Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року Справа № 922/4352/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Шаргала В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 07.07.2015у справігосподарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"простягнення 355198, 49 грн. за участю представників сторін:

позивача: Беженко С.І. (представник за дов. від 18.04.2014 №14-96),

відповідача: Колесник К.А. (представник за дов. від 07.04.2015 №б/н),

ВДВС: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.05.2015 у справі №922/4352/14 у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії відділу Державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 ухвалу господарського суду Харківської області від 26.05.2015 у справі №922/4352/14 скасовано. Скаргу позивача задоволено. Визнано незаконними дії ВДВС Дергачівського районного управління юстиції щодо винесення постанови від 05.03.2015 про зупинення виконавчого провадження ВП №46656644 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 05.12.2014 у справі №922/4352/14. Визнано недійсною постанову ВДВС Дергачівського районного управління юстиції від 05.03.2015 про зупинення виконавчого провадження ВП №46656644 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 05.12.2014 у справі №922/4352/14. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована зокрема, тим, що постанова державного виконавця ВДВС Дергачівського районного управління юстиції від 05.03.2015 про зупинення виконавчого провадження ВП №46656644 винесена з порушенням п.15 ч.1 ст.37, абз. 5 ч.2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" та п.3.7 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, як зазначає заявник: суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про недотримання внаслідок вчинення оскаржуваної стягувачем виконавчої дії приписів п.15 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" з урахуванням її тлумачення рішенням Конституційного суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012, судовою практикою Вищого господарського суду України у взаємозв'язку з абз. 6 п. 3.7. ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"; висновок суду апеляційної інстанції про те, що нараховані стягувачем 3% річних та інфляційні нарахування не підпадають під поняття боргу в розумінні Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не відповідає дійсному змісту п.1.4. ст. 1 вказаного Закону, а при визначені періоду утворення суд порушив приписи ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та не врахував належність стягнутих наказом від 05.12.2014 у справі №922/4352/14 сум до складу заборгованості за природний газ, поставлений стягувачем протягом жовтня-грудня 2012 за договором №346-БО від 02.07.2012.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Харківської області від 18.11.2014, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 у даній справі стягнуто з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 102264,44 грн. 3% річних, 248843,47 грн. інфляційних втрат, 7022,16 грн. судового збору. В частині стягнення 3% річних у розмірі 4090,58 грн. - відмовлено.

На виконання рішення суду 05.12.2014 господарським судом Харківської області було видано наказ.

Постановою старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області від 26.02.2015 було відкрито виконавче провадження ВП № 46656644 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 05.12.2014 у справі №922/4352/14.

Постановою відділу Державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області від 05.03.2015 виконавче провадження зупинено на підставі п. 15 ст. 37 Закону Україні "Про виконавче провадження".

Вказана постанова мотивована тим, що боржник включений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 37, абз. 5 ч.2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження": виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплекс до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" на визначений вказаним Законом строк дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (далі -Закон), його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Згідно п.3.7 ст.3 вказаного Закону, на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процесі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону, заборгованість - це підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка, зокрема, підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена.

Поняття розрахункової дати наведено у п. 1.8. статті 1 Закону, відповідно до якого розрахункова дата - дата фіксації учасниками розрахунків сум кредиторської та дебіторської заборгованостей, що належать до погашення з використанням передбачених цим Законом механізмів; розрахунковою датою встановлюється 1 січня 2013 року.

Конституційним судом України в рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 надано офіційне тлумачення положень п. 15 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження":

- в аспекті конституційного звернення (в тому числі з питання чи є факт внесення підприємств до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до закону №2711, безумовною підставою для зупинення виконавчого провадження) положення пункту 15 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV, з наступними змінами, у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23 червня 2005 року N 2711-IV, з наступними змінами, треба розуміти так, що:

- обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

- внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Отже, внесення підприємства до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості не є єдиною підставою для зупинення виконавчого провадження.

Заборгованість має бути визначена в порядку вказаного вище закону та бути визначеною сторонами (учасниками розрахунків за процедурою, визначеною у законі № 2711) станом на 01.01.2013.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що остаточно об'єми поставленого газу та вартісні зобов'язання за поставлений природний газ були сторонами визначені лише в листопаді-грудні 2013 року, про що свідчать коригуючий акт приймання-передачі природного газу від 14.11.2013, коригуючий акт приймання-передачі природного газу від 14.11.2013 та акт приймання-передачі природного газу від 14.11.2013.

Також судом встановлено, що заборгованість у відповідача перед позивачем за поставлений природний газ була припинена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" № 01-12/2160 від 27.12.2013.

Таким чином, зобов'язання відповідача за основним боргом було припинене на підставі цивільно - правового закону (ст. 601 Цивільного кодексу України), а не в порядку списання боргу за процедурою, передбаченою Законом, тобто цей борг не визначався в порядку вказаного закону.

02.10.2014 позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення інфляційних нарахувань і 3% річних, які він обрахував за період з 02.12.2013 по 27.12.2013.

Отже, період утворення боргу також не відповідає вимогами зазначеного Закону.

Крім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, борг зі сплати інфляційних втрат та 3% може виникнути тільки після заявлення його кредитором. До подання відповідних вимог заборгованість, обрахована в порядку ст. 625 ЦК України, не існує.

Зазначеним рішенням господарського суду Харківської області від 18.11.2014 стягнуто з відповідача суму інфляційних нарахувань та 3% річних за період з 02.12.2013 по 26.12.2013.

Отже, суми 3% річних та інфляційних нарахувань не існували, не були та не могли бути підтвердженими учасниками розрахунків станом на 01.01.2013, як того вимагає Закон та про що зазначає в своєму рішенні Конституційний Суд України.

Крім того, 3% річних та інфляційні нарахування не підпадають під поняття боргу в розумінні зазначеного Закону, оскільки відповідно до п.1.4 ст.1 Закону заборгованість - це підтверджена учасниками розрахунків сума коштів, яка підлягає сплаті за товари, роботи, послуги…., у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена (на розрахункову дату), тоді як інфляційні нарахування і 3% річних не є штрафними санкціями.

За таких обставин, а також враховуючи п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9, оскільки заборгованість, яка була предметом спору у даній справі та стягнення якої здійснюється в рамках виконавчого провадження ВП №46656644, станом на розрахункову дату не існувала та не була підтверджена учасниками розрахунків, висновок господарського суду апеляційної інстанції, що дії ВДВС Дергачівського районного управління юстиції щодо винесення постанови від 05.03.2015 про зупинення виконавчого провадження ВП №46656644 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 05.12.2014 у даній справі є незаконними, а постанова державного виконавця ВДВС Дергачівського районного управління юстиції від 05.03.2015 про зупинення виконавчого провадження ВП №46656644 є недійсною, колегія суддів визнає правомірним та обгрунтованим.

Також судом апеляційної інстанції правильно визнано необґрунтованими доводи відповідача про відсутність обов'язку державного виконавця перевіряти період виникнення заборгованості, оскільки ст. 11 та п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено зобов'язання державного службовця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом,цим Законом та Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", а також враховуючи висновки за рішенням Конституційного суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає постанову такою, що відповідає чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі №922/4352/14 залишити без змін.

Головуючий суддя : Г.П. Коробенко

Судді: Г.М. Мачульський

В.І. Шаргало