Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року Справа № 925/1892/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

позивача - не з'яв.,

відповідача - Іванова С.Г., Стрілецького В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕП Транско"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015

та на рішення господарського суду Черкаської області від 29.12.2014

у справі № 925/1892/14

за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕП Транско"

про стягнення 118 360,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕП Транско" про стягнення 118 360,00 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.12.2014 (суддя Грачов В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 (колегія суддів у складі: суддя Алданова С.О. - головуючий, судді Дикунська С.Я., Коршун Н.М.), позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 118 360,00 грн. штрафу.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 29.12.2014, постанову апеляційного суду від 16.02.2015 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 43, 84 ГПК України, ст.ст. 118, 122, 129 Статуту залізниць України.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного:

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що:

- 26.12.2013 ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі директора філії "Одеський зерновий термінал" як замовником з однієї сторони і позивачем - Державним підприємством "Одеська залізниця" як виконавцем з другої сторони укладено договір про надання послуг № ДН-1-22/1-13-ДНМ, предметом якого є зобов'язання виконавця за завданням замовника надати послуги, які складаються з: роботи щодо участі представника залізниці у зважуванні на вагонних вагах всіх вагонів, що будуть надходити на адресу замовника, в порядку та на умовах, визначених цим договором; у разі невідповідності відомостей щодо маси вантажу як у бік зменшення, так і у бік збільшення, яка буде встановлена під час проведення зважування вагонів, виконавець, відповідно до вимог ст. 129 Статуту залізниць України, складає комерційний акт, один екземпляр якого видає замовнику;

- відповідно до накладної № 41862996 від 14.04.2014 позивач (Одеська залізниця) прийняв для перевезення залізничним транспортом внутрішнього сполучення від станції "Умань" Одеської залізниці до станції "Одеса-Порт" Одеської залізниці вантаж - пшеницю насипом у вагонах, згідно з відомостями, №№ 95380010, 95362216, 95352605, 95391751, 95391363, 95339701, 95644720;

- загальна маса вантажу, визначена відправником, складає 464 000 кг; масу вантажу визначено зважуванням на 150 т вагонних вагах, провізна плата становить 33 232,00 грн., власником вантажу є ТОВ "Гранум Інвест", відправником - відповідач, одержувачем - Одеський зерновий термінал філія ДПЗКУ. У графі накладної 49 "відмітки залізниці" зазначено, що до накладної доданий комерційний акт № 024368/24, складений станцією Одеса-Порт, на недостачу 3 900 кг, у графі 55 накладної зазначено, що правильність внесених відомостей підтверджено представником відправника;

- згідно з комерційним актом АА № 024368/24 від 16.04.2014 при вивантаженні вантажу, що прибув з накладною № 41862996 від 14.04.2014, на вимогу вантажоодержувача проводилось комісійне переважування вантажу пшениці на електромеханічних вагонних вагах ДПЗКУ Одеського зернового терміналу, повірки 08.04.2014, переважування проводилось працівниками Одеського зернового терміналу в присутності комерційних агентів залізниці;

- з технічного паспорта вагонних ваг станції "Одеса-Порт" Одеської залізниці, оформленого 17.12.2012, вбачається, що власником ваг є філія ПАТ "ДПЗКУ" "ОЗТ", ваги (ЗВВТ) електромеханічні, модифікації 2385ВВ-100Э/2С, занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, строк експлуатації 10 років, найбільше навантаження 100 т, прийняті в експлуатацію 15.10.2006, розташовані на колії № 2 "ОЗТ", міжповірочний інтервал складає 12 місяців, між оглядами-перевірками - 6 місяців, 08.04.2014 проводилась повірка ваг;

- відповідно до розділу "Д" комерційного акта, при переважуванні виявлено, що вага вантажу у вагоні № 95391363 менша ніж зазначено в перевізному документі на 1050 кг, в вагоні № 95391751 менша на 1100 кг, в вагоні № 95380010 менша на 600 кг, в вагоні № 5352605 менша на 600 кг, в вагоні № 95644720 менша на 550 кг, а загальна різниця ваги складає 3900 кг. Пломби (ЗПП) на вагонах слідів пошкоджень не мали, вагони були у справному технічному стані, вантаж, якого недостає, міг поміститись у вагонах, виток вантажу із вагонів відсутній, при відкритті верхніх вантажних люків виявлено, що вагони завантажені не повністю. Комерційний акт посвідчений підписами начальника станції, начальника вантажного району, комерційними агентами і вантажоодержувачем, завірений штемпелем станції;

- позивача звернувся до відповідача з претензією від 10.06.2014 № 739/ДНМ про добровільну сплату суми штрафу, яка у місячний термін відповідачем не визнана і не виконана, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

Предметом спору у даній справі є заявлена позивачем як перевізником вимога до відповідача як замовника перевезення і вантажовідправника про стягнення штрафу у сумі 118 360,00 грн. за невірне зазначення маси вантажу у накладній № 41862996 від 14.04.2014.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що судом встановлено обставини, які свідчать про невірність зазначення відповідачем відомостей щодо маси вантажу у накладній, а тому позовні вимоги є доведеними.

Втім, такі висновки господарських судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд вважає передчасними з огляду на наступне:

Вимогами ч. 5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч. 4 ст. 909, ч. 1 ст. 920 ЦК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Згідно з ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).

Згідно з ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Аналогічні положення передбачені і п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

За вимогами зазначених статей підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту залізниць України. У застосуванні ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.

За приписами п. 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, поклали в їх основу доводи позивача та ті докази, які були ним подані.

Водночас, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач, неодноразово заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказував на те, що:

- переважування вантажу Одеською залізницею виконувалось з порушенням вимог Статуту залізниць України, а саме не в момент видачі вантажу одержувачу на станції призначення Одеса-Порт, а на підставі окремого договору з вантажоодержувачем № ДН-1-22/1-13-ДНМ від 26.12.2013 на вагах Одеського зернового терміналу та на території Одеського зернового терміналу, вже після прийняття вантажу зерна від залізниці - 16.04.2014;

- відповідно до змісту комерційного акта, в ньому також зазначено про те, що зважування здійснювалося на вимогу вантажоодержувача на вагах "ДПЗКУ" Одеського зернового терміналу, а не на вагах залізниці, хоча на цьому акті і стоїть штамп залізничної станції Одеса-Порт;

- розбіжність маси вантажу проти зазначеної у перевізному документі не перевищує допустимих природних втрат.

Всупереч вимогам ст.ст. 47, 43 ГПК України господарськими судами попередніх інстанцій не взято до уваги наведених вище пояснень відповідача та, як наслідок, не досліджено наявність або відсутність всіх обставин що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема щодо того, де відбувалося переважування вантажу.

Крім того, господарські суди дійшовши висновку про те, що різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто, не навели які саме межі похибки визначення маси вантажу застосовуються до даних правовідносин, та не зазначили якими нормативно-правовими актами (ГОСТ, ДСТУ) передбачено межі похибки визначення маси вантажу.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕП Транско" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 та рішення господарського суду Черкаської області від 29.12.2014 у справі № 925/1892/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя:Н. Губенко Судді: Т. Барицька В. Картере