статуту до прав та обов'язків кооперативу ОК ЖБК "Самшит" віднесено, зокрема, одержання в установленому порядку у власність або в користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку (будинків) та надвірних будівель, а у відповідності до розділу 5 Статуту, члени кооперативу повинні додержуватись правил забезпечення належного утримання будинків та прибудинкових територій, виконувати експлуатацію і ремонт жилого будинку (будинків), сплачувати внески власниками квартир, забезпечувати безперебійну роботу інженерного обладнання, забезпечувати виконання вимог Статуту кооперативу, тощо.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності ОК ЖБК "Самшит" є комплексне обслуговування об'єктів.

Згідно Договорів купівлі-продажу від 06.11.2009 №2185, №2189, №2193, укладених з ТОВ "Слобожанська Гуманітарна Школа", що містяться в матеріалах справи, на час ухвалення спірного рішення Харківською міською радою, у власності ОК "ЖБК "Самшит" перебували житлові будинки літ. "А-2" площею 661,6кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Авіаційна, 32; житловий будинок літ. "А-1" площею 115,7кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Авіаційна, 39; житловий будинок літ. "А-2" площею 574,4кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Авіаційна, 32-А.

Вирішуючи спір у справі, попередні судові інстанції встановили, що ОК "ЖБК "Самшит" створений з порушенням п.п.1, 2, 5, 16, 45 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.1985 №186, ст.ст.133, 137 ЖК УРСР та не відповідає ознакам житлово-будівельного кооперативу. Так, до його складу, на момент створення входило лише 3 особи, які не перебували на квартирному обліку з метою поліпшення житлових умов. Разом з тим, попередні судові інстанції з посиланням на статті 256,257,261,267 ЦК України зазначили про сплив позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради від 25.11.2009, про застосування якої було подано клопотання ОК "ЖБК "Самшит", та про відсутність доказів поважності її пропуску, у зв'язку з чим відмовили в позові.

Колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Так, згідно статті 41 ЗК України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Відповідно до статті 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Статус житлово-будівельного кооперативу закріплено в ЖК УРСР, порядок його створення, організації, порядок вступу до кооперативу, хто може бути членом кооперативу, статтями 133 та 137 якого встановлено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється, зокрема, цим Кодексом та Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства Української РСР.

Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу і зареєстрованого в установленому порядку. Громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу (ч.ч.5, 6 ст.137 ЖК УРСР).

Пунктами 1.1. та 2.1.1. Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів, а саме: забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, одно і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинків з надвірними будівлями, або котеджів з будівництва паркінгів, гаражів, спортивних, культурно-побутових і господарських приміщень за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цими будинками кооперативу.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.134 ЖК УРСР на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.

Порядок обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Правила обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, затверджуються Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.

Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок від 05.06.1985 №228 затверджено Правила обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу.

Відповідно до пункту 2 Правил обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, кооперативний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу при будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Згідно пункту 16 частини 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, житлово-будівельний кооператив має право одержати в установленому порядку в безстрокове користування земельну ділянку для будівництва жилого будинку (будинків) та надвірних будівель.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що ОК "ЖБК "Самшит" створено всупереч приписам ст.ст.133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту ЖБК, які по відношенню до Законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальними нормативно-правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі, оскільки: по-перше, всупереч положенням ст.134 ЖК УРСР першим відповідачем не доведено, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради засновники кооперативу перебували та на даний час перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов; по-друге, у Статуті ОК "ЖБК "Самшит" не передбачено кількості квартир у житловому будинку, що заплановано до будівництва кооперативу, що суперечить меті його створення тощо.

Крім того, ч.1 ст.41 ЗК України встановлено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Проте, земельні ділянки, які передані ОК "ЖБК "Самшит" на підставі рішення 38 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25.11.2009 №281/09 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговувався будівель і споруд", передано у власність не для житлового будівництва, як це встановлено ст.41 ЗК України, а для експлуатації та обслуговування житлових будинків, які придбані у власність ОК "ЖБК "Самшит" на підставі договорів купівлі-продажу від 06.11.2009, що відповідно, не відповідає вимогам земельного законодавства.

Крім того, земельні ділянки №1 площею 0,1377га та №2 площею 0,6239га по вул. Авіаційна 32,32-А,39 надані в оренду ТОВ "Слобожанська гуманітарна школа" без розроблення проекту їх відведення, що вбачається з пунктів 18 договорів оренди землі від 14.02.2008, які зареєстровані в державному реєстрі земель за №140867100026 та №140867100025, а отже подальше їх передання у власність ОК "ЖБК "Самшит" без розроблення проекту відведення земельної ділянки свідчить про порушення законодавчо встановленого порядку передачі земельних ділянок у власність, зокрема, Закону України "Про землеустрій" та Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №677 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто, ОК "ЖБК "Самшит" не є суб'єктом земельних правовідносин, що має право в спеціальному порядку, визначеному приписами ст.41 ЗК України, на отримання спірної земельної ділянки.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про невідповідність процедури надання радою кооперативу у власність земельної ділянки вимогам законодавчих приписів, які регулюють спірні відносини.

Щодо пропуску позивачем позовної давності, про застосування наслідків спливу якої заявлено відповідачем-2, то колегія суддів відзначає таке.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

За приписами ч.ч.1, 2, 4 ст.29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що норма ч.1 ст.261 ЦК України про початок перебігу позовної давності, встановленої для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №3-23гс14, від 23.12.2014 у справі №916/2414/13, від 29.10.2014 у справі №6-152цс14, від 01.07.2015 у справі №6-178цс15).

Відповідно до ч.1 ст.6 Регламенту Харківської міської Ради персональні робочі місця передбачаються також для представників прокуратури м. Харкова, правоохоронних органів м. Харкова.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, на пленарному засіданні міської ради 25.11.2009, за результатами якого Харківською міською радою прийнято спірне рішення, був присутній прокурор міста Харкова Попович Є.М.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про прокуратуру" прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Отже, встановлений попередніми судовими інстанціями факт обізнаності прокурора з прийнятим 25.11.2009 міською радою рішенням, разом з відповідними, визначеними законодавчими приписами, повноваження органів прокуратури, свідчить про об'єктивну можливість для здійснення перевірки законності цього рішення і звернення до суду в межах позовної давності, натомість нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до ст.1 Закону України "Про прокуратуру", призводить до наслідків, визначених ч.4 ст.267 ЦК України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади.

При цьому, колегія суддів враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що починаючи з 25.11.2009 органи прокуратури, як єдина централізована система, у відповідності до статті 121 Конституції України та 6 Закону України "Про прокуратуру" могли дізнатись про невідповідність спірного рішення вимогам законодавства.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги заявлені Прокурором Дзержинського району міста Харкова лише 25.08.2015, тобто, майже через шість років.

Доводи скаржника про те, що присутність на пленарному засіданні сесії Харківської міської ради 25.11.2009 прокурора м. Харкова не є початком перебігу позовної давності та не свідчить про обізнаність щодо існуючих порушень, оскільки дослідження документів та матеріалів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення, у тому числі статуту, реєстраційної справи кооперативу, інформації щодо його засновників тощо, на зазначеному засіданні не здійснювалось, колегією суддів відхиляються, оскільки, враховуючи реалізацію прокурором м. Харкова права на участь в сесії міської ради, встановленого для ефективного та оперативного здійснення прокурорського нагляду, вони не спростовують зазначених вище висновків саме про можливість проведення органами прокуратури перевірки та встановлення невідповідності вимогам законодавства спірного рішення в межах загальної позовної давності тривалістю у три роки від дня його прийняття, адже норма ст.261 ЦК України початок перебігу позовної давності пов'язує не тільки з безпосередньою обізнаністю особи про порушення її прав, а і з об'єктивною можливістю цієї особи знати про обставини такого порушення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що жодної іншої конкретної дати початку перебігу позовної давності, ніж та, що визначена судами попередніх інстанцій під час вирішення спору, прокурором не зазначена та не доведена, адже в матеріалах справи будь-які документи на підтвердження дати та підстав проведення відповідної перевірки (у 2015 році) відсутні; при цьому у змісті позовної заяви Прокурор Дзержинського району міста Харкова не вказує на дату встановлення невідповідності спірного рішення вимогам закону, тоді як в тексті касаційної скарги зазначає про встановлення таких обставин у 2015 році, не вказуючи, однак, ані підстав, що зумовили проведення перевірки, ані обставин, які б заважали чи об'єктивно унеможливлювали її проведення до серпня 2015 року, коли прокурор звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи викладене, висновки попередніх судових інстанцій про відмову в позові з підстав спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем-2, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами попередніх інстанцій обставини спливу позовної давності, що відповідно до приписів ст.ст.1115, 1117 не допускається під час перегляду справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів також відзначає, що прокурором не вказано об'єктивних та поважних причин, які б перешкоджали йому ознайомитися зі спірним рішенням на офіційному сайті Харківської міської ради та установчими документами ОК "ЖБК "Самшит" в межах строку позовної давності, адже зміна законодавства, велике навантаження працівників прокуратури, великий обсяг подібного до спірного випадків із винесення відповідачем аналогічних рішень, велика кількість документів, які підлягають дослідженню, про об'єктивні перешкоди не свідчать, а обставини створення відповідачами штучних перешкод прокурору у проведенні відповідної перевірки, не були доведені останнім у попередніх судових інстанціях будь-якими доказами.

З урахуванням викладеного, наведені в заяві причини пропуску строку правомірно не визнані судами поважними причинами пропуску позовної давності.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 у справі №923/4909/15 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Поляк

І. Ходаківська