Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року Справа № 910/24107/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Корнілова Ж.О., Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 у справі № 910/24107/13 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" до:1. приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс", 2. Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм", 3. Державної реєстраційної служби України, 4. товариства з обмеженою відповідальністю "Пост Преміум", треті особи:1. ОСОБА_4, 2. товариство з обмеженою відповідальністю "Земля-50", 3. публічне акціонерне товариство "Банк Форум", 4. товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мітех", провизнання права власності, визнання свідоцтва про право власності недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію, зобов'язання вчинити дії, стягнення 19 573, 05 грн.,за участю представників

позивача: Кравчука А.С.,

відповідача-1: Раілка С.В.,

відповідача-2: не з'явились,

відповідача-3: не з'явились,

відповідача-4: не з'явились,

третіх осіб: не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.05.2016 у справі № 910/24107/13 прийнято відмову позивача від позову, а провадження у справі припинено.

У серпні 2016 року позивач звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою на вказану ухвалу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 апеляційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, а справу та апеляційну скаргу передати на розгляд до апеляційного господарського суду.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржену ухвалу, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, зазначаючи про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, позивач в апеляційній скарзі посилався на те, що 27.07.2016 рішенням власників товариства позивача припинено повноваження директора ОСОБА_7, яким було підписано заяву про відмову від позову у даній справі. Позивачу про існування справи № 910/24107/13 та про відмову від позову стало відомо лише при проведенні перевірки діяльності попереднього керівництва товариства, тобто після 27.07.2016. Крім цього, 07.08.2016 група невстановлених осіб у масках увірвалася до приміщення офісу позивача та за допомогою фізичної сили нейтралізувала охоронців і вивезла всю бухгалтерію, у зв'язку з чим у останнього була відсутня можливість вчасно подати апеляційну скаргу.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний господарський суд виходив з того, що представник позивача був присутній при оголошенні оскаржуваної ухвали від 11.05.2016, заміна директора товариства ОСОБА_7 відбулась 27.07.2016, а позивач звернувся з апеляційною скаргою лише 26.08.2016, тобто через один календарний місяць після зміни директора, у зв'язку з чим відсутні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Крім цього, посилаючись на те, що 07.08.2016 група невстановлених осіб в масках увірвалася до приміщення офісу позивача та за допомогою фізичної сили нейтралізувала охоронців і вивезла всю бухгалтерію, позивач не надав до суду належних доказів звернення з відповідною заявою до правоохоронних органів.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Разом з цим, ч. 2 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України встановлює можливість поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Однією із основних засад судочинства, визначених ст. 129 Конституції України (у редакції на час винесення оскаржуваної ухвали), є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Згідно з ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на оскарження, апеляційний суд має перевірити доводи, викладені у клопотанні та оцінити докази, надані скаржником на підтвердження об'єктивної неможливості своєчасного вчинення таких процесуальних дій, і, з урахуванням обставин пропуску строку, зробити мотивований висновок стосовно наявності або відсутності правових підстав для його відновлення. При цьому, слід враховувати наскільки суттєво було пропущено встановлений законом строк, а також те, що необхідною умовою практичного здійснення заінтересованою стороною права на апеляційне оскарження рішення господарського суду першої інстанції є її обізнаність зі змістом оскаржуваного судового рішення.

Крім того, слід враховувати, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Верховною Радою України. Частина 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Отже, ст. 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Статтею 13 Конвенції визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 55 Основного Закону регламентовано, зокрема, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Вказані положення Основного Закону конкретизовані в ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції на час винесення оскаржуваної ухвали), згідно з якою кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Для забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справ у розумні строки, встановлені законом, в Україні діють суди першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховний Суд України. Крім того, ст. 14 зазначеного Закону встановлено, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Враховуючи, що чинним законодавством України кожному гарантовано право на оскарження судових рішень, з метою фактичної реалізації сторонами відповідного права та запобігання порушень ст. 6 Конвенції, апеляційний суд має приймати апеляційні скарги до провадження за відсутності суттєвих порушень щодо порядку їх оформлення та подання.

Разом з тим, апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, вказав на відсутність підстав для його поновлення, без надання оцінки доводам, викладеним в апеляційній скарзі в обґрунтування поважності пропуску строку звернення до апеляційного суду, зокрема про те, що учасники товариства та новий директор дізнались про існування справи та про відмову від позову у ній за результатами проведення інвентаризації активів та зобов'язань товариства позивача, чим фактично обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України.

За висновком колегії суддів касаційної інстанції, вищенаведені обставини в сукупності свідчать про наявність підстав для скасування ухвали апеляційного господарського суду та передачі справи і апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо прийняття апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 у справі № 910/24107/13 скасувати.

Справу № 910/24107/13 та апеляційну скаргу передати до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.05.2016.

Головуючий суддя Могил С.К.Судді: Корнілова Ж.О. Малетич М.М.