Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Справа № 910/10009/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Татькова В.І.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на

ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк"Надра"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 липня 2015 року

та на рішення господарського суду міста Києва від 20 травня 2015 року

у справі № 910/10009/14

господарського суду міста Києва

за позовом Васильківської районної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк"Надра"

про зобов'язання вчинити дії

за участю представників

позивача - Сушицька Ю.В.

відповідача - Кренець О.С.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20 травня 2015 року (суддя Пукшин Л.Г.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01 липня 2015 року (судді Самсін Р.І., Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю.) задоволено позовні вимоги Васильківської районної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, зобов'язано Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Надра" забезпечити перерахування коштів за платіжними дорученнями.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк"Надра" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20 травня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 липня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій на норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 жовтня 2011 року між ПАТ "Комерційний банк "Надра" та Васильківською районною виконавчою дирекцією Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було укладено договори за № 9714 банківського рахунка, № 9714 банківського рахунка (для зарахування цільових коштів), № 9714 про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Банк".

Предметом спору у справі, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, є вимоги позивача зобов'язати відповідача (ПАТ "Комерційний банк "Надра") забезпечити перерахування коштів за платіжними дорученнями: від 29 січня 2015р. № 198 на суму 3 586,49 грн.; № 199 на суму 1 229,78 грн.; № 200 на суму 730,95 грн.; № 201 на суму 1 177, 20 грн.; № 202 на суму 1 827, 10 грн.; № 203 на суму 831,36 грн.; № 204 на суму 4 145,23 грн.; № 205 на суму 7 936,71 грн.; № 206 на суму 2 354,40 грн.; № 207 на суму 7 457,39 грн.; № 209 на суму 310,40 грн.; № 210 на суму 5 166,81 грн.; № 212 на суму 977, 96 грн.; № 215 на суму 1 060,06 грн.; № 217 на суму 5 505,74 грн.; № 218 на суму 7 085,93 грн.; № 219 на суму 5 142,96 грн.; № 220 на суму 838,22 грн.; № 222 на суму 8 440, 22 грн.; № 223 на суму 14 877,82 грн.; № 224 на суму 254,80 грн.; № 225 на суму 1 063,94 грн.; № 228 на суму 1 962,46 грн.; № 229 на суму 7 052,38 грн.; № 230 на суму 23093,40 грн.; від 30 січня 2015р. № 234 на суму 7 101,84 грн.; від 03 лютого 2015р. № 235 на суму 16 686,74 грн.; № 236 на суму 80,70 грн.; № 237 на суму 217, 30 грн..

Відносини між банком та клієнтом (володільцем банківського рахунка) щодо укладення договору банківського рахунка та здійснення операцій за рахунком клієнта регулюються положеннями глави 72 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до п.2.3.3 договорів банківського рахунку № 9714 банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України.

Статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення...

Відповідно до п.1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004р. № 22 доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. За порушення цих строків банк, що обслуговує платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Подані до банку 29.01.2015р., 30.01.2015р. та 03.02.2015р. платіжні доручення № 198, № 199, № 200, № 201, № 202, № 203, № 204, № 205, № 206, № 207, № 209, № 210, № 212, № 215, № 217, № 218, № 219, № 220, № 222, № 223, № 224, № 225, № 228, № 229, № 230, № 234, № 235, № 236, № 237 останнім не виконані.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- рішенням № 26 від 05.02.2015р. Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління НБУ від 05.02.2015р. № 83, запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці з 06.02.2015р. по 05.05.2015р. та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ "Комерційний банк "Надра";

- рішенням № 85 від 23.04.2015р. Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Надра" по 05.06.2015р. (включно).

У зв'язку з тим, що порушення прав позивача в частині неперерахування коштів за платіжними дорученнями поданими до банку 29.01.2015р., 30.01.2015р. та 03.02.2015р. відбулось до запровадження тимчасової адміністрації в банку суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновок судів попередніх інстанцій необґрунтованим з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, позивач 17 квітня 2015 року звернувся до суду з позовом до відповідача, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про зобов'язання відповідача забезпечити перерахування коштів за платіжними дорученнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Згідно з пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу, вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які надають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Відповідно до ч. 1 та п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій та відмовлятися від виконання або розривати в порядку, встановленому законодавством України, будь-які договори (правочини) за участю банку, які є збитковими чи непотрібними для банку або виконання яких має негативний вплив на фінансовий стан банку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подані до банку платіжні доручення від 29 січня 2015 року, 30 січня 2015 року та 03 лютого 2015 року, які не виконані відповідачем.

З огляду на невиконання платіжних доручень та не перерахування коштів, які знаходяться на рахунку позивача у відповідача є саме вимогою кредитора та не може бути виконана відповідачем, в силу положень ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку із введенням у відповідача, на момент звернення до суду, тимчасової адміністрації.

Щодо задоволення вимог позивача у зв'язку з тим, що порушення відповідачем свого зобов'язання за договором банківського рахунку від 31 жовтня 2011 року відбулося ще до здійснення тимчасової адміністрації банку (платіжні доручення від 29 січня 2015 року, 30 січня 2015 року та 03 лютого 2015 року), необхідно зазначити, що згідно п.3.1. договору банківського рахунку від 31 жовтня 2011 року, за несвоєчасне (пізніше наступного робочого дня після отримання платіжного документа) списання з вини відповідача коштів з рахунку позивача, а також за несвоєчасне зарахування суми, яку належить зарахувати на рахунок позивача, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 відсотка від відповідної суми за кожний день прострочення, але не більше 10 відсотків від суми переказу.

Відповідно до п. 32.2. ст. 32. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Тобто, за несвоєчасне списання з вини відповідача коштів з рахунку позивача, як договором, так і законодавством передбачена відповідальність у вигляді сплати пені.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що позовна заява про зобов'язання відповідача забезпечити перерахування коштів за платіжними дорученнями була подана до суду 17 квітня 2015 року вже після введення 05 лютого 2015 року у відповідача тимчасової адміністрації.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленою господарським судом. Проте рішення першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідають, тому постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення у справі.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк"Надра" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 липня 2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 20 травня 2015 року зі справи № 910/10009/15 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. У задоволенні позову відмовити.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді В. І. Татьков

С. С. Самусенко