Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Справа № 910/2684/15-г Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач)розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скарги Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністюна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 у справі № 910/2684/15-г господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТОРГ ЛТД"доФірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністютретя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"простягнення 16 889,74 грн.за участю представників: від позивача -не з'явився,від відповідача -Полєжаєва К.О. (дов. б/н від 10.01.2015),від третьої особи - не з'явивсяВ С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 року (суддя - Гулевець О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Тищенко А.І., Мартюк А.І.), у справі № 910/2684/15-г позов задоволено повністю. Стягнуто із Фірми "Т.М.М." - ТОВ на користь ТОВ "МЕГА ТОРГ ЛТД" інфляційні втрати у розмірі 14 402,23 грн., 3% річних у розмірі 5 448,42 грн. та 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Фірма "Т.М.М." - ТОВ звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 599 ЦК України та ст. 47, 43 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача та третьої особи не надходило.

У судове засідання з'явився представник відповідача, позивач та третя особа у справі своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористалися.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.04.2007 між ТОВ "Ласка Лізинг" (лізингодавець, третя особа) та Фірма "Т.М.М." - ТОВ (лізингоодержувач, відповідач) був укладений договір фінансового лізингу № 807/04/2007 (далі - договір лізингу), за умовами якого лізингодавець зобов'язувався придбати в свою власність техніку у відповідності з встановленою лізингоодержувачем специфікацією і передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу як предмет лізингу в тимчасове володіння та користування за плату.

У зв'язку з неналежним виконанням Фірма "Т.М.М." - ТОВ зобов'язань за вказаним договором лізингу ТОВ "Ласка Лізинг" пред'явило до Господарського суду міста Києва позов про стягнення із лізингоодержувача заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014, у справі № 910/16237/13 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Фірми "Т.М.М." - ТОВ на користь ТОВ "Ласка Лізинг" 56 781,82 грн. основного боргу, 735,32 грн. неустойки, 156,13 грн. 3% річних та 1 720,50 грн. судового збору.

Під час розгляду справи № 910/16237/13 судами був встановлений факт неналежного виконання відповідачем Фірмою "Т.М.М." - ТОВ зобов'язань за договором лізингу в частині своєчасної сплати лізингових платежів. При цьому, розрахунок присуджених до стягнення 3% річних здійснювався за період до 31.07.2013.

Судами встановлено, що 05.12.2013 між ТОВ "Ласка Лізинг" (первісний кредитор) та ТОВ "МЕГА ТОРГ ЛТД" (новий кредитор) був укладений договір уступки права вимоги (заміни сторони у зобов'язанні) №224/11-2013, за умовами якого кредитор передає, а набувач приймає право вимоги зобов'язань, які виникли на підставі договору фінансового лізингу №807/04/2007 від 25.04.2007, укладеного між ТОВ "Ласка Лізинг" та Фірмою "Т.М.М." - ТОВ (далі - боржник). За даним договором набувач отримав всі права та обов'язки, належні кредитору відносно боржника, а саме право вимоги від боржника належного виконання зобов'язань за договором лізингу, в тому числі: оплат лізингових платежів, пені, штрафів, викупної вартості, інших платежів, належних до оплати за умовами договору лізингу та законодавства України (п.п. 1.1, 1.2).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 року у справі № 910/16237/13 на підставі заяви нового кредитора ТОВ "МЕГА ТОРГ ЛТД" замінено стягувача у виконавчому провадженні по вказаній справі - ТОВ "Ласка Лізинг" на його правонаступника - ТОВ "МЕГА ТОРГ ЛТД" .

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, ТОВ "МЕГА ТОРГ ЛТД", як новий кредитор у зобов'язанні, який набув право вимоги до боржника за договором фінансового лізингу №807/04/2007 від 25.04.2007, вказував, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/16237/13 виконане тільки 16.01.2015, в той час як присуджені до стягнення із Фірми "Т.М.М." - ТОВ 156,13 грн. 3% річних були нараховані за період до 31.07.2013. З огляду на наведене, позивач додатково просив стягнути із відповідача 14 402,23 грн. інфляційних втрат за серпень 2013 - грудень 2014 та 5 448,42 грн. 3% річних з 01.08.2013 по 15.01.2015.

Разом з тим, судами встановлено, що 13.05.2014 боржник на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/16237/13 перерахував на депозитний рахунок ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві грошові кошти у розмірі 59 393,77 грн.

Натомість, ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві перерахувало зазначені кошти у розмірі 59 393,77 грн. на рахунок стягувача ТОВ "МЕГА ТОРГ ЛТД" тільки 16.01.2015.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обгрунтованість заявлених вимог та наявність підстав для стягнення із відповідача інфляційних втрат та 3% річних у заявленому позивачем розмірі, виходячи з того, що моментом виконання боржником свого зобов'язання по сплаті основного боргу слід вважати дату зарахування коштів на рахунок кредитора, тобто 16.01.2015.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, за змістом ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наведеного вбачається, що саме належне виконання зобов'язання має наслідком його припинення.

Загальні умови належного виконання зобов'язання визначені ст. 526 ЦК України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі змісту Глави 48 ЦК України вбачається, що належне виконання зобов'язання передбачає, зокрема, виконання його належними сторонами у належному місці.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За загальним правилом, встановленим п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України, місце виконання грошового зобов'язання є місцезнаходження кредитора.

Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 2 ст. 532 ЦК України).

Судами встановлено, що виконання боржником свого обов'язку по сплаті основного боргу за договором фінансового лізингу №807/04/2007 від 25.04.2007 здійснене у межах виконавчого провадження, відкритого на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/16237/13.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначається Законом України "Про виконавче провадження".

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 45 вказаного Закону грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.

Таким чином, з аналізу вказаних норм вбачається, що належним місцем виконання боржником грошового зобов'язання зі сплати на користь стягувача основного боргу за договором фінансового лізингу №807/04/2007 від 25.04.2007, здійсненого на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.04.2014, слід вважати депозитний рахунок органу ДВС, в провадженні якого перебуває відповідне виконавче провадження.

За таких обставин, зобов'язання Фірми "Т.М.М." - ТОВ зі сплати на користь ТОВ "МЕГА ТОРГ ЛТД" основного боргу за договором фінансового лізингу №807/04/2007 від 25.04.2007 вважається припиненим з моменту зарахування коштів на депозитний рахунок органу ДВС - 13.05.2014.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення із відповідача лише частини боргу, що виник до 13.05.2014, а саме: 3 861,16 грн. інфляційних втрат, нарахованих за серпень 2013 - квітень 2014, та 1 334,76 грн. річних, нарахованих за період з 01.08.2013 по 13.05.2015, у зв'язку із простроченням останнім виконання грошового зобов'язання.

Що стосується періоду після 13.05.2014, тобто після сплати основного боргу на розрахунковий рахунок органу ДВС, то суди дійшли невірного висновку та припустились порушень норм матеріального права, а відтак оскаржені судові акти підлягають частковому скасуванню з прийняттям у відповідній частині нового рішення у справі.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 у справі № 910/2684/15-г в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 10 541,07 грн. інфляційних втрат за травень - грудень 2014 та 4 113,66 грн. 3% річних за період з 14.05.2014 по 16.01.2015 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові в цій частині. В іншій частині оскаржувані судові акти слід залишити без змін з урахуванням положення ст. 49 ГПК України, згідно якої витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 у справі № 910/2684/15-г скасувати частково.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 10 541,07 грн. інфляційних втрат та 4 113,66 грн. 3% річних.

В частині стягнення з Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТОРГ ЛТД" 3 861,16 грн. інфляційних втрат та 1 334,76 грн. 3% річних рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі залишити без змін.

Здійснити новий розподіл судових витрат.

Стягнути з Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТОРГ ЛТД" 562,05 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТОРГ ЛТД" на користь Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю 632,43 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 632,43 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк