Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року Справа № 910/23772/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. (доповідач) - головуючий, судді Васищак І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ (далі - ПАТ "Укртрансгаз"),

на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2014 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014

зі справи № 910/23772/13

за позовом приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Ассоль", м. Василівка Василівського району Запорізької області (далі - ПМВКП "Ассоль"),

до ПАТ "Укртрансгаз"

про стягнення 438 805, 39 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ПМВКП "Ассоль" - Грушко А.С.,

ПАТ "Укртрансгаз" - Лисенко С.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПМВКП "Ассоль" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ПАТ "Укртрансгаз" 433 039, 39 грн. основного боргу та трьох процентів річних у сумі 5 765, 96 грн., посилаючись на прострочення відповідачем оплати товару, поставленого за укладеними сторонами договором про закупівлю товарів за державні кошти від 30.11.2012 № 12111000762 (далі - Договір).

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2014 (суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 (колегія суддів у складі: суддя Самсін Р.І. - головуючий, судді Гочаров С.А., Зубець Л.П.), позов задоволено.

ПАТ "Укртрансгаз" у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволення позову внаслідок порушення господарськими судами положень статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України та статей 4, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ЦК України, ГПК України). Доводи касаційної скарги зводяться до того, що: ПАТ "Укртрансгаз" прострочило оплату поставленого йому товару, оскільки засновником даного товариства - національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" було несвоєчасно затверджено фінансовий план на 2013 рік; ПАТ "Укртрансгаз" згідно з фінансовими планами на 2013-2014 роки не мало можливості виконати грошове зобов'язання за Договором; отже, за відсутністю вини ПАТ "Укртрансгаз" позов у справі не підлягає задоволенню.

У відзиві на касаційну скаргу ПМВКП "Ассоль" просить залишити скаргу без задоволення з наведених у відзиві мотивів.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

- за Договором ПМВКП "Ассоль" зобов'язалося поставити дочірній компанії "Укртрансгаз" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є відповідач - ПАТ "Укртрансгаз", за заявкою покупця протягом одного року з моменту укладення Договору вузли до машин для добувної промисловості та будівництва (запасні частини до автотракторної та спецтехніки, ЧТЗ) за кодом 29.52.6 ДКПП згідно зі специфікацією, а покупець - прийняти і оплатити товар;

- ПАТ "Укртрансгаз" на виконання Договору отримано товар за видатковою накладною від 26.12.2012 № РН-0003079 на суму 527 473, 33 грн., за видатковою накладною від 26.02.2013 № РН-0000411 на суму 12 245, 28 грн., за видатковою накладною від 29.03.2013 № РН-0000703 на суму 143 320, 82 грн.;

- порядок оплати товару визначено розділом 6 Договору, згідно з яким покупець зобов'язаний оплати партію поставленого товару протягом 45 календарних днів після дати поставки кожної партії товару та пред'явлення постачальником рахунка на оплату; датою поставки товару (його партії) та моментом переходу прав власності та ризиків на товар є дата передачі товару за видатковою накладною;

- відповідач у встановлені Договором строки не оплатив поставлений товар на суму 433 039, 43 грн.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Даною нормою, зокрема, встановлено презумпцію вини особи, яка допустила порушення зобов'язання, тобто особа буде вважатися винною у порушенні, якщо сама має доведе відсутність своєї вини.

У прийнятті оскаржуваних судових рішень попередні судові інстанції виходили з того, що досліджені фактичні дані підтверджують невиконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого йому за певними видатковими накладними товару в установлений Договором строк на суму 433 039, 39 грн.; у справі відсутні докази того, що відповідач вжив всіх необхідних заходів щодо належного виконання зазначеного зобов'язання; водночас умови Договору не пов'язують наявність обов'язку з оплати поставленого товару з затвердженням засновником відповідача фінансового плану на черговий рік.

З урахуванням наведеного місцевий та апеляційний господарські суди, перевіривши поданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

Визначені чинним законодавством підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 зі справи № 910/23772/13 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" - без задоволення.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Васищак

Суддя В. Харченко