Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Справа № 910/7344/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І. Вовка, С. Могил,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постанову від 08.07.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/7344/15-гза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"доДочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення 7 894,88 грн,у судове засідання прибули представники:позивачаЧерниш О.В. (дов. від 29.12.2014),відповідачаШегера І.П. (дов. 29.12.2014 № 2-261)заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 7 894,88 грн заборгованості за договором поставки продукції від 30.09.2010 № 267-х/х-1111-51.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 (Ю. Підченко), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 (колегія суддів: К. Тарасенко, І. Іоннікова, О. Тищенко), у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Судові рішення мотивовані наступним.

30.09.2010 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії Нафтогаз України", правонаступником всіх майнових та немайнових прав та обов'язків якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", (постачальник) та Дочірнім підприємством "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець) укладений Договір № 267-х/х-1111-51 поставки продукції (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність (повне господарське відання) покупцеві вогнегасники (продукцію), згідно зі специфікаціями, які додаються до даного договору та є невід'ємними його частинами, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити продукцію.

Загальна сума цього Договору визначається за сумою всіх специфікацій до нього і складає 6 141,00 грн, у тому числі ПДВ 1 023,50 грн.

Положеннями п. 3.4 Договору сторони погодили, що покупець оплачує постачальнику 100% вартості продукції по факту поставки зазначеної продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника до закінчення терміну дії Договору.

Строк дії цього Договору визначений до 31.12.2010.

30.09.2010 між покупцем та постачальником підписана Специфікація №1 до Договору, яка визначає найменування товару (вогнегасники), кількість та його вартість.

На виконання умов Договору постачальником поставлено, а покупцем отримано продукцію (вогнегасники) на загальну суму 6 141,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 542 від 30.09.2010.

Отже, строк оплати товару за Договором на загальну суму 6 141,00 грн настав 31.12.2010, однак відповідач зобов'язання за Договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість, яка станом на 31.12.2010 становила 6 141,00 грн.

Водночас, Дочірнє підприємство "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулось до суду з заявою від 29.04.2015 про застосування строків позовної давності до всіх вимог позивача, зазначаючи про те, що позов поданий 25.03.2015, тоді як з 01.01.2014 строк позовної давності для подання відповідного позову є таким, що сплинув.

Заперечуючи проти застосування строку позовної давності, позивач зазначає про його переривання підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків, проведеним станом на 30.09.2013, в якому відображена заборгованість відповідача в сумі 479 693,76 грн.

Однак, вказаний акт звірки не може вважатись належним та допустимим доказом визнання відповідачем боргу за спірним правочином, оскільки у ньому відсутні посилання як на спірний Договір, так і на видаткову накладу за якою отримано вказану вище продукцію.

Враховуючи вказане, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про пропуск позивачем строку позовної давності і на цій підставі відмовили у задоволенні позовним вимог про стягнення суми основного боргу та похідних від цієї вимоги вимог про стягнення суми 7 % штрафу, 3 % річних, пені та інфляційних втрат.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлена, а відповідачем не заперечується заборгованість останнього за Договором.

Водночас, відмова у задоволенні позову мотивована пропуском позивачем строку позовної давності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 24.04.2007 у справі № 26/271 та у п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" сформульована правова позиція, відповідно до якої акт звірки взаєморозрахунків, підписаний з боку відповідача уповноваженою на це особою, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути обставиною, що свідчить про визнання боргу, а отже підставою для переривання строку позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України.

Разом з тим, акт звірки взаємних розрахунків, проведений станом на 30.09.2013, правомірно оцінений судами попередніх інстанцій як такий, що не може вважатись обставиною переривання строку позовної давності заявлених у даній справі вимог, оскільки вказаний акт не містить посилань ні на Договір ані на видаткову накладну № 542 від 30.09.2010. При цьому, довідка станом на 02.03.2015, яка містить відомості про заборгованість за Договором та на яку посилається заявник касаційної скарги як на обставину визнання відповідачем боргу, не є такою обставиною, оскільки підписана лише головним бухгалтером позивача за відсутності підпису представника відповідача.

Враховуючи вказане, позивачем не доведене переривання строку позовної давності, з огляду на що задоволення судами попередніх інстанцій заяви відповідача про застосування строку позовної давності, та як наслідок, прийняття рішень про відмову у задоволенні позову, є правомірним.

За таких обставин, підстав для зміни або скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 910/7344/15-г залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

С. Могил