Історія справи

Постанова ВГСУ від 22.07.2014 року у справі №916/2242/13
Постанова ВГСУ від 14.06.2016 року у справі №916/2242/13
Постанова ВГСУ від 17.02.2015 року у справі №916/2242/13
Постанова ВГСУ від 17.02.2015 року у справі №916/2242/13
Постанова ВГСУ від 17.01.2017 року у справі №916/2242/13
Постанова ВГСУ від 01.12.2015 року у справі №916/2242/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року Справа № 916/2242/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю.,суддів:Запорощенка М.Д., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "МАРФІН БАНК"на постанову та постановугосподарського суду Одеської області від 11.03.2014 року Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 рокуу справі№916/2242/13 господарського суду Одеської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд"про визнання банкрутом,

за участю представників сторін: від ПАТ "МАРФІН БАНК" - Денисенко Л.М., довіреність № 282 від 12.06.2014 року, від ПАТ "УкрСиббанк" - Карпів Я.О.. довіреність від 13.03.2014 року, Михайлова В.В., довіреність № 33-15/18056 від 20.05.2014 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Одеської області від 11.03.2014 року у справі № 916/2242/13 (суддя - Лепеха Г.А.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд" (далі - Товариство, Боржник), передбачену ст.ст.37-48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року N 4212-VI) (далі - Закон про банкрутство).

Призначено ліквідатором Товариства арбітражного керуючого Афоніна Дмитра Олександровича (свідоцтво НОМЕР_1 від 16.04.2013 року).

Скасовано арешт, накладений на майно Товариства, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута визначено недопустимим.

Припинено повноваження органів управління Товариства щодо управління банкрутом та розпорядження його майном. Звільнено керівника Товариства з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припинено повноваження власника (власників) майна банкрута.

Зобов'язано посадових осіб Товариства протягом п'ятнадцяти днів передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. Попереджено, що у разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, зобов'язано здійснити офіційне оприлюднення повідомлення про визнання Товариства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Зобов'язано ліквідатора банкрута надати суду відомості про персональний склад членів ліквідаційної комісії.

Зобов'язано ліквідатора банкрута після завершення усіх розрахунків із кредиторами подати до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута на затвердження.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 року (головуючий суддя - Жеков В.І., суддя - Лавриненко Л.В., суддя - Аленін О.Ю.) постанову господарського суду Одеської області від 11.03.2014 року у справі №916/2242/13 залишено без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МАРФІН БАНК" (далі - ПАТ "МАРФІН БАНК") - без задоволення.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, ПАТ "МАРФІН БАНК" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 року і постанову господарського суду Одеської області від 11.03.2014 року та передати справу до господарського суду першої інстанції на стадію розпорядження майном.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.1, 37 38, Закону про банкрутство, а також ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Згідно із частинами 1 ст.2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд" звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про визнання його банкрутом, за загальною процедурою, з підстав неспроможності сплатити заборгованість перед кредитором після настання встановленого строку у сумі 10 222 140,77 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.09.2013 року порушено провадження у справі №916/2242/13 про банкрутство.

Боржником здійснено публікацію оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства, яке опубліковано в газеті "Голос України" №179 від 26.09.2013 року.

Ухвалою попереднього засідання від 26.11.2013 року затверджено поданий розпорядником майна та визнаний судом реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від18.02.2014 року у даній справі, за клопотанням розпорядника майна Афоніна Д.О., продовжено строк процедури розпорядження майном Боржника та повноваження розпорядника майна до 04.03.2014 року.

На виконання п.п.3, 4, 5 резолютивної частини ухвали від 26.11.2013 року розпорядник майна надав протоколи зборів кредиторів, відповідно яких обрано комітет кредиторів та прийнято рішення щодо звернення до суду з клопотанням про визнання Боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Афоніна Д.О.

Визнаючи боржника банкрутом, суд першої інстанції, рішення якого повністю підтримав апеляційний господарський суд, виходив з того, що комітетом кредиторів 06.03.2014 року прийнято рішення про звернення до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у зв'язку з неспроможністю боржника задовольнити визнані судом грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а також встановлених в процедурі розпорядження майнових ознак неплатоспроможності боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що такі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Так, відповідно до ч.2 ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону про банкрутство щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Порядок та підстави визнання боржника банкрутом врегульовано, зокрема, нормами ст.37 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч.1 вказаної статті, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю представників сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Згідно з ч.4 ст.205 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.205 ГК України у разі нездатності суб'єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою інакше як через відновлення його платоспроможності цей суб'єкт (боржник), відповідно до частини четвертої статті 205 цього Кодексу, визнається неспроможним. Нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважається банкрутством.

Виходячи з викладених норм законодавства, боржник визнається банкрутом, коли господарським судом встановлено неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.27 Закону про банкрутство, у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або припиняється провадження у справі.

До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов'язані прийняти одне з таких рішень:

схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації;

відхилити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації;

подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі його неподання боржником;

подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;

подати до господарського суду клопотання про укладення мирової угоди.

У разі наявності обставин, що не надають комітету кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, комітет кредиторів може прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном.

У підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів приймає одне з таких судових рішень:

ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону;

ухвалу про введення процедури санації та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі відхилення плану санації боржника зборами кредиторів або неподання його боржником;

постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство;

ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду в межах граничного строку, визначеного цим Законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до поданого розпорядником майна боржника Афоніним Д.О поточного звіту, під час проведення процедури розпорядження майном наявних активів боржника, за рахунок яких можливо погасити існуючу заборгованість перед кредиторами, розпорядником майна не знайдено та було встановлено, що за боржником транспортні засоби не зареєстровано, сільськогосподарська техніка не зареєстрована, пакети акцій серед власників відсутні, зареєстровані судна відсутні, права власності на нерухоме майно відсутнє, що і підтверджується довідками: УДАІ МВС України в Одеській області; Державної інспекції сільського господарства в Одеській області; Національної комісії з цінних паперів та фондовому ринку; Держінспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті; КП "ОМБТІ та РОН".

Крім того, у своєму звіті розпорядником майна зазначено, що відповідно до довідки УПФУ в Приморському районі м. Одеси боржник має заборгованість у розмірі 436, 46 грн., відповідно до довідки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області відсутні дозволи зареєстровані за боржником, відповідно до довідки Одеського обласного центру зайнятості Виконавчої Дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відсутня інформація стосовно боржника, відповідно до довідки Державного департаменту інтелектуальної власності відмовлено про надання інформації стосовно боржника, відповідно до довідки Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеси відсутня заборгованість боржника перед Фондом (т.15, а.с.118-120).

Матеріали справи не містять доказів звернення до суду або до комітету кредиторів інвесторів, які виявили бажання взяти участь у санації боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що завдання підсумкового засідання суду полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.

При вирішенні питання про визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, судами попередніх інстанцій враховано, що в результаті проведених дій розпорядником майна не виявлено активів, за рахунок яких можливо погасити існуючу заборгованість, враховано строковість судових процедур, зокрема, процедури розпорядження майном та відсутність пропозицій щодо заходів по відновленню платоспроможності боржника.

Доводи заявника касаційної скарги, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень, судами не в неповному обсязі були дослідженні всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали для розгляду справи про банкрутство боржника, колегією суддів касаційної інстанції відхиляються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судами у повному обсязі були дослідженні всі фактичні обставини справи та цілком обґрунтовано прийнято рішення щодо визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

Доводи заявника про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника та визначення його вартості, проведення аналізу фінансово-господарського стану суб'єкта господарювання боржника щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, вчинення дій направлених на виявлення та стягнення дебіторської заборгованості колегією суддів касаційної інстанції відхиляється, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що арбітражним керуючим Афоніним Д.О. не виявлено будь-якого майна боржника, під час провадження процедури розпорядження майном.

Крім того, слід відзначити, що матеріали даної справи не містять скарг на дії Афоніна Д.О. під час виконання останнім обов'язків розпорядника майна.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що з урахуванням приписів ст.41 Закону про банкрутство, під час здійснення процедури ліквідації боржника, для забезпечення задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку, ліквідатор буде зобов'язаний, зокрема: виконувати функції з управління та розпорядження майном банкрута; провести інвентаризацію та оцінку майна банкрута; проаналізувати фінансове становище банкрута; очолити ліквідаційну комісію та формувати ліквідаційну масу; пред'являти до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подавати до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника а також вживати заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання Товариства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, у даній справі, є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам законодавства.

Викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують вказаного висновку судів попередніх інстанцій.

За таких обставин, оскаржувані постанова господарського суду Одеської області від 11.03.2014 року та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 року у справі №916/2242/13 є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МАРФІН БАНК" залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Одеської області від 11.03.2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 року у справі № 916/2242/13 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю.

Судді: Запорощенко М.Д.

Погребняк В.Я.